Музеї. Чому їх варто відвідувати?

СТОЛИЦЯ США, місто Вашингтон *,— це справжня Мекка для туристів. Що їх сюди приваблює? Перш за все — Білий дім (резиденція президента Сполучених Штатів) на Пенсільванія-авеню 1600. Щороку цей особливий об’єкт вабить до себе понад півтора мільйона відвідувачів. Їм дозволяється заходити в певні кімнати й зали, обладнані в стилі різних епох. Там можна побачити коштовні антикварні меблі, старовинні порцелянові вироби і столове срібло.

Інша монументальна споруда Вашингтона — це Капітолій, де засідає уряд країни, населення якої сягає 300 мільйонів осіб. У залах і коридорах Капітолію можна побачити статуї славнозвісних вождів давнини. Якщо будете уважні, то вам вдасться зустріти навіть когось з відомих сенаторів чи членів конгресу США. Але люди з’їжджаються до Вашингтона не лише для того, щоб оглянути ці величні будівлі. Чимало туристів прагнуть завітати в місцеві осередки культури — музеї і художні галереї.

У столиці їх так багато, що просто неможливо побачити все за один раз. Для цього потрібно залишитись у Вашингтоні на довше. А втім, подивімося, що нам удасться оглянути лише за кілька днів.

Унікальний музей

Безсумнівно, гостей міста особливо цікавить Смітсонівський інститут. Чому? Тому що це навіть не один музей, а ціла низка музеїв і дослідницьких центрів. Смітсонівський замок, як ще називають цей інститут, височіє посеред Національної алеї — півторакілометрової зеленої смуги, що простягається від Капітолію до пам’ятника Джорджу Вашингтону. Замок зведено з яскраво-червоного пісковику, і його можна побачити, коли стояти по лівий бік знаменитої алеї обличчям до пам’ятника Вашингтону.

 Котра з будівель Смітсонівського комплексу найпопулярніша? Національний музей повітроплавання і космонавтики, оскільки ми живемо в добу науково-технічного прогресу. Як сказано в одному путівнику, «з усіх музеїв світу цей музей відвідують найбільше». Чому він такий відомий? У музеї є 23 великі виставочні галереї, в яких багато експонатів підвішені до стелі. Вони можуть чимало повідати вам про захопливу історію повітроплавання. Зокрема в галереї «Віхи повітроплавання» експонується «Флаєр» — аероплан, на якому 1903 року Орвілл Райт здійснив свій незабутній політ над Кітті-Хоком у Північній Кароліні. А поряд — аероплан Чарлза Ліндберга «Дух Сент-Луїса», який 1927 року він сконструював спеціально для того, щоб уперше в історії здійснити одиночний переліт через Атлантику. І, звісно ж, на виставці експонується космічний корабель, на якому було здійснено історичний політ. Тут також виставлено шматки породи з Місяця.

Чи ви цікавитесь грішми?

Південніше алеї, поблизу пам’ятника Вашингтону, стоїть особлива будівля. Вона вабить до себе тисячі допитливих людей, які, ймовірно, мають з собою продукцію, що випускається в цьому місці,— банкноти. Мова йде про Монетний двір. Протягом 40-хвилинної екскурсії можна побачити, як карбують і друкують гроші — доларові купюри, котрими щодня користуються мільйони людей. Кожного року тут друкують понад 140 мільярдів доларів! Чи метод виготовлення паперу, на якому друкують гроші, є державною таємницею? Скільки часу доларова купюра перебуває в обігу? І які існують системи захисту грошей від фальшування? На ці та багато інших запитань можна отримати відповіді під час екскурсії.

По сусідству з Монетним двором стоїть унікальна споруда, яка з моменту відкриття в 1993 році приваблює до себе чимало туристів з різних куточків землі. Це Меморіальний музей голокосту.

Меморіальний музей голокосту

Термін «голокост» походить від грецького слова, котре в Біблії вживається в значенні цілопалення (Євреїв 10:6). Однак коли  йдеться про назву музею, то слово «голокост» стосується «систематичного переслідування і знищення євреїв у Європі, здійснюваного нацистською Німеччиною та її прибічниками в 1933—1945 роках». Жертвами голокосту стали в першу чергу євреї, але, згідно з політикою нацистської держави, планувалося знищити також калік, циган, поляків, радянських військовополонених, гомосексуалістів, політичних дисидентів і Свідків Єгови.

У залах музею відчувається певний дискомфорт. Нацистські концтабори мали навіювати жах, і в музеї передано цей дух. У схожій на завод споруді, зведеній зі сталі й цегли, все височенне, непривітне і безлике. Із «Залу свідчень» на першому поверсі можна побачити третій поверх, який перекритий дахом зі сталі й скла. Як описано в одній урядовій брошурі, дивлячись крізь цей прозорий дах, «бачиш речі в спотвореному, чудернацькому вигляді». За задумом архітектора, тут має панувати специфічна атмосфера. Відвідувач музею повинен відчувати, що «тут щось негаразд».

Музей голокосту — це п’ятиповерхова будівля. Основна експозиція розташована на другому — четвертому поверхах. Бажано починати огляд з четвертого поверху. Екскурсія здійснюється без екскурсовода, і, щоб усе оглянути, може знадобитися дві — три години. Перед очима відвідувачів постають жахливі сцени переслідувань і вбивств, тому на «Постійну виставку» не рекомендується брати дітей віком до 11 років. На першому поверсі для них є окрема виставка, яка називається «Оповідь про Даниїла». Тут подано історію голокосту в нацистській Німеччині з погляду дитини.

Ліфти, що піднімаються на четвертий поверх, подібні до холодних і огидних стальних  контейнерів. На четвертому поверсі — початок експозиції за назвою «Нацистська навала», де зображено події 1933—1939 років. Тут показано, як пропаганда нацистів заволоділа розумами німецького народу і вселила страх і жах у серця багатьох людей, особливо мільйонів німецьких євреїв. А що міститься на третьому поверсі?

Ця секція виставки має досить зловісну назву «Остаточне вирішення» (1940—1945). Як сказано в путівнику для відвідувачів, тут «зображено гетто, висилки, невільницьку працю, концентраційні табори, а також здійснення операції «Остаточне вирішення». Вона полягала в цілковитому знищенні євреїв та інших людей за допомогою винищувальних підрозділів СС («Айнзацкомандо») і таборів смерті».

Виставка на другому поверсі має більш оптимістичну назву «Останній розділ», оскільки зображає «порятунок, опір, визволення, а також намагання тих, хто вцілів, заново будувати своє життя». Також на цьому поверсі розташовано Освітній центр Векснера, в якому є те, що зацікавить багатьох Свідків Єгови. Через комп’ютерну мережу відвідувачі мають доступ до життєписів окремих Свідків, які постраждали від нацистів, а в деяких випадках і втратили життя.

Наприклад, ви можете прочитати про Хелене Ґоттхольд з Дортмунда (Німеччина). Ця матір двох діточок мужньо продовжувала відвідувати християнські зібрання, незважаючи на заборону. Її стратили на гільйотині в грудні 1944 року. Також можна довідатися про багатьох інших жертв і мучеників концтаборів.

На цьому ж поверсі є незвичайна «Башта життя» (відома також як «Башта облич»), яка здіймається на три поверхи заввишки. Це збірка сотень фотографій євреїв, що мешкали в Ейшішоці (нині Ейшішкес) — невеликому містечку в Литві. З фотографій, зроблених у період з 1890 по 1941 рік, на нас дивляться сотні облич. То члени єврейської громади, яка процвітала в містечку протягом 900 років. У 1941 році один з підрозділів головорізів усього за два дні цілковито винищив єврейське населення Ейшішока! За офіційними даними нацистських архівів, було вбито 3446 євреїв: 989 чоловіків, 1636 жінок і 821 дитину. Нацисти дуже скрупульозно фіксували факти.

Також на другому поверсі розташований «Зал пам’яті», на мармурових стінах якого викарбувано біблійні тексти, як-от Повторення Закону 30:19 і Буття 4:9, 10. Крім того, якщо бути уважним, у цьому залі можна побачити чимало доказів переслідування Свідків Єгови, приміром емблему у вигляді фіолетового трикутника. Свідки носили її як розпізнавальний знак. У музеї є ще багато  цікавого, у тому числі великий дослідницький центр на п’ятому поверсі.

Вийшовши з музею, можна з полегшенням зітхнути. А тепер запрошуємо вас до найновішого з вашингтонських музеїв, який відкриває іншу сторінку історії людства і говорить правду про ще один геноцид.

Музей історії й культури індіанців

Цей музей з усіх Смітсонівських музеїв з’явився найпізніше. Присвячений він пам’яті корінних жителів Північної та Південної Америки. Мова йде про більше 500 індіанських племен, що мешкали на цій землі, перш ніж на неї ступила нога європейця та африканця. Отож ми завітали в Національний музей історії й культури індіанців, котрий було відкрито 21 вересня 2004 року. Він міститься на Національній алеї, поряд з Музеєм повітроплавання і космонавтики. Музей легко впізнати по особливих вигинах фасаду самої споруди. Ця будівля, площа приміщень котрої становить 23 тисячі квадратних метрів, зовні облицьована касотським вапняком з Міннесоти. Своїм виглядом музей нагадує «нашаровані кам’яні брили, обточені вітром і водою».

Що цікавого можна тут побачити? У перших п’яти експозиціях налічується «близько 7 тисяч предметів. Загалом у цій усесвітньо відомій колекції приблизно 800 тисяч етнографічних та археологічних експонатів» («Інсайт», смітсонівська газета). Тут виставлено і кошики, і гончарний посуд, і вироби з бісеру. Це — діло рук умільців з таких племен, як мапуче в Чилі, кечуа в Перу, лакота в США та анішнабі в Канаді.

 Як сказав фундатор музею, Річард Вест Молодший з південного племені чеєн, мета виставки — «спростувати в розумах людей (чи то корінних жителів, чи нащадків переселенців) неправильні уявлення про побут і культуру індіанців». Щоб оглянути цілу експозицію, потрібно коло двох годин. Що ж ми побачимо далі в нашій короткій екскурсії по численних виставках Вашингтона?

Мистецтво різних епох

Перейдімо на інший бік алеї, де розташована Національна галерея мистецтва. Вона почала діяти з 1941 року. У залах галереї перед нами постають твори митців восьми століть. Шанувальникам образотворчого мистецтва краще прийти сюди з самого ранку. Адже потрібно чимало часу, щоб усе уважно роздивитися й поміркувати над змістом творів, особливо коли натрапите на свою улюблену епоху. На щастя, в музеї є де посидіти, щоб досхочу намилуватися спогляданням якоїсь картини або ж перепочити.

З XIII по XV сторіччя мистецтво перебувало під патронатом католицької церкви, тому більшість живописних полотен присвячено релігійній тематиці. Тут є і твір Джотто «Мадонна з немовлям», і полотна Леонардо да Вінчі. Живопис XVI століття представлений картиною Рафаеля «Мадонна Альба» (1508), роботами Тінторетто, Тиціана й інших. Тим, хто вивчає Біблію, буде цікаво побачити полотно Тінторетто «Христос біля Галілейського моря» (близько 1575—1580), на котрому зображено Христових учнів у риболовному човні під час шторму. Інший біблійний сюжет покладено в основу картини Ель Греко «Христос очищає храм». Зверніть увагу на досить різні стилі цих митців, зокрема на виняткову колористику і драматичність полотен Ель Греко.

У колекцію живопису XVII сторіччя ввійшли картини Рубенса і Рембрандта. Ті, хто вивчає Святе Письмо, будуть у захопленні від твору Рубенса «Даниїл у лев’ячій ямі», датованого приблизно 1615 роком. Погляньте, який спокійний Даниїл, що молиться до Бога про збереження свого життя. А тепер перенесімось у часі, і ось — перед нами полотна французьких імпресіоністів XIX століття.

Національна галерея мистецтва пишається також найкращим за межами Парижа зібранням творів імпресіоністів. Якщо ви раніше мали справу лише з репродукціями, то будете приємно вражені, на власні очі побачивши оригінали полотен славетних майстрів. Тут виставлені картини Сезанна, Мане, Ренуара, Дега і Моне. Ці твори вражають своєю технікою виконання і тим, наскільки майстерно в них передано світло. На виставці також експонуються видатні роботи, що вийшли з-під пензля американських живописців: «Діти, що бавляться на березі» Мері Кессетт, «Дівчина в білому» Джеймса Еббота Мак-Нейла Уїстлера і «Попутний вітер» Вінсло Хомера.

Можливо, вам захочеться відвідати ще одну виставку — у Східному будинку галереї. Тут зберігається колекція творів сучасного мистецтва. На внутрішньому подвір’ї музею перед відвідувачами постають масивні скульптури Елікзандера Калдера, Генрі Мура й інших митців. Ви також побачите гобелен каталонського художника Хуана Міро.

У Національній галереї можна годинами, поки вистачить сил, насолоджуватися творами мистецтва. На вас чекають ще й інші галереї, скажімо Коркоранська галерея мистецтв. У ній представлено чудову колекцію творів європейських і американських митців, у тому числі живописні полотна таких імпресіоністів, як Моне і Ренуар. Також у цій галереї зібрана найбільша за межами Франції колекція картин Жана-Батіста Каміля Коро. Чи ви ще маєте час і сили? Адже попереду багато інших галерей.

У будь-якому разі, після екскурсії по Вашингтону ви ще більше цінуватимете культурну спадщину людства. Ймовірно, ви краще зрозумієте слова французького драматурга Філіпа Детуша: «Критикувати легко, творити — важко». Окрім того, ця подорож, можливо, заохотить вас завітати до музеїв і галерей у вашій місцевості. Відвідайте їх, і ви самі переконаєтесь, який вплив на мистецтво мала релігія і Біблія.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 14]

Смітсонівський замок.

[Відомості про джерело]

Smithsonian photo by Eric Long

[Ілюстрації на сторінках 14, 15]

У Національному музеї повітроплавання і космонавтики експонуються «Флаєр», сконструйований 1903 року (справа), і «Дух Сент-Луїса» Ліндберга (внизу).

[Ілюстрації на сторінці 15]

Монетний двір приваблює багатьох відвідувачів.

[Ілюстрація на сторінці 16]

«Башта життя» здіймається на три поверхи заввишки.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вбрання Свідка Єгови, в’язня концтабору.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Меморіальний музей голокосту в США.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Хелене Ґоттхольд.

[Відомості про джерело]

USHMM, courtesy of Martin Tillmans

[Ілюстрація на сторінці 18]

Фасад будинку Національного музею історії й культури індіанців має особливий криволінійний рельєф.

[Відомості про джерело]

Photo by Robert C. Lautman

[Ілюстрація на сторінці 18]

Ваза з дутого скла — витвір сучасного індіанського митця.

[Відомості про джерело]

Photo by Ernest Amoroso, © Smithsonian Institution/National Museum of the American Indian

[Ілюстрація на сторінці 18]

Картина Вінсло Хомера «Попутний вітер» у Національній галереї мистецтва.

[Відомості про джерело]

Winslow Homer, Breezing Up (A Fair Wind), Gift of the W. L. and May T. Mellon Foundation, Image © Board of Trustees, National Gallery of Art, Washington

[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]

Вгорі: тло: Smithsonian photo by Dane Penland; аероплан: © Mark Polott/Index Stock Imagery; екскурсія: Photo by Carolyn Russo/NASM; три фото внизу: Courtesy of the Department of the Treasury, Bureau of Engraving and Printing