Найробі. «Край холодних вод»

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У КЕНІЇ

«Похмура ділянка багнистої, вогкої землі, де носиться шалений вітер, є притулком для безлічі диких тварин. У цій місцевості не знайдеш жодного людського поселення. Старі сліди від фургона, які тягнуться вздовж краю болотистої рівнини,— єдине свідчення того, що іноді тут таки бувають люди» («ВИНИКНЕННЯ КОЛОНІЇ КЕНІЯ»).

ЦІ СЛОВА свідчать, що трохи більше ста років тому Найробі було пристановищем для левів, носорогів, леопардів, жирафів, отруйних змій і сили-силенної інших тварин, що мешкають у дикій природі. Сюди часто навідувалися кочові племена хоробрих масаїв, щоб свіжою водою з тутешньої річки напоїти свої стада. Масаї називали цю річку Уасо Найробі («холодна вода»), а місцевість — Енкарі Найробі («край холодних вод»). Ось так народилась назва території, де згодом відбулися вирішальні для Кенії події.

 Важливою подією в розвитку Найробі стало будівництво Кенійської залізниці, котру колись називали «Божевільним експресом» *. До середини 1899-го року від узбережного міста Момбаси до Найробі було прокладено 530 кілометрів залізничної колії. Робота на будівництві була небезпечною: працівникам, наприклад, доводилось оборонятися від нападів двох левів. Ці хижаки, яких прозвали «людожерами з Цаво», роздерли багатьох робітників. Крім того, серйозною перешкодою для будівництва став складний рельєф Великого Африканського розлому. Планувалося прокласти залізницю вглиб континенту, тому головний склад будівельних матеріалів вирішили перенести з узбережного міста Момбаси до непривітного і суворого Найробі. Там же влаштували і місце для відпочинку робітників. Почасти завдяки такому рішенню невеличке поселення Найробі пізніше перетворилось на столицю Кенії.

На початку XX сторіччя територія сучасної Кенії увійшла до складу британського Східно-Африканського протекторату. Його адміністративним центром стало Найробі. Забудова нового міста потребувала ретельного планування. Натомість навколо залізничної станції з’явилось безладне скупчення будь-як спроектованих будівель. Ці злиденні халупи робили з дерева, рифленого заліза й інших місцевих матеріалів. Найробі перетворилося на справжні нетрі. Важко було уявити, що в майбутньому це брудне поселення стане містом міжнародного значення. Більшість домівок, нашвидкуруч збитих на початку XX сторіччя, зовсім не свідчили про такі перспективи. Крім того, мешканцям Найробі все ще загрожували дикі тварини, які блукали в його околицях.

Згодом у місті почалися епідемії. Спалах чуми став першим справжнім випробуванням для місцевої влади. Яких заходів було вжито? Аби зупинити епідемію, вирішили спалити заражені райони міста. Наступних півстоліття Найробі поволі скидало свої непривабливі шати і згодом обернулося на комерційний і культурний центр Східної Африки.

Найробі перетворюється на сучасне місто

Найробі розташоване на висоті майже 1680 метрів, і з високих міських будівель відкривається чудовий вид на довколишні землі. За ясної погоди можна легко побачити дві величні гори Африки. На північ від Найробі лежить гора Кенія, заввишки 5199 метрів. Це найвища гора в країні та друга по висоті на континенті. На півдні видно найвищу гору Африки, Кіліманджаро, що височіє на 5895 метрів. Вона розташована на території Танзанії, неподалік від екватора, але її вершина завжди вкрита льодом і снігом. Цей факт ще 150 років тому будив інтерес дослідників і географів.

Через понад 50 років існування Найробі в цьому поселенні почали відбуватися справжні метаморфози. Сьогодні контури  міста постійно змінюються, що є незаперечним свідченням стрімкого росту столиці. Годі відірвати погляд від височенних споруд зі сталі і скла, що виблискують у променях тропічного призахідного сонця. Особа, котра побуває у центрі Найробі в діловому районі, напевне, не повірить, що лише сотню років тому тут усюди бродили дикі звірі, які могли в будь-яку мить напасти на людину.

З кожним роком місто змінювало своє обличчя. Сюди завезли екзотичні рослини, як-от розкішну бугенвілію, квітуче палісандрове дерево, швидкорослий евкаліпт і чорну акацію. Курні ґрунтові дороги перетворилися на проспекти, обсаджені деревами, у тіні яких приємно пройтися в жарку погоду. Поблизу центру міста розташований дендрарій, у якому росте щонайменше 270 видів дерев. Отож легко зрозуміти, чому один письменник сказав, що Найробі «схоже на місто, побудоване серед справжнього лісу». Завдяки буйній рослинності в Найробі досить приємний клімат — теплі дні і прохолодні ночі.

Мозаїка культур

Найробі, наче магніт, притягує до себе найрізноманітніших людей. Сьогодні в місті проживає більше двох мільйонів осіб. У цьому краї після завершення будівництва залізниці осіло багато людей. Індійці, які допомагали на будівництві, згодом заснували в країні кілька великих підприємств. Пізніше тут оселилися підприємці з Австралії, Канади та кількох африканських держав.

Так у Найробі з’явилось справжнє розмаїття народів та культур. Сьогодні на вулицях міста можна побачити індійку в сарі, яка прямує до торгового центру; інженера-пакистанця, котрий поспішає на будівельний майданчик; бездоганно вдягненого бортпровідника з Нідерландів, що реєструється в одному з готелів міста; японського бізнесмена, який мчить на важливу ділову зустріч, імовірно, на фондовій біржі. І, звичайно ж, скрізь — на автобусних зупинках і в торгових наметах, на ринках і в магазинах, в офісах і на промислових підприємствах — обов’язково зустрінете і корінних мешканців міста.

Щоправда, небагатьох кенійців, що живуть у місті, можна назвати справжніми «найробійцями».  Адже більшість з них у пошуках ліпшого життя переселились сюди з інших частин країни. Загалом мешканці Найробі гостинні і привітні. Можливо, саме тому в цьому місті є чимало представництв міжнародних і регіональних фірм та організацій. Приміром, тут розташована штаб-квартира Програми ООН з навколишнього середовища.

Чому сюди приїздять туристи?

Жива природа Кенії надзвичайно розмаїта. Щороку безліч туристів приїздять, аби відвідати кенійські національні парки і заповідники. У Найробі організовується чимало екскурсій по цілій країні. Однак і в самому Найробі є на що подивитися. У світі небагато міст, де в околицях блукають дикі звірі. Трохи менше ніж за 10 кілометрів від центру міста лежить Національний парк Найробі, де завжди багато туристів *. Тут можна на власні очі побачити колишніх мешканців Найробі — диких тварин. Від них відвідувачів відділяє лише дротяна огорожа. Нещодавно, у вересні 2002 року, в будинку одного столичного жителя зловили дорослого леопарда, який заблукав сюди з поблизького лісу.

Лише в кількох хвилинах ходьби від центру міста розташовано Національний музей. Аби дізнатися про багату історію Кенії, сюди щодня приходять сотні людей. У музеї є тераріум, де можна поспостерігати за плазунами. Ось, приміром, крокодил, якого, здається, зовсім не турбують пильні погляди відвідувачів. Неподалік — повільна черепаха, котра теж не переймається тим, що відбувається навколо неї в метушливому світі. Проте головні мешканці цього тераріуму — змії: кобри, пітони й гадюки. Коли вас оточують такі створіння, мудро зважати на попередження: «Обережно, отруйні змії!»

Вода з ліпшого джерела

Хоча річка, якій Найробі завдячує своєю назвою, досі існує, проте її води сильно забруднені промисловими і побутовими стоками. На жаль, розвиток великих міст часто негативно позначається на довкіллі. Однак упродовж багатьох років мешканці Найробі забезпечуються водою з ліпшого джерела — життєдайною звісткою з Біблії, яку проголошують Свідки Єгови (Івана 4:14).

У 1931 році, ще задовго до того, як Найробі перетворилося на міжнародний центр, Ґрей і Френк Сміт, рідні брати з Південно-Африканської Республіки, прибули до Кенії, щоб поширювати біблійні істини. З Момбаси до Найробі вони добирались уздовж залізничної колії, стикаючись на шляху з багатьма труднощами. Іноді їм доводилося спати просто неба серед диких звірів. У Найробі брати розповсюдили чимало літератури, зокрема 600 брошурок. Сьогодні в цьому столичному місті 61 збір Свідків Єгови, де служить близько 5000 вісників. Мешканці Найробі добре знайомі з їхньою діяльністю, оскільки в місті проводяться зібрання збору, районні, обласні і міжнародні конгреси Свідків Єгови. Чимало найробійців відгукнулися на біблійну звістку надії.

Що принесе майбутнє?

«Мешканці великих міст часто стикаються з житловими проблемами,— зазначається у «Британській енциклопедії».— Великі промислові підприємства забруднюють воду й повітря». Прикро, але Найробі — не виняток. Ситуація, ймовірно, погіршуватиметься, бо до столиці з усієї країни постійно переїжджають мешканці сіл. Тому численні проблеми, з якими борються місцеві жителі, можуть затьмарити блиск Найробі.

А втім, наближається час, коли люди зможуть у повній мірі насолоджуватися життям. Це стане можливим під правлінням Божого Царства. Тоді зникнуть усі проблеми, які роблять життя в сучасному місті таким складним (2 Петра 3:13).

[Примітки]

[Карта на сторінці 16]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Найробі

[Ілюстрація на сторінці 18]

Гора Кіліманджаро.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Гора Кенія.

[Відомості про джерело]

Duncan Willetts, Camerapix

[Ілюстрація на сторінці 18]

Місцевий ринок.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Френк і Ґрей Сміт (1931 рік).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

© Crispin Hughes/Panos Pictures