У вирі танцю баских коней

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІСПАНІЇ

Незабутні, чарівні

Ваші танці запальні.

Ваша вправність, витримка,

Грація і ритміка. РАФАЕЛЬ АЛЬБЕРТІ, ІСПАНСЬКИЙ ПОЕТ

ГАСНЕ світло, і починає лунати музика. У глибині арени з’являється вершник на білому скакуні, який пританцьовує в такт музики. Згодом до нього приєднуються інші наїзники. Їхні коні рухаються і повертаються у повній гармонії. У глядачів від такого дива аж дух перехоплює. В цю мить не існує нічого, крім цих вишуканих скакунів, що вражають неперевершеною грацією руху.

Андалузька королівська школа верхової їзди у Херес-де-ла-Фронтері саме завдяки своїм коням-танцюристам здобула всесвітню славу. Їхні виступи — це справжній кінний балет, хореографія якого базується на елементах класичного і національного іспанського виїждження коней. Наїзник керує конем за допомогою непомітних рухів ніг, рук або просто зміщуючи центр ваги тіла. Атмосфери святковості цьому дійству додає традиційна іспанська музика та костюми XVIII століття, в які вбрані верхівці.

Чистокровні іспанські скакуни

В іспанських верхових шоу виступають лише чистокровні іспанські, або, як їх ще називають, андалузькі, коні. Іспанські скакуни — це нащадки коней, які тисячі років тому носилися гористими просторами Піренейського півострова. Стародавні римляни вважали, що ця порода чудово надається для війська.

 Андалузьких коней особливо цінують за їхню силу, жвавість і покірну вдачу. Дивовижним є те, що ці коні водночас дуже гарячі й слухняні. Завдяки своїй силі і спритності вони можуть виконувати надзвичайно складні рухи та стрибки. Проте щоб ця шляхетна тварина перетворилась на граційного танцюриста, треба докласти немалих зусиль.

Як виїжджують іспанських скакунів

Андалузьку королівську школу верхової їзди заснував 1972 року Альбаро Домек. Тренують тут коней за допомогою спеціальних вправ для зміцнення м’язів. Завдяки цьому коні зрештою зможуть злагоджено виконувати дуже складні рухи. Таку підготовку надають лише у двох знаменитих центрах — Віденській іспанській школі верхової їзди (Австрія) та Андалузькій королівській школі. В обидвох центрах кінні вистави зачаровують глядачів і приємно вражають навіть найвимогливіших тренерів.

Щоб досягнути такої високої майстерності, наїзник і кінь мусять добряче напрацюватись. Зазвичай вони тренуються разом протягом чотирьох років по сім годин п’ять разів на тиждень. Навчання починається з основних елементів виїждження. Насамперед наїзник вчить коня по команді йти просто вперед. Коли цю просту вправу відшліфовано, кінь має навчитися, рухаючись вперед, зміщувати центр ваги до задніх кінцівок так, щоб зосередити в них всю свою силу. Пізніше він зможе виконувати більш складні вправи.

Рухи, яких навчають коня, належать до двох груп: природних і штучних. Перші вимагають вдосконалення природних рухів коня — кроку, рисі й галопу. А штучні, розвинуті у Королівській школі, набагато складніші, і для їх виконання необхідна дуже тісна співпраця між наїзником і скакуном. Ці рухи вимагають неймовірної точності і величезної фізичної сили. (Дивіться «Основні елементи кінного балету»).

«Щоб виконувати складні вправи Королівської школи, треба, аби між конем і наїзником розвинулися дуже близькі стосунки,— каже Хосе-Марія Санчес Кобос, директор кінного шоу Королівської школи.— Андалузькі скакуни вважаються однією з найшляхетніших порід коней. Вони можуть стати вірними друзями своїх наїзників. Правда, буває, що людина і кінь ніяк не знаходять спільної мови, тоді їм треба просто розійтися».

На запитання, чи коні відчувають музику, Хосе-Марія відповів: «Коні сприймають музику не так, як ми. Але, ймовірно, музика, яка звучить під час виступу, все-таки впливає на них. Вони добре реагують на традиційну іспанську музику, що є невід’ємною частиною нашого шоу. І, здається, їм до душі оплески вдячної публіки».

А ще коням подобається те, як про них тут турбуються. Перед кожним виступом їх старанно причепурюють, а щодня після тренувань купають, щоб змити піт і відсвіжити сили. Оскільки шкіра в коней чутливіша за людську, вона вимагає особливого догляду.

«В Іспанії є така приказка,— додає Хосе-Марія,— коли придбаєш коня, то за 7 років можеш потоваришувати з ним, тоді наступні 7 років він тобі вірно служитиме, а потім ліпше віддати його ворогові. Однак у нашій школі часто трапляються винятки. Один з наших скакунів, Саморано, все ще виступав у віці 22 років!»

Кульмінаційний момент наполегливих тренувань і старанного догляду — це шоу, під час якого коні показують, чого вони навчилися. Глядачі можуть на власні очі побачити, як ці граційні, але сильні скакуни, співпрацюючи з наїзниками, танцюють у такт запальної музики. Тож не дивно, що іспанський поет Альберті присвятив цим дивовижним коням-танцюристам свою поему, з якої і було взято епіграф до нашої статті.

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 17]

Основні елементи кінного балету

П’яфе. Кінь стоїть на місці, ритмічно перебираючи ногами, як під час бігу риссю.

Пасаж. Кінь біжить повільною риссю, високо піднімаючи копита. Через це здається, ніби він танцює.

Левада. Кінь піднімає передні кінцівки високо над землею і завмирає під кутом 45 градусів. Ця вправа вимагає сильного напруження м’язів і досконалого відчуття рівноваги.

Курбет. Кінь виконує кілька стрибків на задніх кінцівках, не торкаючись землі передніми.

Каприоль. Кінь здіймає над землею передні кінцівки, згинає їх під грудьми і, досягнувши найвищої точки, відштовхується задніми ногами.

Виїзд з повозом

Під час кінного шоу можна також побачити «енґанче» — коней, запряжених у традиційний повіз. Вони тягнуть його дуже злагоджено, що теж вимагає років наполегливих тренувань. Вишукано вбрані наїзники і причепурені скакуни — це дивовижне видовище, яке переносить глядачів у ті часи, коли кінні повози були основним видом транспорту.

[Відомості про джерела]

П’яфе, пасаж і каприоль: Fotografía cedida por la Real Escuela Andaluza; curvet, levade, and carriage: Fundación Real Escuela Andaluza del Arte Ecuestre

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Fotografía cedida por la Real Escuela Andaluza