Кролі і жаби — загарбники континенту

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В АВСТРАЛІЇ

ПОДОВБАНА глибокими вирвами земля лежить пусткою, нагадуючи поле бою. Колись ця місцевість була вкрита буйною рослинністю. Тепер це пустище всіяне тілами загиблих воїнів, на яких немає ні камуфляжу, ні чобіт, і ніде не видно зброї. Одягнені ці солдати в м’яке хутро, і їхня єдина зброя — гострі зуби. Це лихо Австралійського континенту — дикі кролі.

Кролі, кролі, кролі

Дикі кролі почали вторгнення з південно-східного краю континенту ще в 1859 році. Їх ввезли в країну для розваг місцевих мисливців, однак невдовзі на них уже полювали не задля забави, а щоб якось стримати їхнє поширення.

Дикому кролю знадобилось 900 років, аби колонізувати Великобританію. А ось терени Австралії, які своєю площею перевищують половину території Європи, цій тварині вдалося підкорити за якихось 50 років. Оскільки дорослі самиці можуть народжувати за рік до 40 кроленят, ці «загарбники» просували «лінію фронту» вглиб континенту на 100 кілометрів щороку. Як говориться у звіті Дослідного центру рільництва, «це було найблискавичніше на землі нашестя ссавців». Воно призвело до справжнього спустошення.

Кролі поїдають те, чим живляться місцеві тварини, і займають їхні нори. Вважається, що кролі стали причиною зникнення численних видів тварин і навіть спустошення лісів.  Один дослідник пояснює: «Дикі кролі поїдають молоді паростки дерев. Тож, коли старі дерева гинуть, на їхньому місці вже нічого не виростає». Коли ці істоти вторгаються на якийсь острівець, наслідки бувають просто катастрофічними. «У 1903 році кроликів було завезено на острів Лайсан. До 1936 року вони стали причиною зникнення трьох місцевих видів птахів і 22 з 26 видів рослин... У 1923 році острів перетворився на піщаний пустир, на якому де-не-де росли хирляві дерева»,— повідомляється у звіті Дослідного центру рільництва.

Застосування зброї масового знищення

Кролів в Австралії вистрілювали, ловили в пастки і труїли. Намагаючись стримати наступ цих тварин, у штаті Західна Австралія спорудили відому Огорожу від кроликів, завдовжки 1830 кілометрів *. Однак, схоже, ніщо не могло зупинити цих «загарбників».

У 1950 році був здійснений контрнаступ із застосуванням біологічної зброї, а саме вірусу міксоматозу. Цей вірус переносять комарі й блохи, і вражає він лише кролів. Вірус завдав відчутного удару їхнім полчищам, які налічували в той час аж 600 мільйонів особин. Усього за два роки він убив 500 мільйонів «інтервентів». Проте кролі швидко розвинули опірність до хвороби, і вцілілі особини почали плодитися надзвичайно швидко. Тож до 1990-х років їх налічувалося вже близько 300 мільйонів. Терміново потрібно було створити нову лінію оборони проти кролів.

Кому погано, а кому — ні

У 1995 році в Австралії було застосовано ще одну біологічну зброю — вірус, що викликає в кролів гемораґічну хворобу. Вперше це захворювання виявили 1984 року в Китаї. До 1998 року воно розповсюдилося по Європі і невдовзі вбило 30 мільйонів домашніх кроликів в Італії. Для європейських господарств, що розводили кроликів, гемораґічна хвороба була поганою новиною, а ось для австралійських фермерів — доброю. Бо, як тільки ця хвороба спалахнула на Австралійському континенті, вона знищила за перші два місяці десять мільйонів кролів. Очевидно, що вірус вражає лише цих тварин. Вони гинуть через 30—40 годин після зараження без якихось видимих ознак хвороби. До 2003 року в багатьох посушливих куточках континенту гемораґічна хвороба призвела до зменшення чисельності кролів на 85 і більше відсотків.

Оскільки в одному національному парку Південної Австралії вже не було кролів, які б обгризали листя орхідей, за менш ніж п’ять років цих квітів стало у вісім разів більше. Як зазначалося в журналі «Ікос», в інших регіонах цього штату, «де раніше неодноразово спалахував кролячий вірус, у дуже ранню пору почали розвиватися кущі». Також через зменшення кількості кролів у деяких місцевостях поріділи зграї таких завезених на континент  хижаків, як лисиці і дикі коти. Відчутні результати цієї нової «зброї» втішають і вчених-екологів, і фермерів, адже нашестя кролів щороку завдає австралійській економіці збитків на суму до 600 мільйонів доларів. А втім, ще до кінця не відомо, як ця хвороба зрештою позначиться на стійкій популяції австралійських кролів.

Вторгнення підступних жаб

Тимчасом як у бою з дикими кроликами науковці, можливо, й отримали перемогу, нещодавно вони зіткнулися з іще одним «інтервентом» — жабою ага. Подібно до кроля, цей лиходій не прокрався на континент потай,— його також завезли. Навіщо?

На початку XX сторіччя два види жуків загрожували процвітанню промисловості цукрової тростини, яка нині щорічно приносить австралійській економіці два мільярди доларів прибутку. Багато хто вважав, що урожай цукрової тростини допоможе врятувати ага, жаба завбільшки з кулак. Адже вона здобула собі славу пожирательки жуків. Незважаючи на застереження деяких вчених, 1935 року цих жаб переправили з Південної Америки через Гаваї в Австралію і випустили на полях цукрової тростини у Квінсленді.

Проте жаба-зрадниця зігнорувала жуків. Ця істота дуже отруйна на будь-якому етапі свого розвитку, від зародка до дорослої особини. Під час перетворення пуголовків на жаб в аг розвиваються спеціальні підшкірні залози. Коли жаба роздратована, з цих залоз виділяється вкрай отруйний молочний слиз. Відомо, що своєю отрутою аги вбивають місцевих ящірок, зміїв, диких собак і навіть крокодилів, якщо ті проковтують жаб. Вони надзвичайно плодючі і наразі поширилися на більш ніж 900 кілометрів від того місця, де їх спочатку випустили. Густота популяції аг на австралійських теренах майже в десять разів перевищує густоту популяції цих земноводних на їхній батьківщині, у Венесуелі. Як і під час однієї з біблійних кар, вони буквально вкривають поля, наповнюють будинки і ховаються навіть в унітазах. Просуваючись зі швидкістю 30 кілометрів на рік, аги досягли тепер місцевості, яка є, так би мовити, жаб’ячим раєм. Йдеться про об’єкт світової спадщини, Національний парк Какаду, що в Північній території Австралії. Уряд країни витратив мільйони доларів на дослідження, метою яких є зупинити просування цих підступних жаб. Однак досі не знайдено ефективного вирішення проблеми. Битва ще не закінчилась, і поки що жаби перемагають.

Чому дійшло до зіткнення?

У первозданній екосистемі чисельність популяцій усіх живих створінь регулюється певними чинниками. Коли ж деякі істоти, які, здається, не можуть завдати жодної шкоди, виходять за межі свого природного середовища, то розмножуються так швидко, що спустошують довкілля.

Перші австралійські поселенці з Європи навіть гадки не мали, якої шкоди середовищу завдасть неконтрольоване розмноження завезених тварин і рослин. Щоправда, багато з них приносять користь. Адже австралійці, по суті, повністю залежать від урожаю пшениці й рису і від розведення великої рогатої худоби й овець. А втім, нашестя кролів і жаб — це серйозне нагадування людям про те, до чого призводить їхнє необдумане втручання в дивовижно складне плетиво живої природи.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Вторгнення аг, підступних жаб, продовжується.

[Відомості про джерело]

U.S. Geological Survey/photo by Hardin Waddle

[Ілюстрація на сторінці 26]

Спраглі «загарбники» коло ями з водою на острівці Вордан (затока Спенсер, Південна Австралія).

[Відомості про джерело]

By courtesy of the CSIRO

[Відомості про ілюстрації, сторінка 25]

Rabbits: Department of Agriculture, Western Australia; toad: David Hancock/© SkyScans