Як матері долають труднощі

ОСНОВНОЮ проблемою багатьох матерів є те, що вони мусять працювати, аби задовольняти матеріальні потреби сім’ї. Крім того, з тої чи іншої причини чимало жінок виховують дітей самотужки.

Маргарита, одинока мати з Мексики, має двох синів. «Прищеплювати їм духовні і моральні цінності дуже важко,— говорить вона.— Одного разу мій син-підліток після вечірки прийшов додому напідпитку. Я попередила його, що коли це повториться, то просто не впущу його до хати. І от наступного разу я дійсно закрила двері і не впустила його. Звісно, мені було боляче це робити, але син більше не напивався».

Невдовзі Маргарита почала досліджувати Біблію, і це допомогло їй вчити дітей норм моралі. Сьогодні її сини є Свідками Єгови і служать повночасно.

Коли чоловік їде на заробітки

Багато чоловіків у пошуках роботи їдуть у більш розвинені країни. Через це їхні дружини мусять самі дбати про дітей. Лакшмі, мати з Непалу, розповідає: «Мій чоловік працює за кордоном вже сім років. Діти завжди ліпше слухалися його, ніж мене. Тож, якщо б чоловік був удома і брав керівництво у вихованні дітей, мені було б значно легше».

Незважаючи на труднощі, Лакшмі таки дає собі раду. Вона не дуже освічена, тому наймає репетиторів, аби ті допомагали старшим дітям зі шкільними завданнями. Однак особливої уваги Лакшмі приділяє їхній духовній освіті: кожного тижня проводить з дітьми біблійне вивчення. Також вона обговорює з ними щоденний  текст і завжди бере на християнські зібрання.

Якщо матері бракує освіти

У деяких країнах дуже багато неграмотних жінок, тому їм важко навчати своїх дітей. Слова мексиканки Аурелії, котра має шістьох дітей, показують, у якому становищі може опинитися малоосвічена матір: «Моя мама вважала, що жінці не потрібно вчитися. Тож я не вмію читати і не можу допомогти дітям виконувати домашні завдання. Через це мені дуже прикро. Але я не хочу, щоб так було і з моїми дітьми, тому докладаю зусиль, аби вони отримали освіту».

Навіть коли матір неграмотна, вона може певною мірою брати участь у навчанні своїх дітей. Яким чином? Одне прислів’я говорить: «Навчіть матір, і вона навчить синів». Бішну, жінка з Непалу, яка має трьох синів, була неосвіченою. Однак вона дуже хотіла набути знань з Біблії і передати їх своїм дітям. Це спонукало Бішну навчитися читати і писати. Крім того, вона стежила, чи діти зробили уроки, і ходила до школи, аби цікавитись їхніми успіхами.

Як Бішну прищеплювала дітям моральні цінності? Її син, Сілаш, пригадує: «Коли ми робили щось не так, мама завжди виправляла нас, наводячи приклади з Біблії. І це подобалося мені найбільше. Такий метод навчання був дуже вдалим і заохочував прийняти пораду». Бішну стала добрим вчителем для своїх дітей. Її сини виросли богобоязливими молодими людьми.

Одна жінка з Мексики, на ім’я Антонія, виховує двох дітей. «Я отримала лише початкову освіту,— говорить вона.— Ми мешкали у віддаленому селі, і середня школа була дуже далеко. Але я хотіла, щоб мої діти стали більш освіченими, ніж я, тож присвячувала їм багато часу. Я навчила їх читати і рахувати. Ще перед тим як стати школяркою, моя донька вміла писати своє ім’я й усі літери алфавіту. А син уже досить добре читав, коли пішов у дитсадок».

Антонію запитали, як вона надавала дітям духовну освіту. Вона відповіла: «Я читала дітям біблійні оповідання. Донька ще не навчилася говорити, однак жестами вже «розповідала» про біблійних персонажів. А син у чотири роки вперше на християнському зібранні читав уривок з Біблії». Як бачимо, матір може навчати дітей, навіть якщо їй самій бракує освіти.

Усупереч вкоріненим звичаям

Індіанці цоціль, що живуть у Мексиці, переважно за гроші віддають своїх дочок заміж у віці 12—13 років. Часто дівчат продають значно старшим чоловікам, які вже мають одну чи дві дружини. Якщо чоловік незадоволений своєю новою жінкою, він має право розлучитися з нею і зажадати гроші назад. Петрона народилась у такому традиційному шлюбі. Її матір свого часу продали одному чоловікові. Після народження сина чоловік з нею розлучився. Це сталося, коли їй було лише 13 років! Перша дитина померла, і пізніше матір Петрони  ще двічі віддавали заміж. Загалом вона народила восьмеро дітей.

Петрона ж не хотіла такого життя. Вона розповідає: «Коли я отримала початкову освіту, то сказала мамі, що не вийду заміж, оскільки хочу продовжити навчання. Мама відповіла, що не може нічого зробити і що я мушу поговорити з батьком».

Батько сказав: «Я збираюся знайти тобі чоловіка. Ти говориш іспанською і вмієш читати. Не розумію, чого ще тобі потрібно? Якщо хочеш вчитися, то сама плати за своє навчання».

«Тож я так і зробила,— продовжує Петрона.— А гроші заробляла, займаючись вишивкою». Так Петроні вдалось уникнути традиційного шлюбу. Коли дівчина була вже дорослою, її мати почала вивчати Біблію і, набравшись мужності, стала прищеплювати біблійні норми своїм молодшим донькам. Вона на власному досвіді зазнала гірких наслідків поширеного шлюбного звичаю і тепер оберігала від цього своїх дітей.

У деяких культурах прийнято, що синів може виховувати лише чоловік. «Жінок цоціль вчать, що вони займають нижче становище,— пояснює Петрона.— Чоловіки дуже деспотичні. А хлопці наслідують свого батька і часто кажуть матері: «Не говори мені, що робити. Батько цього не наказував, тому я не збираюся тебе слухатись». Тож матері не можуть навчати синів. Але моя мама стала вивчати Біблію, тому їй добре вдається наставляти моїх братів. Вони напам’ять знають слова з Ефесян 6:1, 2: «Діти,— слухайтеся своїх батьків... Шануй свого батька та матір».

 Мері, мати з Нігерії, говорить: «У місцевості, де я виростала, жінкам не дозволялося виховувати чи навчати хлопців. Однак біблійний приклад Лоіди й Евнікії, матері та бабці Тимофія, заохотив мене навчати своїх синів усупереч місцевим звичаям» (2 Тимофія 1:5).

Ще один звичай, поширений у певних країнах,— жіноче обрізання, тобто ушкодження жіночих статевих органів. Це операція, під час якої дівчинці частково чи повністю відрізають зовнішні статеві органи. Широкому загалу про цей звичай стало відомо завдяки публікації Воріс Дірі, відомої манекенниці, яка є представником Фонду ООН для діяльності в галузі народонаселення. За поширеним сомалійським звичаєм, мати Воріс дала згоду на те, аби її доньці зробили таку процедуру. Згідно з одним повідомленням, на Близькому Сході та в Африці 8—10 мільйонів жінок і дівчат ще зазнають таких знущань. Навіть у США жертвами цієї традиції можуть стати близько 10 000 дівчат.

Які погляди лежать в основі цього звичаю? Дехто вважає, що жіночі геніталії — це непристойність, що вони роблять дівчину нечистою, отже непридатною для шлюбу. Процедуру обрізання батьки розглядають як запоруку того, що їхня дитина зберігатиме цнотливість до шлюбу і потім залишатиметься вірною подружньому партнеру. Якщо мати дівчини не дає згоди на виконання цього ритуалу, вона може стягнути на себе гнів чоловіка і сусідів.

Незважаючи на це, чимало матерів переконані, що немає жодної причини — ані релігійної, ані медичної чи гігієнічної — піддавати свою дитину цій болісній процедурі. У книжці «Відмова від огидних звичаїв», яка була опублікована в Нігерії, розповідається, що багато жінок мужньо відмовляються підтримувати цю традицію.

Безсумнівно, незважаючи на всілякі труднощі, матері по цілому світі успішно навчають своїх дітей і дбають про них. Чи матері отримують за це належну пошану?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]

«Численні вивчення показують, що в економіці чи в соціальній сфері немає жодної стратегії розвитку, де б жінка не відігравала провідної ролі. Коли жінка повністю виконує свою роль, результати цього дуже очевидні: сім’ї стають здоровішими і краще харчуються, а дохід сім’ї і заощадження зростають. Жінки вносять свій вклад не лише в добробут сім’ї, але й у добробут цілого суспільства, цілої країни» (Генеральний секретар ООН Кофі Аннан, 8 березня 2003 року).

[Відомості про джерело]

UN/DPI photo by Milton Grant

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 8]

Вона йшла заради нас на жертви

Молодий бразилець, на ім’я Жульяну, розповідає: «Коли мені було п’ять років, мама мала престижну роботу. Проте народилась моя сестра, і мама вирішила залишити роботу, щоб приділяти нам більше часу. Співробітники намагалися відмовити її. Вони твердили, що, коли ми створимо власні сім’ї і залишимо дім, ніхто навіть не згадає про її жертви. Їй казали, що вона робить вклад у справу, яка не принесе прибутку. Але я вважаю, що вони помилялись. Я ніколи не забуду, яку любов мама виявила до нас».

[Ілюстрації]

Жульяну з матір’ю і сестрами. Зліва: Жульяну у віці п’яти років.

[Ілюстрації на сторінці 6]

Бішну навчилася читати й писати і допомагала синам отримати добру освіту.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Син Антонії читає уривок з Біблії на християнському зібранні.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Петрона служить добровольцем у мексиканському філіалі Свідків Єгови. Її матір, яка теж стала Свідком, навчає своїх молодших дітей.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Воріс Дірі, представник ООН, виступає проти жіночого обрізання.

[Відомості про джерело]

Photo By Sean Gallup/ Getty Images