Незабутня мандрівка до кратера Нгоронгоро

Від нашого дописувача в Танзанії

«ЯКБИ в Едемському саду ангели робили фотографії, то ті давні образи райської природи мало чим відрізнялися б від краєвидів кратера Нгоронгоро»,— писав Райнгард Кюнкель у своїй книжці про цей чарівний куточок Танзанії. Кратер Нгоронгоро — це справді мальовнича місцина, де знайшли собі домівку безліч видів диких звірів. Запрошуємо й вас здійснити захопливу мандрівку до цього кратера.

Велична краса

Після чотиригодинної подорожі курними дорогами ми нарешті зупиняємось неподалік від кратера Нгоронгоро. З балкона нашого готельного номера відкривається величний краєвид. Він справляє на нас незабутнє враження. Природознавці назвали цей кратер «восьмим чудом світу», і тепер ми розуміємо чому.

Ніхто точно не знає, звідки походить назва Нгоронгоро. В одній публікації Товариства охорони природи в Східній Африці сказано, що дехто вважає, ніби так звали чоловіка з племені масаї, який робив дзвіночки для худоби. Кажуть, що він жив у кратері вулкана. Інші стверджують, що назва походить від групи хоробрих воїнів Датого. Їх 150 років тому перемогли масаї в битві, яка відбулася в самому кратері. Та раптом нас перестає цікавити питання про назву кратера, бо нашу увагу привертають кілька зебр, які пасуться неподалік від автостоянки. Згодом, коли сідаємо в машину, опиняємося поряд з цими тваринами, але вони, здається, не помічають нас. Усім нам кортить якомога ближче познайомитися з фауною Нгоронгоро, тому ми з’їжджаємо в кратер.

 Ця величезна «сковорода», що лежить на висоті 2236 метрів над рівнем моря, є найбільшою незруйнованою кальдерою, або згаслим вулканом, у світі. Площа кратера становить приблизно 304 квадратних кілометри, а діаметр — майже 20 кілометрів. Ми неквапом з’їжджаємо схилом цієї гігантської котловини, що спускається аж на 610 метрів углиб. Ми з цікавістю визираємо з вікон автомобіля, щоб можна було зробити чимало фотографій. На краєчку Нгоронгоро нас бадьорило прохолодне ранкове повітря. Але усередині кратера надзвичайно жарко.

Водій помалу везе нас по дну котловини. Ми проїжджаємо невеличке солоне озеро, де юрмиться багато рожевих фламінго. Піднявши голову, бачимо вдалечині на тлі блакитного неба чіткі контури верхнього краю вулкана. Прислуха́ємось, як горланять зебри і гну. Їхні голоси зливаються з іншими звуками, і ми не виходимо з дива, чуючи такий екзотичний хор. Справді, це — рай!

Життя в кратері

Їдучи до кратера Нгоронгоро, ми мріяли побачити буйволів, слонів, зебр, гну, газелей, чорних носорогів і мартишок верветок. І ось наші мрії сповнились! Довкола бродять хижаки: гепарди, плямисті гієни, шакали й темногриві леви. А в невеликому водоймищі, прохолоджуючись, блаженствують бегемоти. Вони, схоже, не проти, щоб ми їх сфотографували.

Раптом наш водій натискає на гальма! Він показує на чорного носорога, який чимчикує собі лише за кілька метрів перед нами. Тут, у кратері, чорний носоріг почуває себе як удома.  Чудово, що ми на нього натрапили, адже побачити чорного носорога в природі з такої близької відстані — велика рідкість. Ці могутні тварини перебувають на межі вимирання, і в Нгоронгоро їх налічується менше 20. Браконьєри винищують цих істот заради рогів, які збувають за великі гроші на чорному ринку. З них виготовляють ліки і держаки для кинджалів. Для того щоб перешкоджати браконьєрам, територію кратера постійно патрулюють охоронці.

На орнітологів у Нгоронгоро чекає справжнє розмаїття прекрасних пернатих створінь, таких, як страуси, гігантські дрохви (або дрохви Корі), вінценосні журавлі, звичайні та єгипетські чаплі, птах-секретар, буйволовий птах і сила-силенна рожевих малих фламінго. У кратері мешкає більше ста видів птахів, яких немає навіть у поблизькому національному парку Серенгеті. Є тут і так званий бородатий дятел (Dendropicos namaquus), і жовтогруда пташина Apalis flavida, і пташка Nilaus afer, і райська мухоловка. У високій траві живе рожевогруда трясогузка і можна побачити навіть ворона рідкісного виду Corvus capensis.

Більшість звірів, здається, не помічають нас, але ми мусимо залишатися в автомобілі. Масаї ж вільно походжають собі, випасаючи стада свійської худоби. Вони живуть безпосередньо за стінами велетенської котловини в традиційних мазанках з трав’яними дахами. Дикі звірі, схоже, змирилися з їхнім сусідством.

Споглядаючи незрівнянну красу і гармонію, що панує в кратері Нгоронгоро, ми відчуваємо, як наші серця сповняються благоговінням. Хіба можна забути таку мандрівку!

[Ілюстрація на сторінці 15]

Носоріг.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Пастухи-масаї на краю кратера.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Жінка з племені масаї.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Гепарди.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вінценосний журавель.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Фламінго.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Бегемот.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Кратер Нгоронгоро.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Зебри.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Буйвіл.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Слони.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Мартишка верветка.