Льодовики на екваторі

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

ТРЕТЬОГО грудня 1849 року 39-річний німецький місіонер Йоганн Людвиг Крапф побачив вкриту снігом гору в екваторіальній Африці. Проте ніхто з європейських географів не сприйняв серйозно його повідомлення. Вони казали, що, напевно, Крапф бачив звичайну крейду. Місіонер, який був за 140 кілометрів від гори, визнав, що дивився на вершину лише кілька хвилин, оскільки потім її закрили хмари.

Недовіра європейських географів не здивувала Крапфа. Адже рік тому під сумнів поставили повідомлення про найвищу гору Африки, що височить приблизно за 300 кілометрів на південь від гори, яку бачив Крапф. Невдовзі з’ясувалося, що гора Кіліманджаро заввишки 5895 метрів дійсно існує. А правдивість твердження Крапфа довели тільки через 34 роки. На той час самого місіонера вже два роки не було в живих.

У 1883 році шотландський мандрівник Джозеф Томсон переконався,  що трохи південніше екватора таки стоїть вкрита льодовиками гора Кенія. Це друга за висотою гора в Африці, і сягає вона 5199 метрів заввишки. Дехто вважає, що згаслий вулкан Кенія колись здіймався на понад 6000 метрів. Однак протягом багатьох років порох та попіл зійшли, відкривши три зазублені вершини: дві по більш як 5100 метрів заввишки і ще одну заввишки 4985 метрів.

Священна гора

Задовго до того, як перші європейці ступили на африканську землю, корінні жителі, що мешкали біля підніжжя гори Кенія, вважали цю гору священною. Вони вірили, що творець світу жив на її найвищій вершині і що саме там він створив людину. Також вірили, що він посилає дощі, які зрошують родючу землю. Щоб задобрити свого бога, люди приносили йому в жертву тварин. Цей звичай зберігся і донині.

Довкола темних гірських піків лежить сніг і лід, тому місцеві мешканці називали гору Кенія плямистою або білою горою. Три найвищі її піки — Батіан, Неліон і Ленана — назвали на честь великих місцевих вождів. Підходи до цих скелястих вершин прикрашені безліччю нефритово-зелених гірських озер.

Багатство флори і фауни

Гора Кенія — рай для любителів природи. Льодовикові води перетворили мертву вулканічну породу на родючий ґрунт, придатний для росту найрізноманітніших рослин. Нижні схили гори вкриті густим лісом, в якому можна натрапити на кедр, подокарп і східно-африканське камфорне дерево. Ці породи дерев дають цінну деревину для виробництва меблів. А бамбук виганяється аж до 6 метрів заввишки, утворюючи цілі  трав’янисті «ліси», що заглушають підлісок.

Крім того, тут живе сила-силенна різних звірів. Гора стала домівкою для таких великих тварин, як леви, леопарди, східно-африканські зебри, кафрські буйволи, антилопи гуік та водяні козли. Також сюди примандрували слони і чорні носороги. Проте в довколишніх лісах можна побачити і маленьких тварин, як-от мартишок, деревних даманів і кілька видів гризунів.

А яких тільки птахів немає на цій горі! Білодзьобі грифи, чорні шуліки, африканські вухасті соколи, орли, гірські канюки і червонохвості канюки полюють на гризунів і змій. На тлі густої зелені лісів легко помітити багряно-червоного бананоїда, фіолетового шпака, сріблястощокого птаха-носорога та іволгу. До того ж гірський ліс розцвічують кілька видів яскравих нектарниць.

На висоті 3000 метрів ліс поступається вересовим заростям, які, скільки око захопить, простягаються вгору. Тут землю вкривають жмутки трави. Ще одна цікава рослина — жовтозілля (Senecio brassica). Вона цвіте раз у 20 років. Росте і жовтозілля іншого виду (Senecio keniodendron) з широким листям на верхівці стебла. Окрім того, можна натрапити і на лобелію, яка виростає до 6 метрів заввишки. Усі ці рослини, а також верес деревоподібний, утворюють на цій величезній території альпійські луки.

У суворих умовах високогір’я живе зовсім не багато тварин. Майже всі вони проводять тут лише частину року. Але скелястий даман (Procavia johnstoni mackinderi) — єдина тваринка, яка ніколи не покидає цих схилів. Він чудово пристосувався до життя серед скель на висоті майже 4300 метрів. На такій висоті не живе жодне інше створіння. Живляться скелясті дамани переважно рослинами. Ці невеличкі, не більші за зайця звірки не бояться людей і час од часу цуплять їжу в стомлених туристів. Хто ж би міг такого від них сподіватися!

Сходження на величні вершини

Порівняно зі схилами, гострі вершини гори зовсім інші. Найвищі піки — Батіан (5199 метрів) і Неліон (на 11 метрів нижчий) мають форму двох величезних рогів. Їхні чорні вершини, утворені велетенськими вулканічними валунами, ніби пливуть над хмарами. Під ними попри жар екваторіального сонця лежать 11 льодовиків. Щоправда, за певний час сонячні промені таки розтопили принаймні сім інших льодовиків. А найбільший льодовик тепер наполовину менший, ніж сто років тому. Деякі з цих льодовиків можна побачити з кенійської столиці Найробі, яка розкинулася за 130 кілометрів від гори.

Аби підкорити гору Кенія, сюди приїздять скелелази з усіх куточків світу. Вважається, що Галфорд Макіндер був першим європейцем, який 13 вересня 1899 року здобув вершину Батіан. Його подвиг змогли повторити лише через 30 років. Багато хто зі сміливців, що намагалися зійти на гору, дорого заплатили за свої спроби. До 1987 року тут загинуло понад 60 людей.

Окрім того, багатьом скелелазам довелося тут звідати, що таке гірська хвороба. За статистикою, у цій місцевості сталася половина всіх випадків набряку легенів у високогірних районах. У книжці про гору Кенія говориться: «Ті, хто не піддається цій біді [гірській хворобі], таки виснажуються до краю. Деручись у гору і долаючи усілякі перепони на шляху, вони ледве переставляють ноги. Тимчасом обабіч зяють чорні провалля, завглибшки сотні метрів, а голова розколюється від болю, очі сльозяться, мучить нудота, докучають мозолі» («On God’s Mountain​—The Story of Mount Kenya»).

Хоч вершини гори Кенія і піддаються ерозії, а льодовики поступово тануть, велич цієї фортеці в м’яких обіймах хмар залишається незмінною. Її сувора краса і далі без слів прославляє свого Творця, Бога Єгову (Псалом 148:9, 13).

[Карта на сторінці 16]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Екватор

гора Кенія

[Ілюстрація на сторінці 16]

Одне з численних гірських озер.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Три найвищі вершини гори Кенія.

 [Ілюстрація на сторінці 18]

З усього світу люди стікаються, щоб підкорити два найвищі піки гори Кенія.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Тут багато птахів, наприклад, таких, як ця червоногруда нектарниця.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Скелястий даман живе на висоті приблизно 4300 метрів.

[Ілюстрація на сторінці 18]

На схилах гори росте чимало дерев, як-от подокарп.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 16]

Сторінка 16: Pictures Courtesy of Camerapix Ltd.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

Pictures Courtesy of Camerapix Ltd.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 18]

Усі фото, крім альпініста: Pictures Courtesy of Camerapix Ltd.; тло: Duncan Willetts, Camerapix