«Жалкую, що не зробив цього раніше»

Звичку просиджувати за відеоіграми справедливо називають згубною пристрастю. Вивчення, проведене в США, виявило, що тринадцятилітні хлопці (8 клас) витрачають на відеоігри в середньому 23 години на тиждень. Чимало дорослих теж приохотилося до таких ігор. Ось, наприклад, Чарльз *. Він говорить: «Відеоігри допомагали мені розслабитись і забути про всі свої турботи. Але з часом я просто не міг без них обійтись. Я став залежним від відеоігор, подібно як люди стають залежними від наркотиків чи алкоголю».

Чарльз розповів, що почав засиджуватися за іграми, коли йому було приблизно 11 років. «Я не грав у демонічні та насильницькі ігри, але комп’ютер забирав у мене майже весь час. Бувало, цілими тижнями, навіть під час виконання християнських обов’язків або у школі, я тільки й думав, як вирішити котрусь ігрову задачу».

На Чарльза сильно вплинула серія статей з журналу «Пробудись!» за 22 грудня 2002 року «Електронні ігри. Чи криється в них якась небезпека?». «Прочитавши її, я спробував обмежити час, який проводив за іграми. Однак невдовзі вони знову повністю захопили мене».

Перед одруженням і на деякий період після нього Чарльз ще раз обмежив час, який проводив за електронними іграми. «Але потім,— говорить він,— з’явилась нова гра, на яку я давно з нетерпінням чекав. Я заліз у борги, щоб купити потужніший комп’ютер. Ця гра забирала більше часу, ніж будь-яка інша. Вона витіснила з мого життя Єгову. Мені теж було не до дружини». Незабаром Чарльз усвідомив, що прийшла пора на рішучий крок. «Я вирішив знищити всі свої відеоігри,— розповідає він далі.— Я стер їх з комп’ютера, а всі диски викинув у смітник».

Чарльз ані трохи не жалкує. «Важко описати, яке полегшення я відчув, коли нарешті зробив це. Ніби з плечей упав великий тягар. Тепер я наблизився до Єгови, як ніколи, і регулярно молюся до нього. Крім того, приділяю більше уваги дружині. Який я щасливий, що зміг побороти свою залежність. Жалкую лише, що не зробив цього раніше».

[Примітка]