Завітаймо на острів Мен

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

ДЕ МОЖНА побачити гігантську акулу? Найліпше — біля острова Мен, який лежить в Ірландському морі, приблизно на півдорозі між Англією, Ірландією, Уельсом та Шотландією. Групи туристів спеціально відпливають з острова Мен, щоб поспостерігати, як ці п’ятитонні мирні створіння поглинають свою єдину улюблену їжу — планктон. «Тут — ідеальне місце для екотуризму»,— сказав природознавець Білл Дейл.

Острів Мен — це 570 квадратних кілометрів зелених долин, бурих вересовищ, озер, потоків, мальовничих заток, круч та нерівної берегової лінії. Живе на острові 70 000 людей. Запрошуємо вас відвідати той незвичний клапоть Британських островів, де повно цікавих історичних місць.

Чим цікавий острів

Більшість тих, хто приїздить на острів Мен, передусім хочуть побачити місцеву диковинку — безхвостих котів. Ця незвична тваринка має котячу мордочку, але її задні лапи значно довші від передніх, через що вона скидається на зайця. До того ж у неї немає хвоста. Походження диво-тваринки не до кінця з’ясоване. Кажуть, багато століть тому мореплавці привезли з Азії дивних кошенят, а там, як відомо, живуть безхвості коти.

Інша цікавинка острова Мен — мотоциклетні перегони «Туристичний трофей». Проводяться вони щороку. Траса, завдовжки 60 кілометрів, пролягає головними дорогами острова. Вперше перегони було проведено 1907 року. Тоді змагуни їхали з середньою швидкістю біля 65 кілометрів за годину. Нині лідери гонки мчать зі середньою швидкістю понад 190 кілометрів за годину. Це небезпечні спортивні змагання, і протягом минулих років чимало мотоциклістів загинуло *.

У центрі міста Дуглас, столиці острова, пішохідною зоною їздять кінні трамваї — відгомін минулої епохи. Крім того, на острові функціонує 24-кілометрова вузькоколійка, якою курсують старі паровози. Цікавою теж є трамвайна лінія, що була побудована тут трохи більше 100 років тому. Деякі старі трамвайчики й досі возять по ній туристів на найвищу точку острова Мен, гору Снайфілл, котра здіймається на понад 600 метрів.

Гігантське колесо в Лексі

Історія острова Мен тісно пов’язана з видобутком свинцю, срібла й цинку, що вівся зокрема у Великій копальні Лексі. Гігантське колесо в Лексі — це свідчення майстерності інженерів вікторіанської епохи. Його спорудили 1854 року, і головним будівничим був Роберт Кейсмент, син місцевого стельмаха. Колесо приводить у рух вода, що пливе з резервуара, розташованого між поблизькими горбами. За хвилину колесо робить два з половиною оберти і з глибини 360 метрів викачує 950 літрів води. Через колінчастий  важіль та систему стержнів, загальною довжиною 180 метрів, колесо приводить у рух водяні насоси в шахті. Власне тому копальню не затопляє. Вісь цього величезного колеса важить десять тонн, а саме́ воно в діаметрі має 20 метрів.

З південного боку споруди, на якій встановлено колесо, поміщено вилитий з металу двометровий знак — «Три ноги Мен». Яке його походження і що він означає?

Знак «Три ноги Мен» як офіційний символ острова почав з’являтися з 1246 року на печатках офіційних документів. Подібні символи були на грецьких вазах шостого сторіччя до нашої ери. Це зображення має зв’язок з так званим грецьким хрестом — свастикою. Вважають, що воно символізує сонячні промені і пов’язане з поклонінням сонцю. Але як цей знак потрапив на острів Мен? Можливо, його завезли сюди із Середземномор’я купці, які  плавали на острів Сицилію, де також був популярним цей символ. Або ж його запозичили з монет стародавніх скандинавів, тобто вікінгів. Сучасний символ — три ноги у військових латах — запровадили значно пізніше королі острова Мен.

Сторінки історії

Римляни захопили Англію 43 року н. е. і панували там 400 років. Але острів Мен, або, як його назвав Юлій Цезар, Моне, їх чомусь не дуже цікавив. Зате в IX сторіччі островом заволоділи скандинави і залишились там до середини XIII сторіччя. Ці відчайдушні мандрівники побачили, що острів може бути непоганою базою для торгівлі та зручним плацдармом для набігів на сусідні країни. Приблизно у той же період мешканці острова заснували свій парламент, тинвальд. Кажуть, що він — найстаріший у світі парламент, який діє і донині *.

Пізніше островом Мен володіли Шотландія, Уельс, Ірландія, Англія і Норвегія. У 1765 році його купив парламент Великобританії. Нині Мен має свого губернатора, офіційного представника Британської королеви. Проте острів зберіг за собою право на деяке самоврядування. Він є офшорним фінансовим центром, друкує власні поштові марки, має свою грошову одиницю, курс якої такий самий, як і англійської валюти.

Нащадок мови кельтів

Давня мова мешканців острова, так званий менський діалект, належить до кельтської групи мов, яка є частиною величезної індоєвропейської мовної сім’ї. Менський діалект — це відгалуження ірландської гельської мови. Він дещо споріднений з шотландською гельською мовою. Понад 100 років тому про цей діалект сказали: «Він зникне, як айсберг, що дрейфує з півночі у тропічні води». Ті слова виявились правдивими. Остання людина, котра розмовляла менським діалектом,  померла 1974 року у віці 97 літ. Але нині його знову вивчають у школах як частину історичного спадку острова.

На відміну від ірландської гельської та шотландської гельської мов, менський діалект аж до 1610 року існував тільки в усній формі. Перша книжка цією мовою, «Засади та обов’язки християн», побачила світ 1707 року. Згодом з’явилися й інші публікації.

У 1763 році пролунав заклик перекласти Біблію на менський діалект, адже тоді дві третини мешканців острова послуговувалось лише цією мовою. І хоча було скрутно із засобами та бракувало філологів, уже 1748 року почали поступово з’являтися переклади різних біблійних книг. Сорок примірників цілої Біблії для священнослужителів було видано 1775 року, а 1819 вийшли друком 5000 Біблій для широкого загалу. Як відгукнулись читачі? Коли одній жінці син уперше прочитав уривок з Біблії менським діалектом, вона сказала: «Ми донині були в темряві».

Над перекладом працювало 25 чоловіків і робили його з англомовної «Біблії короля Якова» (1611 рік). Дехто з перекладачів мав змогу звіряти свою роботу з Септуагінтою — грецьким перекладом Єврейських Писань. Боже ім’я написали так само, як і в англійській Біблії — Jehovah *. У 1895 році В. Т. Редкліф писав: «Ця Біблія — справжня пам’ятка просвітництва, якою не погордує жоден освічений житель острова Мен».

Християнство наших днів

Мешканці острова і далі поважають Біблію, а Свідки Єгови добре знані тут за старанне дослідження цієї святої книги. У травні 1999 року добровольці-Свідки звели новий Зал Царства при мальовничому підніжжі пагорба Белмонт у Дуґласі. Зал був побудований лише за шість день, і про це часопис «Айл оф Мен ікземінер» писав: «Його можна сміливо назвати невеликим чудом».

Якщо ви завітаєте на острів Мен, на вас справлять приємне враження його привітні мешканці. Але, розмовляючи з ними, будьте обережні: для них «материк» — це острів Мен, а Англія — то всього лиш «острів».

[Примітки]

[Карта на сторінці 14]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ІРЛАНДІЯ

ШОТЛАНДІЯ

АНГЛІЯ

УЕЛЬС

Ірландське море

ОСТРІВ МЕН

[Ілюстрація на сторінці 15]

Трамвай на острові Мен.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Гігантське колесо в Лексі.

[Ілюстрація на сторінках 14, 15]

Залізниця острова Мен.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Безхвостий кіт.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Гігантська акула.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Берег моря біля Піл Гілл.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Порт і замок у Піл.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

All photos except center emblem: Copyright Bill Dale, IsleOfManPhotos.com

[Відомості про ілюстрації, сторінка 16]

Shark: The Basking Shark Society; right inset and background: Copyright Bill Dale, IsleOfManPhotos.com