Кровопролиття в ім’я Христа

ВІДТВОРИТИ

Кровопролиття в ім’я Христа

Від нашого дописувача в Мексиці

«На месі священики постійно закликали парафіян: «Сини святої матері-церкви, нумо до боротьби! Не дозвольмо урядові відібрати в нас церкви!» (Педро Розалес Баргас, очевидець).

ЧОМУ християнам, які захищали свою віру, довелось узяти в руки зброю? І що стається, коли релігійні люди вдаються до насилля? Відповіді на ці запитання можна знайти, якщо проаналізувати мексиканське повстання «кристерос» (назване так на честь його учасників).

Згідно з «Іспанською енциклопедією», «кристерос — це мексиканські католики, які 1926 року повстали проти президента Плутарко Еліаса Кальєса, оскільки він виступав проти церкви, закривав католицькі установи та храми». Саме його уряд назвав цих повстанців кристерос, бо їхнім гаслом було «Хай живе Цар Христос!». Однак той конфлікт назрівав уже давно.

Причини конфлікту

У 1917 році уряд прийняв нову конституцію, яка вперше розглядалася в 1850-х роках. В «Історії Мексики» сказано, що метою одного з законів конституції було «забрати все майно, яке належить церкві, і передати його державі». Таким чином уряд хотів перешкодити католицькій церкві накопичувати землі та маєтки. Відразу після прийняття цього закону духовенство почало чинити опір. У відповідь уряд заарештував декількох священнослужителів.

Однією з цілей мексиканської революції (1910—1920 рр.) було забезпечити бідних землею. Нові закони передбачали аграрну реформу, за якою в землевласників мали забрати землю та роздати її бідним. Оскільки такі закони зачіпали інтереси впливових представників духівництва, які володіли великими наділами землі, вони вирішили втрутитися в цю справу. Церква заявила, що не противиться перерозподілу землі, але має інший план, який дещо відрізняється від урядового.

На думку декого, церква була зацікавлена лише в підтримці інтересів великих землевласників, у тому числі багатих представників духовенства. А втім, деякі священики таки схвалювали урядову аграрну реформу та передачу землі біднякам. Тож конфлікт між самими церковнослужителями ще більше загострив натягнуті стосунки між церквою й урядом.

На початку 1925 року Плутарко Еліас Кальєс, який щойно приступив до виконання обов’язків президента Мексиканської республіки, став запроваджувати спрямовані проти церкви положення нової конституції. Наприклад, він депортував з країни багато католицьких священиків-іноземців та провів конфіскацію деяких споруд, що належали церкві. Також Кальєс заарештував архієпископа Мексики після того, як той закликав духівництво виступити проти антицерковних законів конституції. Дехто вважає, що метою таких радикальних дій було перешкодити надходженню великих сум грошей з Мексики до Риму.

У липні 1926 року мексиканські єпископи видали декларацію про тимчасове припинення церковних відправ. Уряд розцінив цей крок як політичну хитрість, розраховану на те, щоб підбурити народ до бунту. І саме тимчасове припинення відправ стало початком трагічного повстання «кристерос».

Війна

Тисячі католиків, під’юджені пастирями, піднялись на захист своєї релігії. Вони боролися під знаменом з образом Божої Матері Гваделупської. Кристерос сподівались, що єпископи та священики також встануть на захист своєї віри. Але більшість церковнослужителів не брали безпосередньої участі в цьому конфлікті, оскільки боялись уряду. Навпаки, в той час, як прості люди гинули в кривавих сутичках, священство переховувалось у своїх багатих родичів.

А втім, деякі священики активно ставали по той чи інший бік конфлікту. У книжці «Кристіада» («Війна кристерос», том І) говориться, що аж 100 католицьких священиків відверто протидіяли кристерос, 40 — активно підтримували це збройне повстання, а 5 священиків буквально боролися зі зброєю в руках.

Наслідки цього повстання були трагічними. У багатьох районах Мексики люди потерпали від зубожіння. Кристерос насильно забирали на війну чимало юнаків. Відомо, що кристерос та вояки урядових загонів відбирали у людей харчі. Також було зафіксовано чимало зґвалтувань, які вчиняли як кристерос, так і представники урядових військ. До того ж у цьому кровопролитті багато хто втратив своїх близьких.

Треба визнати, що насилля чинили обидві сторони. У результаті було вбито немало людей, абсолютно непричетних до цього конфлікту. Вже самі цифри яскраво свідчать про його жахливі наслідки. Лише подумайте: за три роки збройної боротьби загинуло щонайменше 70 000 людей.

Ворожнечу припинено

Після того як у червні 1929 року католицька церква та уряд досягли офіційної згоди, ворожнеча втихла, а до серпня цього ж року боротьба повністю припинилася. Однак повстанці не бажали брати участі в переговорах з урядом. Вони ніяк не розуміли, як можна дійти згоди з тими, хто вважається ворогом Божої влади. Зневірені та розчаровані кристерос підкорились наказу церкви і повернулись до своїх домівок. А уряд пообіцяв бути більш терпимим до церкви і дозволив відновити меси. Проте закони, які розходилися з інтересами католицької релігії, залишилися незміненими.

Дехто називає повстання кристерос спробою повернути владу католицькій церкві, яка панувала в країні до прийняття нової конституції. Але слід зауважити, що таке збройне протистояння не принесло бажаних результатів і спрямовані проти церкви закони діяли в Мексиці аж до 1992 року. Тоді прийняли новий закон стосовно релігійних організацій. Однак недовіра до багатьох церков відчувається навіть нині. Щоправда, сьогодні релігійні організації можуть володіти приватною власністю, але вся власність, яку церква набула до 1992 року, і далі належить державі. Хоча духівництву та релігійним служителям і тепер забороняється займатись політикою, проте це не перешкоджає багатьом священикам втягуватися в політичні справи.

Чи вдалось вирішити проблему?

Чи те, що на захист своєї віри кристерос взяли до рук зброю, принесло їм тривалу користь? Марія Баладес, очевидиця того конфлікту, каже: «Я впевнена, що це кровопролиття було справжнісіньким безглуздям». Педро Розалес Баргас, слова якого згадувались на початку, підсумовує трагічні наслідки війни: «Люди відбирали життя своїм ближнім, навіть одновірцям. Саме з цієї причини я став сиротою, адже мого батька жорстоко вбили».

Релігійні провідники не взяли до уваги гірких уроків з повстання кристерос, і на ґрунті релігії далі розпалювались конфлікти, як-от у Північній Ірландії та колишній Югославії. А втім, таких трагедій можна уникнути, лише якщо наслідувати правдиву віру Христа. Ісус наказував своїм послідовникам триматись осторонь політики, бути «не від світу» (Івана 17:16; 18:36). Коли Ісуса заарештовували, Петро витягнув меча, аби захистити його. Тоді Ісус сказав: «Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча,— від меча і загинуть» (Матвія 26:52).

Коли християн переслідують

А що, коли правдивим християнам забороняють поклонятись Богові? Чи повинні вони сидіти, склавши руки? Ні. Коли в І столітті християн переслідували, вони кілька разів намагались захистити себе юридично. Вони звертались до судів. Навіть якщо їх кидали у в’язниці, вони не зрікались своєї віри і залишались політично нейтральними (Дії 5:27—42).

За жодних обставин перші християни не брали до рук зброї і не намагались насильницьким шляхом відвойовувати свої релігійні права. Правдиві християни ніколи не вбивають людей іншої релігії, а тим більше своїх одновірців. Навпаки, вони дотримуються настанови свого Господа: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35).

[Ілюстрація на сторінці 12]

Священик з двома повстанцями кристерос.

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Президент Плутарко Еліас Кальєс.

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Деякі ватажки кристерос.

[Відомості про джерело]

ПРОБУДИСЬ!