Соляні кулі

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ЗАМБІЇ

Що вам спадає на думку, коли чуєте слово «сіль»? Можливо, ви подумали про кам’яну чи морську сіль або ж про звичайну кухонну. А чи доводилось вам чути про сібвійську сіль? Її видобувають у районі Мпіка, що в Північній провінції Замбії. Уявіть собі: сібвійську сіль одержують з трави!

Селяни, які живуть поблизу болотистої місцевості Сібва, володіють унікальною технологією екстракції солі з високої трави. Ця трава росте неподалік від річки Луітікіла. Її збирають з серпня по жовтень, до сезону дощів. Адже, як тільки підуть дощі, трава більше не міститиме солі.

Спершу траву косять і висушують. Потім, щоб позбутись органічних компонентів, її спалюють. Сама ж сіль не згорає, а залишається в попелі. Попіл збирають у посудину, зроблену, наприклад, з гарбуза, і заливають водою. Вода повільно просочується крізь попіл і, розчиняючи сіль, витікає крізь маленькі дірочки в посудині. Далі цей концентрований соляний розчин, або ропу, випарюють.

Процес випарювання триває приблизно шість годин. Усе починається з того, що ропу переливають у глиняний горщик і кип’ятять на відкритому вогні. У міру випаровування води в посудину доливають ропу. В результаті утворюється пересичений розчин, що по вінця наповнює посудину. Тепер горщик стає, так би мовити, виливницею. Згодом, коли його знімають з вогню і розбивають, виходить така собі соляна куля.

Секрети виготовлення сібвійської солі передаються з покоління в покоління. Не відомо, хто винайшов цей метод. Вражає те, що попри віддаленість сільських регіонів Замбії від сучасної цивілізації тамтешні жителі видобувають сіль за принципом, який сьогодні лежить в основі виробництва солі.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Посудина з гарбуза, з дна якої капає вода.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Кінцевий продукт.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Глиняний горщик.