Гори в небезпеці

«Якщо сьогодні ми зробимо все можливе для того, щоб зберегти природні багатства гірських регіонів, це принесе пожиток майбутнім поколінням». КОФІ АННАН, ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР ООН

ВЕЛИЧ, непорушність, могутність. Ось із чим у нашій уяві асоціюються гори. Чи може щось загрожувати цим вікодавнім велетам природи? Декому взагалі важко повірити, що гори можуть опинитися в небезпеці. А втім, це справді так. Природоохоронці називають кілька чинників, які непомітно підточують основи гірських екосистем. Усі ці чинники варті уваги, адже вони починають переростати в серйозну загрозу для довкілля. Розгляньмо деякі з них.

 ▪ НАСТУП ЦИВІЛІЗАЦІЇ. Гірнича промисловість, будівництво трубопроводів, доріг і дамб, а також інші проекти, здійснення котрих заплановано на наступні 30 років, завдають великої шкоди майже 25 відсоткам гірських регіонів світу. Прокладання доріг призводить до ерозії крутих схилів і сприяє розширенню лісозаготівельних робіт, які завдають гірським екосистемам ще більшої шкоди. Щороку, переважно в горах, гірничі компанії добувають близько десяти мільярдів тонн руди. При цьому гори завалюються величезною кількістю пустої породи *.

▪ ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ. «Дев’ять найтепліших за всю історію років припадають на період з 1990 року»,— зазначається у звіті Інституту всесвітнього спостереження. Від потепління страждають особливо гірські екосистеми: тануть льодовики, зменшуються снігові шапки на вершинах гір. За словами деяких учених, такі процеси негативно впливають на світові запаси прісної води і призводять до руйнівних зсувів верхнього шару землі. Також існує реальна загроза того, що почнуть руйнуватися природні бар’єри десятків льодовикових озер Гімалаїв, внаслідок надходження у них надмірної кількості талих вод. А це спричинило б катастрофічні повені, які останніми десятиліттями траплялися вже не раз.

▪ НАТУРАЛЬНІ ГОСПОДАРСТВА. Стрімкий ріст світового населення змушує людей освоювати непродуктивні терени. Згідно з одним вивченням, нині для землеробства та скотарства використовується майже половина гірських районів Африки (10 відсотків земель — для вирощування сільськогосподарських культур і 34 відсотки — під пасовища). Часто це малоприбуткові господарства, оскільки тутешні ґрунти не зовсім придатні для рільництва *. Крім того, непомірний випас худоби призводить до нищення тендітної рослинності. Лише 3 відсотки всіх земельних угідь у горах, як показало недавнє вивчення, придатні для землеробства і скотарства, котрі не порушували б екологічного балансу.

▪ ВІЙНИ. Громадянські війни спустошили чимало гірських регіонів. Повстанці організовують у горах свої підпільні бази, звідки керують воєнними операціями. За даними звіту ООН, на сьогодні «збройні конфлікти» негативно позначились на 67 відсотках гористої місцевості Африки. Більш того, деякі плоскогір’я стали центрами вирощування і виробництва наркотиків. Така діяльність нерідко призводить до запеклих сутичок, а також завдає серйозної шкоди навколишньому середовищу.

Як захистити гори?

Наслідки людського вторгнення в гори очевидні. Паводки, зсуви і нестача прісної води — це лише кілька тривожних сигналів. Уряди різних країн стали брати до уваги такі попередження. Тому розпочалось засадження великих ділянок лісу, а в деяких регіонах було накладено заборону на лісозаготівельні роботи. Аби захистити гірські масиви, які належать до наймальовничіших куточків землі і де жива природа опинилася під найбільшою загрозою, було створено цілу низку національних парків.

Проте навіть заповідні зони не захищені від нищення флори і фауни. (Дивіться «Заповідні куточки гірської природи» на сторінках 8, 9). Щораз більше видів тварин і рослин опиняється на межі зникнення. А це свідчить про те, що перемога в битві за збереження гірських  «бастіонів» ще не здобута. Хоча фахівці добре знають про проблеми довкілля, але й донині не здійснено широкомасштабних заходів, спрямованих на охорону диких куточків природи. Тому відомий біолог Е. О. Вільсон каже: «Мене тішить поступ наукових знань і водночас засмучує те, що головні оази біологічного розмаїття і досі губляться».

Чи слід надто перейматися тим, що біологічне розмаїття планети зникає? На думку багатьох учених, таке розмаїття має для людства неабияке значення. За приклад учені беруть барвінок рожевий. Він росте на узгір’ях Мадагаскару — місцевості, де ще збереглося надзвичайне біорозмаїття. Цю рослину використовують для виготовлення  ліків від білокрів’я. А от хінне дерево, що росте в Андах, упродовж десятиліть служить джерелом хініну й інших речовин, які входять до складу ліків від малярії. І ще сила-силенна гірських рослин допомагає рятувати життя мільйонам мешканців планети. Щоправда, деякі з цих рослин люди навчилися вирощувати і в рівнинних місцевостях. Але через повсюдне нищення гірської флори ми можемо втратити ті види рослин, лікувальні й харчові властивості яких нам наразі не відомі.

Чи вдасться людям спинити руйнування навколишнього середовища? Чи можна повернути втрачене? Чи залишатимуться гори оазами краси і розмаїття живої природи?

[Примітки]

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

Фауна гір

Пума, яку в деяких місцевостях називають гірським левом, мешкає переважно в Андах і Скелястих горах. Через вторгнення людей у природне середовище пуми, вона, подібно до інших великих хижаків, поступово перекочувала в менш доступні райони.

Мала панда водиться лише в Гімалаях (і на нижніх схилах гори Еверест). Незважаючи на те що ці ведмеді живуть далеко в горах, їм доводиться боротись за виживання. А все через вирубування бамбука, який становить основу раціону панди.

[Відомості про джерело]

Cortesía del Zoo de la Casa de Campo, Madrid

Бурі ведмеді блукали колись розлогими просторами Європи, Азії і Північної Америки. Тепер цих тварин можна зустріти в Скелястих горах Канади, на Алясці і в Сибіру. В Європі ж їхній ареал обмежений кількома гірськими районами. У США протягом минулого століття популяція бурих ведмедів зменшилась на 99 відсотків.

У гористих регіонах Північної півкулі беркут вважається господарем неба. На жаль, в Європі цих птахів безжально винищували. Тому їхня кількість там знизилась до менш ніж 5000 пар.

Життя великої панди «залежить від трьох важливих факторів»,— говорить китайський природознавець Тань Сіянь. Йдеться про «високі гори та глибокі долини, густий бамбуковий ліс і дзюркотливі струмки». Згідно з одним вивченням, у дикій природі залишилося менше 1600 панд.

[Рамка/Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Заповідні куточки гірської природи

Йосемітський національний парк (Каліфорнія, США) було засновано 1890 року завдяки невтомній праці натураліста Джона М’юера. Щороку дивовижні краєвиди цього парку приваблюють сюди чотири мільйони відвідувачів. Утім, адміністрація парку намагається знайти золоту середину між охороною цього заповідного куточка і створенням усіляких зручностей для туристів.

Подокарпський національний парк (Еквадор) лежить в Андах, на території вологого тропічного лісу. Парк є домівкою для неймовірної кількості видів флори і фауни (близько 4000 видів рослин і понад 600 видів птахів). Власне тут уперше було одержано хінін — лік, який рятує життя незліченній кількості людей. Лихом Подокарпського національного парку, як і багатьох інших парків, стали браконьєрство і неконтрольована лісозаготівля.

Гора Кіліманджаро (Танзанія) — це найвища гора Африки, а також один з найбільших у світі вулканів. На його схилах, ближче до підніжжя, пасуться стада слонів. А високогірний район вкритий розкішним килимом з рослин роду жовтозілля і лобелієвих. Найбільшої шкоди природі парку завдають головним чином незаконне полювання, вирубка лісу та надмірний випас свійської худоби.

У Національному парку Тейде (Канарські острови) буйно розрослася унікальна рослинність, яка вдихнула життя в мертвий вулканічний ландшафт. Екосистеми гірських вулканічних островів, як правило, досить чутливі до завезених нових видів тварин і рослин.

Піренейський і Ордеський національні парки (Франція та Іспанія) причаровують своїми величними високогірними краєвидами, а також багатою флорою та фауною. Як і інші гірські системи Європи, Піренеї потерпають від швидкого росту кількості гірськолижних курортів та інших туристичних об’єктів. Занедбання традиційного землеробства і скотарства також негативно впливає на довкілля.

Національний парк Сораксан — найпопулярніший у Південній Кореї. Восени годі відірвати погляд від гранітних вершин і порослих лісом схилів. У вихідні Сораксан відвідує стільки туристів, що на деяких маршрутах парку такий пожвавлений рух, як і на міських тротуарах.

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 10]

Флора гір

Вежа з коштовностей. Навесні розцвітають розкішні квіти цієї рослини з роду синяк. За кілька тижнів вона виросте заввишки з людину. Її можна побачити на висоті близько 1800 метрів, і то тільки на схилах вершин двох вулканів на Канарських островах. Ареал поширення багатьох інших представників гірської флори також досить обмежений.

Відкасник безстеблий росте в Альпах і Піренеях. У другій половині літа високогірні галявини вкриваються його яскравим цвітом. У цю пору настає справжній бенкет для комах.

Півники англійські. Гібриди цієї прекрасної дикорослої квітки ростуть на клумбах. Чимало садових квітів виведено саме з видів альпійських рослин.

Молодило —  одна з численних високогірних рослин, які міцно чіпляються за найменші тріщинки в скелях. Росте ця рослина в горах на півдні Європи. У деяких країнах молодило також називають «вічно живий» — за його живучість і чіпкість.

Бромелієві. Представники багатьох різновидів бромелієвих і орхідних пишно розростаються у вологих тропічних лісах. Ці рослини облюбували гірські схили на висоті до 4500 метрів.

Півники алжирські ростуть у горах Ер Риф і Атлаських горах на півночі Африки. Ті регіони вважаються оазами життя середземноморської рослинності, якій загрожує зникнення.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Мідні й золоті копальні поблизу гір Маоке (Індонезія).

[Відомості про джерело]

© Rob Huibers/Panos Pictures

[Ілюстрація на сторінці 8]

Барвінок рожевий.