Як збирають воду з хмар

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІНДІЇ

ВОДА на місці не стоїть. Частина її випаровується з землі та моря, з неї утворюються хмари, і згодом вона випадає на землю дощем. Така економна «система водопостачання» забезпечує водою кожну живу істоту на нашій планеті. Чому ж тоді в багатьох місцевостях людям катастрофічно не вистачає води? Чи цьому можна якось зарадити? Подивімось, як проблему недостачі води вирішують в Індії.

 У цій країні живе понад мільярд людей, тож не дивно, чому тут склалась доволі напружена ситуація з водопостачанням. Звідкіль індійці беруть воду? Річки, які течуть з півночі країни, живляться водами гімалайських снігів та льодовиків. Проте більша частина індійського субконтиненту залежить від щорічних мусонних дощів. Вони поять суху землю, наповнюють водою криниці, озера й великі річки, яких тут чимало. Мусонні дощі в Індії — річ непередбачувана. Їх ще називають «одним з найкапризніших явищ природи», яке «попри досягнення сучасної технології — від потужних комп’ютерів до супутників... украй важко прогнозувати».

Зазвичай сезон мусонів триває від трьох до чотирьох місяців, але в цей період дощі не випадають поволі та рівномірно, а несподівано й різко, у вигляді злив. Унаслідок цього водосховища швидко переповнюються, так що зайву воду доводиться випускати. Річки розбухають, затоплюючи поля і доми. Існує ще одна проблема: сучасна індустріалізація й урбанізація згубно впливають на лісовий покрив. Відомо, що дерева своїм корінням утримують цінну дощову воду і допомагають їй рівномірно проникати в ґрунт. На землях, не захищених лісом, зливи змивають верхній шар ґрунту і цим прискорюють ерозію. В озерах і ставках швидко нагромаджується намул, і вони міліють, у результаті чого вміщають менше води. Усе це призводить до великих втрат цінної дощової води.

Та ось сезон мусонів закінчується. Решту року мало не щодня світить сонце, а влітку воно пече просто немилосердно! Земля швидко висихає, верхній шар ґрунту запікається і тріскається. Повноводні ріки перетворюються на струмочки. Зникають водоспади. Люди, щоб досягти підземних вод, роблять дедалі глибші свердловини, від чого рівень ґрунтових вод ще більше понижується. Якщо дощів було недостатньо, починається посуха, а це значить неврожай, загибель великої рогатої худоби. Люди з сіл утікають до міст, в яких через це також ростуть проблеми з водою.

Проте в минулому так не було. Давні індійці розуміли, що не варто покладатись лише на річки та озера, які після мусонів могли пересихати. Вони навчились збирати дощівку і використовувати її для своїх насущних потреб, а також зберігати впродовж місяців, коли не було дощу.

Чому в наш час збирають дощівку

Ви, можливо, думаєте: для чого збирати дощову воду дідівськими методами, коли нині так розвинена техніка, коли в країні побудовано чимало величезних дамб, гребель і зрошувальних каналів, коли в домі просто відкручуєш кран — і маєш воду. Та попри всі ці досягнення проблема з водою в Індії не маліє. Масштабні проекти з водопостачання, здійснені за останні 50 років, не в стані задовольнити дедалі більші потреби населення і не відповідають вимогам сучасного суспільства, яке швидко змінюється від землеробського до індустріального. Індія щораз гостріше відчуває нестачу води.

 Екологи й урядовці бачать, що до справи зберігання води потрібно залучати не лише організації, але й населення загалом. Людей заохочують збирати воду в домах, на фабриках, у школах — усюди, де вона може знадобитись для різних господарських потреб. А в деяких містах і штатах Індії існує навіть вимога зводити будинки з системою збирання дощівки.

Мільйони літрів дощової води випадають на землю, звідки вона просто випаровується або стікає в море. Тому ідея збирання води ґрунтується на такому принципі: «Лови воду там, де вона падає». І це під силу кожному. До того ж вода з водосховищ та каналів коштує дорого, а от за дощівку платити не потрібно.

За справу беруться фахівці

Багато людей в Індії активно підтримує ідею ощадливого використання води. Дехто навіть отримав за це міжнародні нагороди. Скажімо, Раджендра Сінгх здобув престижну Магсайсайську премію за розвиток громади в 2001 році. Він заснував позаурядову організацію, за допомогою якої спромігся повернути до життя майже зниклу річку Араварі в штаті Раджастхан. Ця річка тепер добре служить потребам мешканців штату, на який припадає 8 відсотків населення Індії, але тільки 1 відсоток водних ресурсів країни. За 15 років організація Сінгха посадила чимало дерев і побудувала 3500 традиційних джохадів, тобто резервуарів для збору води. Завдяки цьому значно піднявся рівень життя місцевих селян. Інші люди, навіть невідомі широкому загалу, працюють над проблемою економнішого використання води, і їхні зусилля приносять відчутні результати.

Підприємці в містах також шукають можливостей використовувати дощову воду як додаткове джерело водопостачання. Наприклад, на одній фабриці, що в околицях міста Бангалор (південь Індії), побудували просту й недорогу систему збору дощівки з дахів. Вода, яка раніше просто стікала на дорогу, тепер тече по жолобах до цистерни ємкістю 42 000 літрів. У сезон мусонів щоденно проходить очищення 6000 літрів води. Нею миють посуд і устаткування фабричного кафетерію. Отже для таких цілей уже не треба брати воду з міської водопровідної системи.

«Крапля в морі»,— скажете ви. Але уявіть собі таке: ви маєте рахунок у банку, який поповнюєте один раз на рік. Для своїх щоденних потреб час від часу знімаєте з рахунку гроші. Та ось ви починаєте знімати більше, ніж кладете на рахунок. У такому разі у вас з’явиться заборгованість перед банком. А що, коли впродовж кількох місяців у році ви матимете роботу з високим заробітком? Це допоможе вам поповнити рахунок і позбутися заборгованості. Такий же принцип стосується використання води. Якщо економити воду,— хоча би й потроху, але регулярно,— то які будуть результати? Постійне поповнення водних джерел, підвищення рівня ґрунтових вод, заповнення водоносних горизонтів та додаткові запаси води на період, коли хмари не дають дощу. Пам’ятайте: водні ресурси не безрозмірні, адже якщо використати всі запаси води, то поповнити їх, як гроші на рахунку, буде неможливо.

Вирішення проблеми

Наша планета щедро годує і забезпечує усім необхідним її мешканців. Але протягом століть людська пожадливість та недалекоглядність призвели до погіршення умов життя мільйонів. Небайдужі люди намагаються щось змінити, проте повністю вирішити проблеми довкілля людині не під силу. Це може зробити лише Творець землі. Він обіцяє «знищити тих, хто нищить землю» і відновити порушений кругообіг води, так що в майбутньому «води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край — збірником вод джерельних». Тоді вся земля буде щедро напоєна водою з хмар (Об’явлення 11:18; Ісаї 35:6, 7).

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 21]

Давні методи повертаються

ВОДА З ДАХУ. Цей метод простий і недорогий. З похилого даху вода стікає в ринви, а далі — у спеціальні колектори. Вода фільтрується через дротяну сітку, пісок, гравій та деревне вугілля. Потім вона потрапляє до вкопаних у землю відстійників або наземних баків. Ці резервуари щільно закриті, аби до них не потрапляло повітря, сонячні промені й різні органічні речовини. Воду обробляють галуном, щоб зменшити каламутність, та хлорним вапном, щоб знищити бактерії. Таку воду можна використовувати для поливання рослин, прання одягу чи в туалеті. Додаткове очищення робить її придатною для пиття. Надлишки води зливають у криниці або закачують у свердловини, щоб поповнити підземні води. Такий метод збирання і використання дощової води поширений у містах.

НАУЛИ. Струмки перегороджують кам’яними греблями, і так утворюються невеликі ставки. На берегах висаджують тінисті дерева: вони зменшують випаровування води. У ставки для очищення води кидають лікарські рослини.

РАПАТИ. Для збирання води на піщаному або кам’яному ґрунті будують спеціальні невеликі резервуари. Певну кількість води з них використовують, решта води просочується в землю, потрапляє у водоносний шар і поповнює запаси води в криницях.

БАНДАРИ. Будують підземні резервуари, до яких стікає вода з джерел. Звідти вона надходить до цистерн, а з них подається до міста.

КВАНАТИ. На схилах пагорбів роблять вертикальні шурфи, в які потрапляє дощова вода. Підземними каналами вона самопливом стікає у резервуари.

КАСКАД РЕЗЕРВУАРІВ. Дощівка стікає канавами у водоймища, надмір води з яких стікає до інших водоймищ, розташованих нижче.

[Відомості про джерело]

Courtesy: S. Vishwanath, Rainwater Club, Bangalore, India

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 19]

UN/DPI Photo by Evan Schneider

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

UN/DPI Photo by Evan Schneider