Стихійні лиха і людська діяльність

ВОДІЙ, який дбає про свій автомобіль, може їздити безпечно. Але якщо авто несправне, їзда на ньому починає загрожувати життю. До певної міри те саме можна сказати про планету Земля.

На думку декого з науковців, спричинені людиною зміни в атмосфері та забруднення Світового океану перетворили нашу планету на небезпечне місце. Адже внаслідок цих змін стихійні лиха почастішали і стали більш руйнівними. Тому сьогодні ніхто точно не знає, що нас чекає в майбутньому. В одній статті про зміни в кліматі, яку було надруковано в журналі «Наука» (англ.), говорилось: «Тепер над нашою унікальною планетою ведеться масштабний експеримент — експеримент, якого ніхто не контролює».

Для того аби побачити, як людська діяльність спричинилася до частих та все більш руйнівних стихійних лих, потрібно зрозуміти деякі природні процеси. Насамперед розгляньмо, чому виникають сильні шторми та урагани.

Теплообмінні процеси на нашій планеті

Атмосферу Землі можна прирівняти до машини, яка перетворює та розподіляє сонячну  енергію. Найбільше сонячного тепла Земля дістає в екваторіальній смузі, тож поверхня земної кулі нагрівається неоднаково, і це зумовлює циркуляцію атмосфери *. Унаслідок обертання нашої планети навколо своєї осі вологі повітряні маси утворюють атмосферні вихори. Деякі з них перетворюються на циклони, або області низького атмосферного тиску. А циклони у свою чергу можуть перерости в шторми.

Якщо прослідкувати траєкторію руху тропічних штормів, можна помітити, що вони, як правило, переміщаються на північ або на південь від екватора, до холодніших районів земної кулі. Таким чином вони виконують функції потужних теплообмінників і пом’якшують клімат. Але коли температура на поверхні океану — у своєрідній «бойлерній» — зростає до 27°C, тропічні шторми, отримавши достатньо енергії, перетворюються на циклони, або, як їх ще називають, урагани чи тайфуни.

Восьмого вересня 1900 року в острівному місті Галвестон (Техас) здійнявся шалений ураган. Від могутніх штормових хвиль, які накочувались на острів, загинуло від 6000 до 8000 мешканців міста та 4000 жителів поблизьких територій. Окрім того, стихія зруйнувала приблизно 3600 будинків і не залишила жодної споруди неушкодженою. Цей ураган став найсмертоноснішим стихійним лихом в історії США.

Як уже згадувалося в попередній статті, за минулі роки сталось чимало таких ураганів. Науковці й досі з’ясовують, чи не пов’язано це із глобальним потеплінням, через яке тропічні шторми отримують щораз більше енергії. Однак зміна клімату може бути лише одним з результатів глобального потепління. Інші згубні наслідки очевидні вже тепер.

Підвищення рівня Світового океану та знищення лісів

Згідно з повідомленням у журналі «Наука», «за останнє століття рівень Світового океану піднявся на 10—20 сантиметрів і, без сумніву, підніматиметься й далі». Але який це має зв’язок із глобальним потеплінням? Науковці вказують на два фактори. По-перше, якщо почнеться танення шару вічної мерзлоти в полярних широтах й танення льодовиків, збільшуватиметься кількість води у Світовому океані. По-друге, якщо температура води в океанах підвищуватиметься, зростатиме також і об’єм води.

Крихітні тихоокеанські острови Тувалу невдовзі відчують на собі наслідки підвищення рівня Океану. Як розповідається у журналі «Смітсоніан», дані про атол Фунафуті показують, що рівень моря «протягом останнього десятиріччя піднімається там в середньому на 5,6 міліметра щороку».

У багатьох частинах світу внаслідок росту кількості населення відбувається масштабна урбанізація, щораз більше людей мешкає в міських нетрях, а також погіршується стан навколишнього середовища. Можливо, саме  така ситуація призводить до того, що наслідки стихійних лих стають дедалі масштабнішими. Розгляньмо кілька прикладів.

Гаїті — це острівна густозаселена держава. Тут протягом довгих років винищували ліси. У недавньому випуску новин зазначалось, що ані економічні, ані політичні чи соціальні проблеми не загрожують існуванню цієї держави настільки, як проблема вирубки лісів. Така загроза стала очевидною в 2004 році, коли через зливи почались великі зсуви ґрунту, що призвело до загибелі тисяч людей.

У журналі «Тайм», який виходить в Азії, сказано, що «глобальне потепління, спорудження дамб, знищення лісів, підсічно-вогнева система землеробства» — усе це посприяло тому, що на півдні Азії розгулялись стихії. Крім того, знищення лісів призводить ще до одного лиха — засухи. Адже там, де немає лісів, ґрунт значно швидше висихає. За останні роки в Індонезії та Бразилії тривалі посухи призвели до небувалих пожеж у вологих тропічних лісах, де пожежі — велика рідкість. Але стихійні лиха виникають не лише через зміни в кліматі. У багатьох місцях такі лиха стаються через процеси, які відбуваються в надрах землі.

Коли земля здригається

Зовнішня оболонка Землі складається з різних за розмірами плит, які переміщуються одна відносно одної. У земній корі відбувається стільки зміщень, що лише за рік на нашій планеті стається кілька мільйонів землетрусів. Звичайно, більшість з них невідчутні для людей.

Науковці кажуть, що 90 відсотків усіх землетрусів виникають вздовж розколів по периметру тектонічних плит. Рідше землетруси стаються всередині плити, але тоді вони є дуже руйнівними. Як зазначає статистика, найсмертоносніший землетрус в історії людства відбувся у 1556 році, він спустошив три провінції Китаю і забрав аж 830 000 життів!

Часто землетруси тягнуть за собою й інші стихійні лиха. Наприклад, 1 листопада 1755 року ця підземна стихія спустошила  португальське місто Лісабон, населення якого в той час становило 275 000 мешканців. Але на цьому лихо не закінчилось. Після землетрусу спалахнули численні пожежі. Крім того, з Атлантичного океану почали накочуватись цунамі, хвилі заввишки 15 метрів. Зрештою кількість загиблих становила 60 000 людей.

І знову таки часто-густо саме людська діяльність призводить до такої великої кількості жертв. Зокрема під час стихій гине багато людей через густозаселеність областей підвищеного ризику. «Майже половина великих міст світу лежать у сейсмічно небезпечних зонах»,— зазначає письменник Ендрю Робінсон. Також фактором ризику можуть бути неякісні будівельні матеріали та нестійкі споруди. Стародавнє прислів’я каже: «Вбивають не землетруси, а будівлі». На жаль, це справді так. Але хіба бідні країни мають кошти на сейсмостійкі будівлі?

Вулкани — будівничі й руйнівники

«Поки ви читаєте ці слова, відбувається виверження щонайменше 20 вулканів»,— говориться в звіті Інституту імені Смітсона (США). Загалом, згідно з гіпотезою тектоніки літосферних плит, землетруси та виверження вулканів стаються приблизно в одних і тих же місцях. А саме: в зонах підсуву однієї тектонічної плити під іншу; в розломах, особливо на дні океану; у тріщинах земної кори, через які магма з мантії Землі виходить на поверхню.

Вулканічні процеси, які відбуваються на стику двох плит, є найбільш небезпечними. Адже вони призводять до неодноразових вивержень, які стаються, як правило, неподалік населених пунктів. Тихоокеанський геосинклінальний пояс, або «вогненне кільце», буквально всіяний сотнями таких найнебезпечніших вулканів. Однак існують й інші вулканічні регіони, віддалені від місць стику плит. Унаслідок вулканічної діяльності в цих регіонах виникли такі острови, як Гаваї, Азорські та Галапагоські острови, а також острови Товариства.

Отож протягом людської історії вулкани відігравали важливу роль у формуванні рельєфу землі. Згідно з одним університетським веб-сайтом, майже «90 відсотків усіх континентів та океанів є результатом вулканізму». Але чому виверження вулканів іноді такі руйнівні?

Вулкан починає прокидатися, коли розжарена магма піднімається з надр землі на поверхню. З деяких вулканів лава витікає поволі, тож люди мають достатньо часу, щоб врятуватися. Але існують такі вулкани, вибух яких набагато потужніший від вибуху атомної бомби. Те, яким буде виверження вулкана, залежить від кількох факторів: складу та в’язкості рідкої магми, яка живить вулкан; кількості розчинених у магмі газів та вмісту перегрітої води. Коли магма наближається до поверхні земної кори, вода і гази в ній починають швидко розширюватися.  Отож магма виривається на поверхню, подібно як газована вода зі щойно відкритої пляшки.

На щастя, вулкани деколи самі сповіщають про своє виверження. Але люди не завжди беруть до уваги такі попередження. Подібна ситуація склалась 1902 року в місті Сен-П’єр коло підніжжя вулкана Монтань-Пеле, що на острові Мартиніка (Карибські острови). У місті наближалися вибори. І хоча в повітрі літав порох, чимало мешканців почували себе погано і скрізь панував страх, все ж політики заохочували людей не покидати своїх домівок. Правда, усе ділове життя на той час завмерло.

Восьмого травня жителі Мартиніки святкували Вознесіння, і багато людей попрямували до католицьких храмів просити Бога відвернути виверження. Того ж ранку перед 8-ою годиною Монтань-Пеле вибухнув: вгору шугонула величезна хмара з розжареного попелу, вулканічного скла, пемзи і газів, температура яких сягала від 200 до 500°C. Ця смертоносна хмара з шаленою швидкістю скотилася з гори, поглинула місто, розтопила церковні дзвони, спалила кораблі, які стояли в гавані, і безжалісно забрала життя в 30 000 людей. То було найжахливіше виверження XX століття. Однак воно б не накоїло стільки лиха, якби люди звернули увагу на попереджальні ознаки.

Чи кількість стихійних лих зростатиме?

У «Світовому звіті про стихійні лиха за 2004 рік», підготовленому Міжнародною федерацією товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, сказано, що за останнє десятиліття, кількість геофізичних та кліматичних катаклізмів зросла на 60 відсотків. «А це показує, що така тенденція триватиме і далі»,— говориться в Звіті. До речі, Звіт було надруковано напередодні цунамі в Індійському океані, яке сталося 26 грудня. Безумовно, якщо кількість населення в зонах підвищеного ризику і далі зростатиме, а люди продовжуватимуть нищити ліси, нас чекають невтішні перспективи.

Окрім того, чимало індустріалізованих країн продовжують викидати в атмосферу парникові гази. Як сказано в одній статті в журналі «Наука», небажання зменшувати викиди в атмосферу «схоже на відмову приймати ліки при гострій інфекції. Немає сумніву, пізніше доведеться заплатити значно більшу ціну». А ось що сказано про це в канадському звіті на тему запобігання стихійним лихам: «Кліматичні зміни можуть стати найактуальнішою і глобальною проблемою навколишнього середовища, з якою ніколи не доводилося стикатись міжнародній спільноті».

Сьогодні міжнародна спільнота не може навіть дійти згоди щодо того, чи причетна людська діяльність до глобального потепління, не говорячи вже про вирішення цієї проблеми. Не дарма у Біблії сказано: «Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Але в наступній статті ви зможете побачити, що ситуація зовсім не безнадійна. Адже теперішні лиха, у тому числі й незгоди в людському суспільстві, доводять: полегшення вже близько.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

НА КУКУРУДЗЯНОМУ ПОЛІ ВИРІС ВУЛКАН

У 1943 році один фермер з Мексики помітив, що на його кукурудзяному полі відбувається щось незвичайне. Земля почала тріскатися і з’являлись розколини. Вже наступного дня на місці, яке ще недавно було рівне, виросла гора. За тиждень її висота сягала 150 метрів. Через рік вулкан виріс до 360 метрів, а згодом його висота вже становила 430 метрів, а це 2775 метрів над рівнем моря. Цей вулкан отримав назву Парікутін. Останній раз виверження цього вулкана відбулося в 1952 році, і сьогодні його вважають заснулим.

[Відомості про джерело]

U. S. Geological Survey/Photo by R. E. Wilcox

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

КОЛИ БОГ ВРЯТУВАВ НАРОД ВІД ЛИХА

ГОЛОД теж можна назвати стихійним лихом. Одна з перших згадок про голод сягає часів стародавнього Єгипту. Це було за днів Йосипа — сина Якова, або Ізраїля. В Єгипті, Ханаані та інших краях голод тривав сім років. Але Єгова попередив про це лихо за сім років наперед, тому вдалось уникнути масової загибелі людей. Єгова також повідомив про надзвичайно великі врожаї, які не один рік збиратимуть до початку голоду. За волею Єгови під керівництвом богобоязливого Йосипа, який був прем’єр-міністром Єгипту і завідував заготівлею харчів, народ запас стільки зерна, що навіть «перестав рахувати» його. Так єгиптяни змогли пережити голод самі та допомогти людям «зо всієї землі», у тому числі сім’ї Йосипа (Буття 41:49, 57; 47:11, 12).

[Ілюстрації на сторінці 7]

ГАЇТІ, 2004 Затопленими міськими вулицями хлопчики несуть питну воду. Масове знищення лісів спричинилось до зсувів ґрунту.

[Відомості про джерела]

Тло: Sophia Pris/EPA/Sipa Press; вставка: Carl Juste/Miami Herald/Sipa Press

[Ілюстрація на сторінці 9]

Багато держав не припиняють викидати в атмосферу парникові гази.

[Відомості про джерело]

© Mark Henley/Panos Pictures