Молоді люди запитують...

Як мені ставитись до невдач?

«Я щойно отримала табель успішності, і знову — низькі оцінки з тих самих чотирьох предметів. Я намагалась, але вкотре зазнала невдачі» (Леся, 15 років).

«Мені досить нелегко давати собі раду з невдачами. Після них я швидко знеохочуюсь» (Галина, 19 років).

НЕВДАЧА. Тобі, можливо, не хотілося б навіть чути цього слова. Але час від часу всі ми зазнаємо невдач. Хоч би якою була невдача,— чи ми провалилися на іспиті в школі, чи зніяковіли на людях, чи розчарували того, про кого дбаємо, або ж порушили норми моралі,— вона може важким каменем лягти на серце.

Авжеж, кожен допускається помилок. «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави»,— каже Біблія (Римлян 3:23). Та декому з нас не так легко підвестися після невдачі. Ось що про це каже юнак на ім’я Дмитро: «Я дуже самокритичний. Якщо помиляюсь, інші, можливо, спочатку сміються, але потім зазвичай забувають про це. Я ж і далі постійно пам’ятаю про свою помилку».

Аналізувати свої невдачі не є чимось неправильним, особливо якщо це спонукує тебе поліпшуватись. Однак довготривала і безжалісна самокритика шкодить і може спричинити згубні наслідки. У книзі Приповістей 12:25 говориться: «Туга на серці людини чавить її».

Ось що Біблія розповідає про чоловіка на ім’я Епафродит. Цього християнина послали до Риму допомагати апостолові Павлу в його особистих потребах. Але Епафродит занедужав і не зміг виконати цього призначення. Тоді про нього змушений був дбати сам Павло! Апостол зробив усе, аби відіслати Епафродита додому, повідомивши місцевий збір про те, що цей вірний чоловік був сильно пригнічений. Чому? «Ви чули, що він хворував»,— пояснив Павло (Филип’ян 2:25, 26). Коли Епафродит усвідомив, що іншим відомо про його хворобу і неспроможність виконувати доручені йому обов’язки, він, мабуть, почувався невдахою. Не дивно, що Епафродит був глибоко пригнічений!

Чи можна якось уникнути болісних відчуттів, викликаних невдачею?

Усвідомлюй свої обмеження

Щоб застерегтись від невдач, потрібно ставити перед собою реалістичні та скромні цілі. «З сумирними [«скромними», НС] — мудрість»,— сказано в Біблії (Приповістей 11:2; 16:18). Скромна людина усвідомлює свої обмеження. Звичайно,  варто удосконалювати свої вміння та здібності. Проте будь реалістом. Ти, можливо, не станеш асом у математиці чи таким вправним і спритним, як видатний атлет. Юнак на ім’я Микола визнає: «Я не дуже сильний у спорті. Тому коли граю в якісь ігри, то усвідомлюю свої обмеження». Він пояснює: «Варто ставити цілі, які тобі під силу».

Ось що думає 14-річна Ірина, яка страждає від розщеплення хребта і церебрального паралічу: «Я не можу ходити, танцювати та бігати, як інші. Через це засмучуюся. Більшість людей довкола просто не розуміють мене. Але я не знеохочуюсь». Вона радить: «Не зупиняйся. Продовжуй докладати зусиль. Якщо тобі чогось не вдалося зробити або ти зробив щось не так, не здавайся. Просто роби все, що в твоїх силах».

Крім того, не муч себе недоречним порівнянням з іншими. Андрій, 15-літній юнак, каже: «Я стараюся ні з ким себе не порівнювати, бо всі ми відрізняємось один від одного і силою, і здібностями». Слова Андрія перегукуються з тим, що записано в Біблії в листі до Галатів 6:4: «Нехай кожен досліджує діло своє, і тоді матиме тільки в собі похвалу, а не в іншому [«не порівнюючи себе ні з ким», СМ]».

Коли інші забагато від тебе очікують

Іноді батьки, вчителі й інші очікують від тебе досить багато. Ти можеш думати: скільки не старайся — їм не догодиш. Ще гірше, коли вони у розпачі говорять те, що може тебе засмутити і придушити в тобі будь-яке бажання щось робити (Йов 19:2). Звичайно, твої батьки й інші не хочуть навмисне завдати тобі болю. Як каже Галина, «вони часто навіть не задумуються, як це на тобі відіб’ється. Інколи все стається через непорозуміння».

Інші, можливо, бачать те, чого ти не помічаєш? Наприклад, може, ти недооцінюєш себе і применшуєш свої здібності. Замість того щоб знехтувати чиїмось заохоченням, варто ‘навчання послухати’ (Приповістей 8:33). Микола пояснює: «Це піде тобі лише на користь. Вони хочуть, щоб ти поліпшився. Сприймай це як спонуку до дій».

А як бути, коли батьки чи інші люди дійсно очікують від тебе забагато і таким чином підштовхують до невдачі? Тоді шанобливо, однак відверто порозмовляй з ними, щоб вони знали про твої почуття. Разом ви зможете визначити реалістичніші цілі.

Невдачі в духовних справах

Перед молодими людьми, котрі є Свідками Єгови, стоїть нелегке завдання — виконувати призначену їм працю (2 Тимофія 4:5). Як молодий християнин, ти, мабуть, деколи почуваєшся невмілим служителем. Можливо, вважаєш, що на зібраннях даєш не дуже влучні коментарі. Або ж тобі складно пояснювати біблійну звістку іншим людям. Приміром, Галина вивчала Біблію з однією дівчиною. Якийсь час її зацікавлена робила чудовий духовний поступ. Аж раптом дівчина вирішила, що не служитиме Богу. Галина пригадує: «Я відчула себе невдахою».

 Що допомогло Галині подолати негативні почуття? Насамперед усвідомлення того, що зацікавлена особа відкинула не її, а Бога. Також вона роздумувала над поданим у Біблії прикладом Петра, побожного чоловіка, який мав свої недоліки. «Біблія показує, що Петро подолав ці слабкості і Єгова по-різному послуговувався ним для сприяння справам Царства»,— пояснює Галина (Луки 22:31—34, 60—62). Якщо тобі слід удосконалити своє вміння навчати інших, чому б для цього не докласти зусиль? (1 Тимофія 4:13, НС). Звернися за допомогою до зрілих християн у зборі — вони можуть дати тобі конкретні поради.

А що, коли тобі особливо нелегко проповідувати від дому до дому? Дмитро визнає: «Щоразу, коли переді мною зачиняють двері, я сприймаю це як маленьку невдачу». Що йому допомагає? «Я нагадую собі, що насправді — це не невдача». Дійсно, він зробив те, що звелів йому Бог,— він проповідував! Звичайно, не так уже й легко сприймати чиюсь відмову, але й не всі люди відкидають біблійну звістку. «Коли вдається з кимсь порозмовляти,— продовжує Дмитро,— я знаю, що мої зусилля не були даремні».

Серйозні помилки

А може, ти зробив щось погане чи навіть учинив серйозний гріх? З 19-літньою Анною сталося щось подібне. Вона визнає: «Я розчарувала збір, своїх рідних і особливо Бога Єгову». Щоб духовно одужати, треба покаятися і шукати допомоги у старійшин збору (Якова 5:14—16). Анна пригадує, як їй допомогли слова одного старійшини: «Він сказав, що, незважаючи на всі гріхи царя Давида, Єгова все ж був готовий простити йому, і тому Давид духовно одужав. Ця думка допомогла мені» (2 Самуїла 12:9, 13; Псалом 32:5). Тобі теж слід робити все, що в твоїх силах, аби зміцнятися духовно. «Раз у раз я перечитую книгу Псалмів,— каже Анна.— Також веду щоденник, куди записую підбадьорливі біблійні вірші». З часом можна одужати навіть від серйозного гріха. У Приповістей 24:16 сказано: «Праведний сім раз впаде — та зведеться».

Не опускай рук!

Тебе можуть пригнічувати навіть малі невдачі. Як долати такі почуття? Передусім дивись на свої помилки реалістично. Микола радить: «Не вважай себе повним невдахою. Натомість точно визнач, у чому ти зазнав невдачі і що до неї призвело. Наступного разу у тебе вийде ліпше».

Крім того, не сприймай усе так серйозно. Є «час сміятись», то чому б не посміятися з себе (Екклезіяста 3:4, Хом.). Якщо ти знеохотився, займись чимось, що тобі добре вдається, наприклад якимось видом спорту чи хобі. А «багатитися в добрих ділах»,— скажімо ділитись своєю вірою з іншими,— теж може допомогти тобі почуватися впевненішим у собі (1 Тимофія 6:18).

Зрештою пам’ятай, що «Господь милосердний і благий... Не буде вічно карати» (Псалом 103:8, 9, Пулюй). Ось що каже Галина: «Я відчуваю, що чим більше наближаюсь до Єгови Бога, тим впевненішою можу бути в його підтримці й допомозі». Дійсно, приємно, що попри невдачі твій небесний Батько тебе цінує.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Шанобливо поговори з іншими, якщо відчуваєш, що вони забагато від тебе очікують.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Займаючись тим, що тобі добре вдається, ти не будеш пригнічуватись через невдачі.