Соняшник — чарівна і корисна квітка

Від нашого дописувача у Швейцарії

ПОГОЖИЙ день, коли яскраво світить сонце, сприяє гарному настрою. Не дивно, чому в людей по цілому світі настрій піднімає також квітка з сонячною назвою — соняшник. Для цього достатньо лише одного усміхненого соняха в саду. А що казати, коли цими світло-жовтими квітами вкрите ціле поле!

Чи знаєте, як ця привітна рослина стала такою популярною? Чи правда, що вона повертає свою голівку за сонцем? І чим соняшник корисний?

Кругосвітня подорож

Батьківщина соняха — Америка, точніше та її частина, що простяглась від Центральної Америки до південних регіонів Канади. Колись соняшник вирощували індіанці. Пізніше, 1510 року, іспанські мандрівники завезли його до Західної Європи. У той час європейці розводили соняшник лише як декоративну рослину в ботанічних садах і приватних парках. Згодом, десь у середині XVIII сторіччя, стали вживати в їжу його насіння, яке вважалось делікатесом. А з його листя і цвіту заварювали чай від гарячки.

У 1716 році один англієць отримав ліцензію на виготовлення соняшникової олії. Її використовували ткачі та дубильники. Решта Європи аж до 1800-х років майже не знала цієї рослини. Правда ще 1698 року  російський цар Петро Великий привіз її з Нідерландів до Росії. Проте комерційне використання соняшника в Росії почалося лише в 1830-х роках. Тоді в районі міста Воронежа виробляли тисячі тонн соняшникової олії. Невдовзі соняшники почали масово вирощувати і в сусідніх краях: Болгарії, Румунії, Угорщині, Україні та Югославії.

Наприкінці XIX сторіччя емігранти з Російської імперії знову привезли соняшник на його батьківщину, в Північну Америку, де на той час про нього вже майже забули. Чому так сталось? Тому що перші американські поселенці не перейняли від індіанців звичаю вирощувати соняшники. А втім, нині величезні соняшникові поля можна побачити по цілому світі.

Повертається за сонцем

Чи то правда, що соняшники повертаються своїми голівками за сонцем? Так! І листки, і квіти цієї рослини геліотропні, тобто вони вигинаються в напрямку до сонця. У стеблі соняшника нагромаджується ауксин — фітогормон, який регулює ріст рослини. Збільшення ауксину в тій частині стебла, яка не освітлена сонцем, змушує соняшник тягнутися до світла. Але коли рослина виростає, то втрачає геліотропні властивості й залишається повернутою переважно на схід.

Латинська назва соняшника Helianthus annuus походить від грецьких слів, що означають «сонце», «квітка», і від латинського слова «однорічний». Переважно ці рослини сягають приблизно 2 метрів заввишки, хоча деякі гігантські види можуть бути вдвічі вищими. Має соняшник міцне стебло і шершаві зелені листки, а зверху в нього ніби велика корона — кругла квітка з яскравими жовтими пелюстками. Вони облямовують темну середину, викладену маленькими трубчастими квіточками. Після запилення комахами ці квіточки перетворюються на їстівні насінини. Квіткові кошики з насінням можуть сягати від 5 до 50 сантиметрів у діаметрі й давати від 100 до 8000 насінин.

Існує десятки видів соняшника, і люди продовжують працювати над виведенням нових гібридних сортів. Та перевагу надають лише двом видам. Один з них — соняшник однорічний (Helianthus annuus) вирощують головно для отримання олії. Інший, соняшник бульбистий (Helianthus tuberosus), більше відомий як земляна груша або топінамбур. Його своєрідні плоди, бульби,— цінний корм для худоби і сировина для одержання цукру й спирту.

Цінна рослина

Нині соняхи вирощують здебільшого заради насіння, з якого виготовляють чудову олію. Її використовують під час готування різних страв, додають до салатів, з неї роблять маргарин. Насіння соняшника дуже поживне, містить від 18 до 22 відсотків протеїнів та інших корисних речовин.

Багато людей полюбляють лузати соняшникове насіння. Його злегка підсмажують і солять. А ще насінням годують пташок і різних маленьких тваринок. Борошно з насіння використовують як добавку до випічки. Крім того, соняшникова олія входить до складу шампунів, губних помад, кремів для рук, лосьйонів для тіла й гігієнічних засобів для немовлят. Її навіть використовують при виготовленні моторних мастил.

Соняшникові поля — це рай для бджіл. З одного гектара соняшників бджоли здатні зібрати 25—50 кілограмів меду. Після того як зберуть урожай насіння, з соняшникових стебел ще щось можна зробити, скажімо папір, адже вони містять від 43 до 48 відсотків целюлози. Рештки йдуть на силос для худоби або на добриво.

Безперечно, соняшники — це чудовий дар для нас. Їхня краса надихала багатьох митців. Пригадайте хоча б картину Вінсента Ван-Гога «Соняшники». Всюди, де виростає ця рослина, чи біля дому, чи в саду, ніби з’являється маленьке сонце. Ця чарівна й корисна квітка засвідчує правдивість слів псалмоспівця: «Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти» (Псалом 40:6).