Зносьте хворобу з почуттям гумору

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІСПАНІЇ

КОНЧІ, життєрадісна жінка середнього віку, вже сім років веде боротьбу з раком. Відтоді як Кончі довідалась, що хвора на рак молочної залози, вона перенесла сім операцій, щоб зупинити ріст злоякісної пухлини. Як ця жінка дає собі раду?

«Коли лікарі повідомляють мені невтішні новини, я плачу, і від того мені стає легше,— каже вона.— Потім стараюсь повернутися до звичайного ритму життя і займаюсь улюбленими справами. Наприклад, вивчаю китайську мову, відвідую християнські конгреси чи відпочиваю з сім’єю та друзями. Я ніколи не забуваю слів Ісуса: «Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?» (Матвія 6:27).

Також я завжди намагаюсь зберігати почуття гумору: жартую з лікарями, дивлюся кінокомедії і, найважливіше, стараюсь регулярно спілкуватися з близькими людьми. Приємно, коли є друзі, з котрими можна посміятись. Якось перед самою операцією мені розповіли смішну історію, яка сталася минулого вечора. Я так сміялась, що в операційній була цілком розслабленою».

Не лише Кончі розуміє, що весела вдача й оптимізм допомагає долати проблеми зі здоров’ям. Навіть медики почали визнавати, що гумор відіграє важливу роль у боротьбі з болем і різними недугами.

Цілющі ліки для тіла й розуму

Ця думка зовсім не нова. Три тисячоліття тому цар Соломон написав: «Серце радісне добре лікує» (Приповістей 17:22). Лопе де Вега, іспанський драматург XVII сторіччя, висловився подібним чином: «Якби ми мали почуття гумору, то були б здоровіші». Але в теперішні нелегкі часи люди швидше схильні придушувати в собі це почуття. Безсумнівно, ми живемо у вік науково-технічного прогресу, але водночас і у вік занепаду гумору. У публікації  «Мистецтво сміху» зазначається, що в нинішньому суспільстві, схоже, «гомо сапієнс» [людина розумна] перетворилась на «гомо діджиталіс» [людину цифрову]». Інколи здається, що мова байтів та комп’ютерів витіснила мову сміху, жестів і усмішок.

Весела вдача додає хворим оптимізму, поліпшує настрій і допомагає розумно поводитись. У своїй недавно опублікованій статті д-р Хайме Санс-Ортіс, онколог і фахівець у галузі паліативної терапії, зазначив, що здоровий гумор «поліпшує спілкування, зміцнює імунітет, полегшує біль, зменшує напруження в м’язах, занепокоєність і тривогу, а також спонукує до творчості й оживляє надію».

Безцінне почуття гумору

Чому почуття гумору діє подібно до цілющих ліків? Тому що воно дає нам можливість навіть за несприятливих обставин думати позитивно. Д-р Санс-Ортіс підтверджує це: «Якщо своє життя ми наповнюємо гумором і сміхом, то зберігаємо сили, не так втомлюємось і проганяємо почуття жалю до себе».

Звісно, що́ саме викличе у вас усмішку чи сміх, залежить від вас і від того, в якому оточенні ви зростали. «Подібно як кожен по-своєму сприймає красу, так само кожна людина по-своєму реагує на гумор»,— пояснює д-р Санс-Ортіс. Але попри наше походження чи освіту почуття гумору є ефективним способом спілкування і, так би мовити, віддушиною для накопиченої тривоги, напруження й непевності. Справді, почуття гумору відіграє дуже важливу роль. Але як же його розвинути?

По-перше, перестаньмо зосереджуватись лише на своїх проблемах чи хворобах, а намагаймося вбачати в кожній миті життя щось позитивне. Будьмо помірковані, відкидаймо все надумане і нелогічне, те, що лише ускладнює наше і без того скрутне становище. Чому б не дивитись на речі інакше? Це не означає постійно усміхатись чи сміятись. Але якщо навчимося в кожній ситуації знаходити щось потішне, то зможемо долати труднощі. «Почуття гумору вмить відверне нашу увагу від турбот і допоможе побачити незгоди в іншому світлі... Завдяки йому ми будемо здатні переборювати проблеми, вирішуючи їх по-іншому»,— говорить д-р Санс-Ортіс.

Почуття гумору, звичайно ж,— не панацея від усіх незгод. Однак нерідко власне з ним ми спроможні більш оптимістично і врівноважено долати труднощі на своєму шляху. Кончі визнає: «Бути хворим — це не жарт. Але я намагаюся зберігати почуття гумору. Я уявляю собі, що моє життя, немов город, на якому росте багато різних овочів. І один з них, на жаль,— моя хвороба. Та я стараюсь тримати цей овоч у самому кінці городу, щоб він не заглушив інших рослин. Авжеж, я не можу сказати, що перемогла рак, але радію життю — а це дуже важливо».

[Ілюстрація на сторінці 27]

Кончі підбадьорюють її чоловік Фелікс і молодша сестра Пілі.