Гори нам потрібні

«Підніміться в гори і прислухайтесь до їхньої тихої бесіди. Тоді всевладний спокій наповнить вас, як сонячні промені проникають у найглибші закутки лісу. Вітри віддадуть вам свою свіжість, а грізні бурі — свою потугу. І ви відчуєте, як життєві турботи полишають вас, немов листя восени залишає дерева». ДЖОН М’ЮЕР, АМЕРИКАНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК І ПРИРОДОЗНАВЕЦЬ

ГОРИ можуть бути джерелом натхнення, як про це століття тому писав Джон М’юер. Велич гірських вершин справляє на нас незабутнє враження, багатство живої природи полонить уяву, а спокій, який панує там, приносить умиротворення. Щороку мільйони мешканців нашої планети вирушають у гори, аби насолодитися чудовими краєвидами й отримати заряд бадьорості. Виконавчий директор Програми ООН з навколишнього середовища Клаус Тоепфер каже: «З сивої давнини люди різних культур захоплювалися красою гірських пейзажів і черпали в ній натхнення».

Однак не всі розповіді про гори такі цікаві. Колись неприступність гірських районів слугувала для них своєрідним захистом від людського вторгнення. Проте нині над горами нависла загроза. «Деякі з позосталих оаз живої природи швидко зникають унаслідок збільшення площ сільськогосподарських угідь, розширення інфраструктури і впливу ряду інших чинників»,— пояснюється в недавньому прес-релізі ООН.

Гірські масиви займають значну площу земної поверхні. Від їхніх природних багатств залежить життя майже половини населення нашої планети. Крім того, гори стали домівкою для мільйонів людей. Тому слід визнати, що гори — це не просто мальовничий елемент ідилічного пейзажу, вони необхідні для всього живого. Розгляньмо, яку роль гірські регіони відіграють у житті цілого людства.

Для чого існують гори?

▪ ВОДНІ ЗАПАСИ ПЛАНЕТИ. У горах беруть початок найповноводніші річки світу. Також за рахунок гір поповнюються запаси величезної кількості водоймищ. Могутні ріки Північної Америки, Колорадо і Ріо-Гранде, живляться водою переважно зі Скелястих гір. Близько половини населення земної кулі живе в південній і східній Азії. Життя більшості мешканців цих регіонів залежить від опадів, що випадають на велетенські гірські системи Гімалаїв, Каракорума, Паміру і Тибету.

«Гори — це водонапірні башти нашої планети,— пояснює пан Тоепфер.— Вони необхідні для добробуту людей та й узагалі для життя на землі. Навіть незначне порушення екологічної рівноваги на найвищих вершинах світу негативно впливає на життєві процеси в долинах, річках, водоймах і навіть у морях». Сніг, що випав узимку, ще довго лежатиме в горах. Навесні та влітку гори починають поступово віддавати свою життєдайну вологу. У посушливих районах талу воду використовують для зрошення. На додаток, покриті  лісом гірські схили, немов губка, вбирають дощову воду. Тому вода стікає в річки поволі, а не бурхливими потоками, що призвело б до руйнівних повеней.

▪ ПРИТУЛОК ДЛЯ ЖИВОЇ ПРИРОДИ. Гірські регіони здебільшого розташовані далеко від гамірних міст. Крім того, вони не придатні для широкомасштабного ведення сільського господарства. Такі чинники до певної міри захищають їх від вторгнення людей. Отож гори стали притулком для багатьох представників флори і фауни, які, можливо, вже зникли в низинах. Візьмімо для прикладу Кінабалійський національний парк, що розкинувся в гористій місцевості Малайзії. За площею він менший від міста Нью-Йорк. Утім, тут росте 4500 видів рослин, а це лише в чотири рази менше, ніж у США. Або ж згадаймо про великих панд у Китаї, кондорів у Андах та снігових барсів у Центральній Азії. Домівкою для них, як і для незліченної кількості інших тварин, котрим загрожує зникнення, стали гори.

За повідомленням журналу «Нешнл джіоґрефік», дехто з учених-екологів підрахував, що «більше третини відомих нині рослин і хребетних тварин суходолу живуть на менш ніж 2 відсотках земної поверхні». Величезна кількість видів тісниться на родючих цілинних теренах, котрі можна назвати оазами життя. Чимало таких оаз міститься саме в гористих територіях, де ще збереглося неймовірне біорозмаїття. Важливість такого розмаїття годі переоцінити. Деякі основні сільськогосподарські культури виведені з рослин, які донині ростуть у горах. Наприклад, дику кукурудзу можна побачити на узгір’ях Мексики, картоплю й помідори — в перуанських Андах, а пшеницю — на Кавказі.

▪ КРАСА ГІР І ВІДПОЧИНОК. У горах глибоко відчувається краса природи. Око милують величні водоспади і чарівні озера. У цілому, гори належать до наймальовничіших куточків нашої планети. Тому не дивно, що третина всіх заповідних зон світу припадає на гірські масиви. Сюди залюбки з’їжджаються численні відвідувачі.

Мільйони туристів, не шкодуючи сил, навідуються навіть у далекі національні парки. Приміром, люди добираються з іншого кінця землі в національний парк Мак-Кінлі на Алясці, щоб побачити найвищу гору Північної Америки, Мак-Кінлі. Чимало туристів подорожує до Східно-Африканської зони розломів. Перед їхніми очима постають височенні шпилі гір Кіліманджаро і Меру. Також гості парку можуть поспостерігати за численними стадами диких звірів, які блукають долинами поміж цими величними горами. Для жителів багатьох гірських регіонів такий наплив туристів — неабияке джерело прибутку. Однак надмірна кількість відвідувачів може зашкодити тендітній екосистемі гір.

Досвід століть

Упродовж сторіч люди, що живуть у горах, навчились пристосовуватися до суворих умов. На гірських схилах вони влаштували тераси. Це дало можливість ось уже протягом двох тисяч років успішно вести натуральне господарство. Горяни приручили диких тварин, як-от лам і яків, котрі добре переносять труднощі життя в позахмарних висотах. Досвід і знання, набуті мешканцями гірських районів, можуть виявитися безцінними у вирішенні низки питань стосовно захисту гір. Адже від стану гірських екосистем залежить життя кожного з нас.

 «У найвіддаленіших куточках різних континентів горяни чи не єдині охоронці безкраїх, майже неторканих теренів,— пояснює Елан Дейн Дернін, що працює в Інституті всесвітнього спостереження.— Протягом століть вони нагромадили чималий багаж знань про місцеві екосистеми... Такий обсяг знань може конкурувати з сучасними науковими книгозбірнями». І цю скарбницю слід охороняти так само, як інші гірські багатства.

Програма ООН з навколишнього середовища проголосила 2002 рік Міжнародним роком гір. Аби акцентувати на залежності людства від гірських систем, ініціатори проекту придумали гасло: «Усі ми — люди гір». Їхньою метою було допомогти мешканцям землі краще усвідомити кризу, в якій опинилися гори, і шукати шляхи її подолання.

Саме тепер час бити на сполох. У ключовій промові на Всесвітньому саміті гір, організованому 2002 року в Бішкеку (Киргизстан), наголошувалося: «Надто часто людство ставиться до гір, як до невичерпного джерела природних ресурсів. Але при цьому воно майже забуває про шкоду, якої завдає гірським мешканцям, і про порушення екологічного балансу».

Що загрожує горам? З якими труднощами стикаються люди, котрі там живуть? Як проблеми гір торкаються кожного з нас?