Чудернацькі морські «порохотяги»

Від нашого дописувача на Фіджі

Вони «неквапно повзуть по дну, поглинаючи багатий на органічні речовини мул. Вони живуть усюди: від зони припливу до найглибших западин океану. Наче стадо мініатюрних антилоп гну, вони бродять глибинними долинами і «пасуться» на органічних рештках, які опустилися з поверхневих вод океану». (Філіп Ламберт, куратор Королівського музею Британської Колумбії)

ВАС може здивувати, що хтось із таким захопленням оповідає про примітивні, на перший погляд, створіння — морські огірки, які ще називаються голотуріями. Але чи такі вже вони примітивні?

Невтомні працівники

Вважається, що голотурії — далекі родичі морських зірок та морських їжаків. Хоча вони й нагадують морських слимаків, але насправді досить сильно від них різняться. На сьогодні відомо понад 1100 видів голотурій. Чимало з них, у тому числі їстівні види, мають доволі скромний вигляд. Інші «прикрашені» найрізноманітнішими оздобами. Багато з них мають на шкірі своєрідні нарости, через що нагадують огірки з бородавками.

Деякі морські огірки мікроскопічні, але є і величезні, до 5 метрів завдовжки. Проте переважно вони сягають 10 — 30 сантиметрів. Підраховано, що морські огірки становлять до 90 відсотків усіх живих створінь, що мешкають на глибині понад 8000 метрів. Більшість з них просто повзає по дну, і лише деякі можуть плавати.

Голотурії живуть в усіх океанах. Вони, немов порохотяги, чистять намул на морському дні: проковтують величезну його кількість, відфільтровують органічні речовини і залишають за собою чистий пісок. На одному гектарі коралового рифу може жити до 2000 морських огірків.

Харчуються морські огірки мікроскопічними живими істотами й різними відходами, що лежать на морському дні або плавають у воді. Ці «порохотяги» мають до 30 подібних на пір’їни мацалець з нервовими закінченнями на кінцях, якими вони знаходять і захоплюють їжу. Морський огірок регулярно «облизує» кожне мацальце,  після чого повертає його у висхідну позицію для продовження пошуків.

Деякі види голотурій, немов гостинні «господарі», приймають різних «гостей». «Гостями» можуть бути риби та інші створіння, які поселяються в нутрощах голотурій і виходять звідти лише вночі, коли треба шукати їжу. До таких риб належать 27 видів огіркових риб з родини Carapidae. Коли виникає загроза, вони швидко ховаються у своїх «господарях». Трапляються і нахабні «гості», котрі поїдають у голотурій органи розмноження або дихання. Але це не шкодить тваринці, адже вона володіє здатністю відновлювати втрачені тканини.

Винахідливість у небезпеках

Якщо вам коли-небудь доведеться пірнути в морську глибину, придивіться пильніше до морського огірка. Проте будьте обережні! Коли ці морські «порохотяги» відчують загрозу, то можуть застосувати один з кількох захисних трюків. Приміром, декотрі голотурії викидають довгі липкі нитки, якими заплутують чи відлякують хижаків. Ця липка речовина миттєво застигає, коли ж потрапить вам на волосся, то не залишатиметься іншого виходу, як тільки зістригти його разом із злощасними нитками.

Інші морські огірки виробляють токсичну речовину, звану голотурин. Для багатьох риб ця отрута смертельна. Людині  вона не шкодить, хіба що може бути небезпечною для очей або викликати на шкірі висипку. Не одне покоління остров’ян використовує цю речовину в риболовлі — нею травлять або задурманюють рибу. За її допомогою теж успішно відлякують акул. Дослідники вказують на те, що токсини морських огірків у майбутньому можуть знадобитися для виготовлення препаратів від раку та різних інфекційних захворювань. Нині екстракти з цих тварин використовують в альтернативній медицині для лікування артриту, відновлення хрящової тканини та зниження кров’яного тиску. З голотурій також виготовляють вітамінні та мінеральні добавки.

Морський огірок має ще одну унікальну здатність захищатися, особливо коли ситуація здається безвихідною. Якщо ви спробуєте його порухати, то він може сам себе випотрошити — тобто він буквально розірве собі боки і випустить нутрощі. Після такої реакції ви, напевно, відсахнетесь від морського огірка і подумаєте: «Що я такого зробив нещасній тваринці, що вона сама себе розірвала?» Але не хвилюйтесь. Ви не були причиною її смерті. Просто голотурія продемонструвала свій вельми незвичний метод захисту. Оскільки вона має чудову здатність відновлювати пошкоджені чи втрачені органи, то за кілька тижнів у неї з’являться нові внутрішні органи!

Смачний делікатес

Як у давнину, так і в наші дні чимало людей у помірних і тропічних зонах займається ловленням голотурій. Дехто навіть готовий пірнати на значні глибини, ризикуючи здоров’ям або й життям, ради того, щоб якнайбільше наловити цих тварин. Голотурій відправляють переважно до Китаю та інших країн Сходу, де вони здавна користуються попитом. Переважно їх сушать: спочатку варять у солоній воді, тоді потрошать, підкопчують та в’ялять на сонці. Нині можна купити теж морожені морські огірки.

Колись ви, можливо, також матимете змогу скуштувати морський огірок. Але на відміну від звичних для вас огірків, у салаті ви його не побачите. Після варіння він стає драглистий і майже прозорий. Його додають до супів як згущувач і приправу. На Фіджі з місцевих видів голотурій готують смачну традиційну страву з кокосовим кремом — вона має рибний смак і її треба добре пережовувати.

І все ж ці скромні, тихі тваринки для нас важливі не лише тим, що їх можна споживати. Вони — невтомні прибиральники, що підтримують добрий стан наших морів. Називайте їх, як хочете,— морські огірки чи голотурії — але ці незвичні «порохотяги» безмовно славлять свого Творця (Псалом 104:24, 25).

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 24]

Біологічна довідка

▪ Дихальна система морського огірка вкрай незвична. Через нутрощі тварини проходить вода, кисень з якої поглинається стінками дихальних органів — двох мереж розгалужених трубочок. Кілька глибоководних видів дихає усією поверхнею тіла. У деяких для цього пристосовані навіть ніжки.

▪ Наявність окремих кісточок замість скелета є причиною того, що ззовні голотурія нагадує огірок. Під електронним мікроскопом видно, що її кісточки мають незвичну форму. Вони скидаються на коліщатка, якорі та гачки. Розміщені кісточки у верхніх шарах шкіри, від чого вона доволі тверда. Ці вигадливої форми мініатюрні кристалики карбонату кальцію у кожного виду голотурій різні й допомагають визначати, до якого виду належить тваринка.

▪ Морський огірок використовує для руху гідравлічну силу. У нього є сотні порожнистих, трубкоподібних ніжок, оснащених клапанами. По спеціальній «водопровідні системі» вода під тиском надходить через клапани у ніжки. Ті видовжуються чи скорочуються, і так тваринка пересувається. Уся ця система діє дуже злагоджено і синхронно.

▪ Розмноження зазвичай відбувається шляхом зовнішнього запліднення, після чого ембріони осідають на морське дно. Відомо теж, що деякі види розмножуються досить незвичним методом. Вони буквально роздирають себе на дві рівні частини. Тоді голотурії використовують свою незвичну здатність відновлювати, а точніше вирощувати органи, яких їм бракує. Цей метод безстатевого розмноження вимагає значної перебудови тканин тіла кожної новоутвореної голотурії.

[Відомості про джерела]

From top to bottom: Courtesy Bruce Carlson, Georgia Aquarium; courtesy of UC Museum of Paleontology, www.ucmp.berkeley.edu; © Houseman/BIODIDAC; Ocean Sky Diving, Hong Kong

[Ілюстрація на сторінці 23]

Морський огірок викинув липкі захисні нитки.

[Ілюстрація на сторінці 23]

«Бородавчастий» морський огірок.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Морський огірок з мацальцем у роті.

[Ілюстрації на сторінці 25]

Традиційна на островах страва з голотурії та кокосового крему.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]

http://www.JohnHarveyPhoto.com

[Відомості про ілюстрації, сторінка 23]

Top inset: © David Wrobel/Visuals Unlimited; background: © Phillip Colla/SeaPics.com; bottom left: © Doug Perrine/SeaPics.com