«От якби кожен розумів це!»

ПІСЛЯ закінчення середньої школи чимало молодих людей ставлять перед собою матеріалістичні цілі. Дейвід мав інші плани. У вересні 2003 року він разом зі своїм другом покинув рідну домівку, що в штаті Іллінойс (США), і переїхав у Домініканську Республіку *. Дейві, саме так називали його друзі й родичі, вирішив вивчати іспанську мову і приєднатись до збору «Навас», аби допомогти тамтешнім Свідкам Єгови в проповідницькій праці. У зборі його прийняли з радістю. «Дейві охоче погоджувався виконувати будь-яке завдання,— каже Хуан, єдиний у тому зборі старійшина.— Він завжди був готовий допомогти. Брати дуже його любили».

Дейві дуже цінував своє призначення. «Мені так подобається тут,— писав він своєму другові зі США.— Служіння в цій місцевості надзвичайно цікаве! Біля кожних дверей ми розмовляємо щонайменше 20 хвилин, бо люди готові слухати все, що ти їм розповідаєш. Я проводжу шість біблійних вивчень, але охочих набагато більше. У нашому зборі всього 30 вісників Царства. А на одному з зібрань було аж 103 присутніх!»

На жаль, 24 квітня 2004 року Дейві та ще один юнак з його збору загинули в нещасному випадку. До самої смерті Дейві був ревним проповідником і заохочував молодь зі свого колишнього збору приєднатися до нього. «Ти почнеш по-новому дивитись на життя»,— казав Дейві одній юній сестрі.

І справді, переїхавши в іншу територію, Дейві став по-іншому ставитись до матеріальних речей. Батько Дейвіда пригадує: «Якось, коли наш син приїхав додому, його запросили поїхати на лижі. Він запитав, скільки це коштуватиме. Довідавшись, яку суму йому доведеться викласти, Дейві відмовився. Адже, за його словами, в Домініканській Республіці на ці гроші він зміг би прожити кілька місяців!»

Запопадливість Дейвіда позитивно впливала на інших. Одна дівчина з його збору каже: «Коли я слухала розповіді Дейві про служіння і бачила, наскільки він був щасливим, то розуміла, що це під силу також і мені. Смерть Дейві змусила запитати себе, а що люди говоритимуть про мене, коли я помру? Чи справляю я такий же хороший вплив на їхнє життя?»

Оскільки рідні Дейвіда — Свідки Єгови, вони переконані, що Бог воскресить його в прийдешньому новому світі праведності (Івана 5:28, 29; Об’явлення 21:1—4). Їх дуже потішає те, що Дейві повністю присвятив своє життя служінню Творцеві (Екклезіяста 12:1). Роздумуючи про своє рішення служити там, де є більша потреба, Дейвід якось сказав: «Мені б хотілося, аби усі молоді люди займались такою ж працею і були такі ж щасливі, як і я. Немає нічого кращого, ніж від усього серця служити Єгові. От якби кожен розумів це!»

[Примітка]