Католицизм з африканськими звичаями

Від нашого дописувача в Бразилії

У САЛВАДОРІ, столиці штату Баїя (Бразилія), прихід Нового року відзначають пишними святкуваннями. На чолі процесії, що прямує до католицького собору Бонфім, ідуть сотні жінок. Усі вони візьмуть участь у незвичній урочистості: митті сходів собору пахучою водою. Так виглядає обряд на честь Оксала, африканського бога-творця.

За церемонією спостерігає майже мільйон осіб. Трохи згодом під звуки африканських барабанів цей величезний натовп розпочне шумне вуличне святкування.

Цьому ритуалу вже 250 років, і він є яскравим свідченням існування синкретизму (суміш релігійних вірувань), який дуже поширений у бразильському католицизмі. Вважається, що понад 70 мільйонів бразильців прямо чи опосередковано пов’язані з кандомбле, умбанда, ксанґу чи іншими афро-бразильськими релігіями. Та разом з тим переважна кількість з них визнає себе католиками.

Чому існує таке поєднання різних вірувань? Як до цього ставиться католицька церква? І чи правильно змішувати розмаїті вірування?

«Місток до правдивої віри»

Від середини XVI сторіччя до 1888 року, коли врешті скасували рабство, до Бразилії, за приблизними підрахунками, було завезено та обернено в рабів понад шість мільйонів африканців з племен йоруба, банту й інших. Отже суміш африканських вірувань і католицизму — це спадщина часів рабовласництва.

Католицька церква, намагаючись навернути на християнство всіх рабів, фактично сприяла змішуванню католицизму з елементами африканських традиційних вірувань. Як сказав історик Рожер Бастід, місіонери-єзуїти вважали, що африканців, немов дітей, потрібно приваблювати до  католицької віри музикою і танцями, а також титулами та почесними становищами, які вони так полюбляли. «Їх не можна змушувати цілковито порвати зі своїми звичаями,— веде далі Бастід.— Ті звичаї потрібно проаналізувати і прийнятні використати в ролі містка, який допомагав би африканцям прийти до правдивої віри».

У негритянських братствах, які, скажімо, присвячені католицьким «святим» Бенедикту чи Діві Чоток, багато африканських традицій було «перефарбовано» на християнські. Ось приклад: раз на рік у день «святого» Бенедикта різні релігійні братства вибирають з-поміж своїх членів короля і королеву. Цей звичай примандрував з Африки, де племена мали своїх королів.

«Святі» чи оріша?

Як і в католицизмі, так і в африканських релігіях дуже поширена віра в багатьох посередників між Богом і людьми. Приміром, у народі йоруба вірять в оріша. Кажуть, що оріша — це воїни або королі, які стали богами, мають владу над силами природи і служать посередниками між людьми та верховним божеством Олоруном. Подібно й католики вірять у «святих», які є посередниками між Богом і людиною, і моляться до них за охороною та допомогою в різних життєвих ситуаціях.

Багатьом африканським рабам важко було відмовитись од своїх оріша. Тому відданість колишнім божествам вони одягли в «новий одяг» — відданість «святим», які виконували подібні ролі. Так бога війни Оґуна в племені йоруба замінили католицькі «святі» Антоній або Георгій, які в християнстві вважаються войовниками і звитяжцями.

Так само Єманжу, матір усіх оріша і богиню морів, припасували до різних «ролей» Діви Марії. Найпопулярніший у місті Салвадор «святий», покровитель церкви Бонфіма, був подібним до Оксала, головного оріша в пантеоні богів народу йоруба. Власне на честь цього «святого» проводиться щорічний ритуал — миття сходів собору *.

Певний католицький діяч з міста Салвадор сказав: «Місцеві люди щиро вірять та однаково віддані як Ісусові й католицьким «святим», так і оріша». А один бразильський антрополог додав: «Люди легко перескакують з однієї релігії на іншу. Після меси в костелі вони йдуть прямо в осередок африканської релігії кандомбле».

Багатьох непокоїть таке змішування католицизму з африканськими віруваннями. Лукас Морейра, колишній голова Бразильської католицької єпископальної конференції, сказав: «Кожна людина повинна сповідувати лише свою релігію і не змішувати різні вірування». А ось як висловився один католицький єпископ: «Синкретизм — це те, що перешкоджає діяльності церкви».

Отже існують дві протилежні думки. Помірковані керівники церкви борються з тим, що вони вважають поганським і демонським, а інші, навпаки, наполягають на тому, аби включати в обряди католицизму африканську символіку і танці.

Що сказав би Ісус?

Ісус Христос, засновник християнства, проповідував людям, які сповідували різні релігії і мали різне походження. А проте стосовно правди він був непохитним, і це видно з його слів: «Богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців» (Івана 4:23). Крім того, Ісус сказав, що його Отець, Бог Єгова, виявив людям правду у своєму Слові — Біблії (Івана 17:17).

Ісус наказав своїм послідовникам: «Навчіть всі народи... зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20, курсив наш). Він ніколи не натякав, щоб вони змінювали його вчення і цим приваблювали інших людей. У часи апостолів дехто намагався впровадити в християнство ідеї та звичаї, запозичені з чужих релігій. Однак такі намагання рішуче засуджувались. Апостол Павло писав: «Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться,— каже Господь... і Я вас прийму» (2 Коринтян 6:17).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 12]

Жриці афро-бразильської релігії миють сходи собору.

Натовп на сходах собору Бонфім, Бразилія.

[Відомості про джерела]

Top: De: A Tarde​—Wilson da Rocha Besnosik; bottom: De: A Tarde​—Antônio Queirós