Він «зрушив Землю»

Від нашого дописувача в Польщі

«Ці марнослови наважуються судити, хоча абсолютно не знають математики. Вони, безсоромно припасовуючи до своїх ідей деякі уривки зі Святого Писання, намагаються таврувати і критикувати мою працю. Але цим я переймаюсь так мало, що можу навіть назвати їхні судження нерозсудливими».

ЦІ СЛОВА Міколая Коперника були адресовані папі Павлу III. Коперник написав їх у вступі до своєї знаменитої праці «Про обертання небесних сфер», що побачила світ 1543 року. Ось що про погляди Коперника, викладені в його книжці, писав єзуїтський священик Христоф Клавіус, який жив у XVI сторіччі: «Коперникова теорія містить багато абсурдних та помилкових положень». А німецький богослов Мартін Лютер бідкався: «Дурень намагається все мистецтво астрономії перевернути».

Ким був Міколай Коперник? Чому його вчення викликали таку полеміку? І як він вплинув на погляди сучасної людини?

Юний розум прагне знань

Міколай Коперник народився 19 лютого 1473 року в польському місті Торунь. Пізніше, коли він почав писати наукові праці, то став підписувати їх своїм латинізованим ім’ям — Nicolaus Copernicus. Його батько, торговець з Торуня, мав четверо дітей, серед яких Міколай був наймолодшим. Батько помер, коли Міколаю виповнилось 11 років. Про дітей почав дбати дядько, Лукаш Ватценроде. Він допоміг Міколаю здобути добру освіту і заохочував стати священнослужителем.

Спочатку Міколай навчався в рідному місті. Відтак поїхав учитись до сусіднього Хелмна. Там вивчав латину і знайомився з працями античних авторів. У 18 років Міколай перебрався до Кракова, тодішньої столиці Польщі, і вступив до університету, де мав змогу студіювати свій улюблений предмет — астрономію. Коли Міколай уже закінчував навчання, дядько, на той час єпископ Вармійської провінції, запросив його до міста Фромборк, що на березі Балтійського моря. Ватценроде хотів, щоб племінник служив каноніком у місцевому соборі.

Проте 23-річний Міколай прагнув і далі здобувати знання. Йому вдалось випросити в дядька дозвіл поїхати до Італії, щоб в університетах Болоньї та Падуї вивчати канонічне право, математику  і медицину. Там Міколай познайомився з астрономом на ім’я Доменіко Марія Новара і філософом П’єтро Помпонацці. Історик Станіслав Бжосткєвіч писав, що погляди Помпонацці визволили «молодий розум астронома з пут середньовічної ідеології».

У вільний час Коперник із запалом вивчав твори стародавніх астрономів. Коли він побачив, що деякі з цих праць не були повністю перекладені на латинь, то взявся за вивчення грецької мови, щоб можна було студіювати тексти оригіналу. Під кінець навчання Міколай отримав звання доктора канонічного права, математики і медицини. Він також чудово опанував грецьку мову і першим став перекладати з грецької на польську.

Народження революційної теорії

Коли Коперник повернувся на батьківщину, то зразу отримав престижну посаду: дядько, єпископ, призначив його своїм секретарем, радником і лікарем. Протягом наступних десятиліть Міколай обіймав різні посади, як релігійні, так і громадські. Попри зайнятість він продовжував вивчати зорі й планети — збирав докази, які лягли в основу революційної теорії про те, що Земля не є нерухомим центром Усесвіту, а обертається довкола Сонця.

Ця теорія суперечила поглядам поважаного філософа Аристотеля і грецького математика Птолемея. Вона заперечувала, здавалося б, очевидний «факт», що Сонце піднімається на сході, впродовж дня мандрує небом і сідає за обрій на заході, тимчасом як Земля залишається непорушною.

Коперник не перший, хто доводив, що Земля обертається навколо Сонця. Таку ідею висунув у III столітті до н. е. грецький астроном Аристарх Самоський. Послідовники Піфагора навчали, що і Земля, і Сонце обертаються довкола велетенського вогню. Одначе Птолемей казав, що, коли б Земля оберталась, «тварини та різні предмети повисли б у повітрі, а Земля дуже швидко впала б із небес». Він теж твердив, що «про такі речі глупо навіть думати».

Птолемей обстоював Аристотелеву ідею, за якою Земля — це нерухома планета в центрі Всесвіту. Довкола Землі розміщено декілька кришталевих сфер, вставлених одна в одну, а до них прикріплені Сонце, планети й зорі. Птолемей припускав, що планети й зірки рухаються разом з кришталевими сферами. Він навіть вивів доволі точні, як на його час, формули, котрі пояснювали рух планет по нічному небу.

Власне вади Птолемеєвої теорії змусили Коперника взятися за пошуки іншого тлумачення дивних і складних рухів планет. Щоб підтвердити свої ідеї, він відтворив деякі прилади, котрими користувались давні астрономи. Нині ці прилади видаються вельми примітивними, але тоді вони давали Коперникові змогу вираховувати відносні відстані планет до Сонця. Він затратив не один рік, щоб точно визначити, коли саме його попередники виконували те  чи інше астрономічне спостереження. Зрештою, зібравши достатньо даних, Коперник розпочав працю над книжкою, яка «зрушила» Землю з центру Всесвіту.

Суперечки довкола рукопису

Коперник присвятив останні роки свого життя тому, щоб удосконалити, доповнити й записати результати спостережень та математичні розрахунки, котрі підтверджували його теорію. Остаточний варіант його наукової праці на 95 відсотків складається з детальних обрахунків. Її рукописний оригінал дійшов до наших днів і зберігається в Ягеллонському університеті в Кракові. Але його праця не має назви. Про це астроном Фред Хойл сказав: «По правді, ми не знаємо, як Коперник хотів назвати свою книгу».

Ще до того як книжка побачила світ, вона викликала неабияке зацікавлення. Спочатку Коперник опублікував скорочену і спрощену версію, яку назвав «Commentariolus». Завдяки цьому про його наукові відкриття довідалися в Німеччині та Римі. Папа Климент VII почув про Коперникову теорію 1533 року. А 1536-го кардинал Шьонберґ написав Копернику, щоб той видав усю свою працю. Ґеорґ Йоахім Ретік, професор Віттенбергського університету в Німеччині, настільки захопився теорією Коперника, що приїхав до астронома і провів у нього два роки. Копію рукопису Ретік привіз до Німеччини 1542 року. Він передав її друкареві Петреюсу та священнослужителю і коректору Андреасу Осіандеру.

Осіандер назвав працю Коперника «Про обертання небесних сфер» («De revolutionibus orbium coelestium»). Включивши фразу «небесних сфер», він натякнув, що на погляди Коперника вплинули Аристотелеві ідеї. Крім того, Осіандер написав анонімну передмову до книжки, кажучи, що викладені в ній гіпотези не є догматом віри і необов’язково відповідають дійсності. Однак з Коперником зміни та відхилення від тексту оригіналу ніхто не узгоджував. Примірник надрукованої книжки він отримав 1543 року, лише за кілька годин до смерті.

«Про обертання» — переворот у науці

Зміни, внесені Осіандером, попервах захищали книжку від критики.  Італійський астроном і фізик Галілео Галілей згодом написав: «Спочатку свята Церква прийняла цю книжку. Кожен читав і студіював її без жодних ознак невизнання ідей, які вона містила. Але тепер, попри існування ясних та недвозначних доводів на підтвердження тих ідей, знаходяться люди, котрі гостро критикують автора, навіть не дослідивши його книжки».

Першими працю Коперника різко розкритикували лютерани, назвавши її «нісенітницею». Католицька церква спочатку мовчала, проте згодом вирішила, що книжка суперечить офіційному вченню церкви, і 1616 року внесла її до «Індексу заборонених книг». У «чорному списку» книжка була аж до 1828 року. У вступі до англійського видання Коперникової праці Чарлз Ґленн Валліс написав: «Католики та протестанти через взаємні чвари стали боятися всього, що, здавалося б, могло підірвати авторитет церкви та Біблії. Через це вони надто буквально трактували Святе Письмо. Зазвичай, вони швидко засуджували всякі ідеї, які, на їхню думку, суперечили будь-якому буквальному трактуванню будь-якої біблійної оповіді» *. Але щодо гаданої суперечності між Коперниковою теорією та біблійними вченнями Галілео Галілей свого часу написав: «Коперник не легковажив Біблією. Він добре знав: якщо його теорія правдива, вона не може суперечити Святим Писанням, коли їх правильно розуміти».

Коперникова модель Усесвіту була доволі недосконала, і з часом її доповнили та виправили такі вчені, як Галілео Галілей, Кеплер, Ньютон. І все ж Коперника справедливо вважають батьком сучасної астрономії. Про нього астрофізик Овен Ґінґріч сказав: «Саме Коперник показав нам, наскільки непевними можуть бути усталені віками наукові погляди». Своїми вивченнями, спостереженнями і математичними розрахунками Коперник спростував зашкарублі релігійні й наукові поняття. У розумах людей «він зупинив Сонце і зрушив Землю».

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 17]

«Про обертання небесних сфер»

Коперник поділив свою працю на шість частин. Нижче наведено кілька головних ідей з його книжки.

● Наша планета — це одна з багатьох «мандрівниць», рухом яких керує «Сонце, що сидить на королівському троні».

● Планети рухаються довкола Сонця в одному напрямку. Серед них є також Земля, яка за добу робить один оберт довкола своєї осі і за рік — оберт по орбіті довкола Сонця.

● Існує такий порядок розташування планет: найближче до Сонця — Меркурій, далі йде Венера, Земля з Місяцем, Марс, Юпітер і Сатурн.

[Відомості про джерело]

Title page of Copernicus’ work: Zbiory i archiwum fot. Muzeum Okręgowego w Toruniu

[Ілюстрація на сторінці 14]

Коперників прилад для спостереження.

[Відомості про джерело]

Zbiory i archiwum fot. Muzeum Okręgowego w Toruniu

[Ілюстрації на сторінці 15]

Робоче місце Коперника в обсерваторії у Фромборку (Польща).

[Відомості про джерело]

Zdjęcie: Muzeum M. Kopernika we Fromborku; J. Semków

[Ілюстрація на сторінці 16]

Планетарна система з Землею в центрі.

[Відомості про джерело]

© 1998 Visual Language

[Ілюстрація на сторінці 16]

Планетарна система з Сонцем у центрі.

[Відомості про джерело]

© 1998 Visual Language

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Сонячна система в сучасному розумінні.