Молодь дає чудове свідчення

Під час християнського служіння та в школі багато юних Свідків Єгови сміливо розповідає про свої переконання, і це приносить чудові результати. Розгляньмо декілька прикладів *.

«Коли я вчилась у третьому класі,— розповідає Крістіна,— вчителька попросила учнів завести собі щоденники, в яких вони мали розповідати про кожен свій день. Час від часу вчителька збирала наші щоденники і записувала в них свої відгуки. Одного разу я вирішила написати, що невдовзі матиму завдання на Школі теократичного служіння. Прочитавши це, вчителька була вражена. Отож я запросила її послухати моє завдання. У день мого виступу вона разом з іншою вчителькою молодших класів прийшла до Залу Царства. Згодом перед усім класом вона розповіла, наскільки їй сподобався мій виступ. Мені було дуже приємно. Пройшов рік. На районному конгресі Свідків Єгови, де була присутня також моя колишня вчителька, я розказала цей випадок. Після конгресу ми з подругою-піонеркою принесли їй книжку «Знання, яке веде до вічного життя». А нещодавно моя вчителька прийшла на обласний конгрес!»

Сідні у свої шість років сміливо розповідає однокласникам про істини з Божого Слова. Вона говорить з ними про стан померлих та про те, ким є Ісус Христос. «Моя донечка — ревна і безстрашна маленька вісниця»,— каже мама Сідні. Закінчуючи перший клас, Сідні із сумом сказала: «Я дуже переживаю за своїх однокласників. Як же їм допомогти навчитись про Єгову?» І ось у дівчинки з’явився план. На останній дзвоник Сідні принесла кожному учню загорнений в папір подарунок і попросила розвинути його вдома разом з батьками. Це була «Моя книга біблійних оповідань». У той день Сідні розповсюдила 26 примірників. Та юна християнка розглядає свій клас як територію для свідчення. Відтак Сідні обдзвонила всіх однокласників і поцікавилась, чи їм сподобалася книжка. Одна дівчина сказала, що разом з мамою читає книжку щовечора.

Коли Еллен було п’ятнадцять років, вона принесла кілька примірників «Пробудись!» своєму  вчителеві історії. «Журнали йому дуже сподобались. Ось уже протягом двох років він із задоволенням читає їх. А недавно,— продовжує дівчина,— я запропонувала йому публікацію «Моя книга біблійних оповідань». Через деякий час вчитель сказав, що ця книжка надзвичайно сподобалася його двом донькам. Тож я вирішила принести йому «Навчайся у Великого Вчителя». Перегодом вчитель історії дав мені листівку. Там були такі слова: «Щиро дякую тобі за ці книжки. Ми з донечками прочитали їх на одному подиху. Дуже приємно, що ти, незважаючи на свій юний вік, маєш такі ґрунтовні знання і тверді переконання. Ти отримала найцінніший подарунок — міцну віру. Я міг навчитись у тебе значно більше, ніж ти в мене!» Цей випадок показує, з яким цінуванням люди відгукуються на біблійну правду, якщо ми докладаємо зусиль, аби ділитися нею з іншими».

Даніель започаткував своє перше біблійне вивчення, коли йому було шість років. «Я ходив за мамою на біблійні вивчення, але мені так хотілось самому навчати когось Божого Слова»,— каже хлопчик. Якось Даніель, прийшовши до пані Раткліф — старшої жінки, якій він залишав біблійну літературу,— сказав: «Я приніс вам показати свою улюблену книжку «Моя книга біблійних оповідань» і хотів би дізнатися, чи можу приходити до вас кожного тижня і читати її вам». Пані Раткліф охоче погодилася. «Того ж дня почалося вивчення,— пригадує Лаура, мама Даніеля.— Пані Раткліф і Даніель по черзі читали абзаци, а потім Даніель просив її зачитувати подані наприкінці вірші. Хоча спершу я також приходила на ці вивчення, але згодом зрозуміла, що пані Раткліф більше подобається обговорювати книжку з моїм сином». Пізніше Даніель почав вивчати з нею книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі». На той час молодша сестричка Даніеля, Наталі, вже навчилась читати і стала ходити на вивчення з братом. Пані Раткліф ставила багато запитань і на деякі з них було доволі нелегко відповісти. Але Даніель і Наталі, користуючись брошуркою «Біблійні теми для обговорення» та індексом в кінці Біблії, відшукували відповіді на її запитання. Ця пані все життя була відданою католичкою, але їй дуже подобалося те, чого вона навчалася. На одному з вивчень вона сказала: «Шкода, що я не почала вивчати Біблію багато років тому!» На жаль, недавно у віці 91 року пані Раткліф померла. Однак завдяки вивченню Біблії вона дізналась про чудові істини, у тому числі про воскресіння на райській землі. Сьогодні Даніелю 10 років і він проводить два біблійних вивчення. А Наталі, якій 8 років, вивчає Біблію зі своєю ровесницею.

Такі молоді люди, як Крістіна, Сідні, Даніель і Наталі, приносять радість своїм християнським батькам. Але значно важливіше, що вони тішать серце Єгови, а він ніколи не забуде тої любові, яку вони виявили до його імені (Приповістей 27:11; Євреїв 6:10).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 18]

Крістіна (вгорі) та Сідні.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Даніель і Наталі.

[Ілюстрація на сторінці 19]

Еллен.