Добре житло для кожного!

НЕПОДАЛІК міста Найробі (Кенія) на площі приблизно 56 гектарів лежить місцевість Гігірі. Тут розташована штаб-квартира ООН-Хабітат. Ця територія служить своєрідним запевненням того, що міжнародна спільнота докладатиме зусиль, аби розв’язати всесвітню житлову кризу. Прогулюючись по заповіднику Гігірі, вражаєшся, яких чудових результатів можна досягти завдяки спільним зусиллям та інвестиціям. Колись на цьому місці був пустир, а нині тут  розкішний парк, де працює і відпочиває місцевий персонал, а також прогулюються численні відвідувачі.

За кілька кілометрів звідси зовсім недавно виросли густозаселені нетрі. Такий контраст ще раз підкреслює, наскільки гострою є житлова криза у світі. Тутешні хижі мають площу не більше 16 квадратних метрів і збудовані з глини, хмизу та кусків бляхи. На брудних тісних вуличках стоїть сморід від стічних вод. За питну воду місцеві жителі платять вп’ятеро більше, ніж мешканці США. Проживає тут понад 40 000 людей, середній вік яких 20—30 років. Ці люди не є ледарями чи нездарами. Вони прибули до Найробі в надії знайти хорошу роботу.

У той же час світові лідери з’їжджаються в чистий, гарний та зручний центр, аби обговорювати майбутнє вбогих чоловіків, жінок і дітей, які живуть по сусідству. За словами Генерального секретаря ООН, страшна правда полягає в тому, що «світ має кошти, знання та владу», необхідні для поліпшення життя бідних людей. То що ж тоді ще потрібно? «Я дуже сподіваюся,— каже Кофі Аннан,— що... ті, кому під силу подолати цю кризу, [зможуть] перебороти апатію та нерішучість урядів. Адже такі риси стали перешкодою на шляху до прогресу».

Наскільки ж реалістичні ці сподівання? Що потрібно для того, аби всі політики та урядовці відсунули свої інтереси на другий план і спільно почали працювати над подоланням житлової кризи? Існує Особа, яка має засоби, знання та силу покласти край цим щораз гострішим проблемам. І, найважливіше, ця Особа співчуває знедоленим і має бажання негайно допомогти їм. До речі, її уряд уже розробив детальну програму, за допомогою якої раз і назавжди вдасться вирішити житлову проблему.

Нова житлова програма

У Біблії наш Творець, Бог Єгова, описав, які зміни він впроваджуватиме. Він пообіцяв: «Я створю нове небо та землю нову» (Ісаї 65:17). Завдяки цим змінам буде досягнуто чудових результатів. «Нове небо», тобто новий уряд, виконає все те, що було не під силу людським урядам. Кожному представнику нового людського суспільства Боже Царство, тобто Божий уряд, у майбутньому гарантує здоров’я, самоповагу та безпеку. Ще раніше пророку Ісаї було сказано, що підвалини нового суспільства будуть закладатися «на кінці днів» (Ісаї 2:1—4). Отож ці зміни вже недалеко (Матвія 24:3—14; 2 Тимофія 3:1—5).

В інших віршах 65-го розділу Бог обіцяє забезпечити житлом кожного, хто житиме в той час. «І доми побудують, і мешкати будуть,— записано в Ісаї 65:21, 22.— Не будуть вони будувати, щоб інший сидів». Лишень уявіть собі спокійне, безпечне життя в чудовому будинку серед прекрасної природи на райській землі! Хто б не хотів такого? Але як впевнитись у тому, що цій обітниці можна довіряти?

Обітниця, що заслуговує довір’я

Коли Бог створив перших людей, Адама і Єву, він не покинув їх напризволяще. Навпаки, він поселив цю пару в прекрасному парку, Едемі, де було чисте повітря та вдосталь води і різноманітної їжі (Буття 2:8—15). Бог наказав Адаму ‘наповнити землю’, а не перенаселити її (Буття 1:28). Від початку Бог прагнув, аби кожна людина жила в гармонії та достатку.

Згодом, за днів Ноя, людство настільки погрузло в злі та неморальності,  що в Біблії читаємо такі слова: «Зіпсулась земля перед Божим лицем» (Буття 6:11, 12). Чи Бог закрив на це очі? Ні. Він негайно почав діяти. Заради свого імені та задля праведного Ноя і його нащадків він очистив землю у всесвітньому Потопі. Коли Ной вийшов з ковчега, Бог знову наказав заселяти землю: «Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю» (Буття 9:1).

Пізніше Бог пообіцяв Аврааму дати його нащадкам у спадщину чудовий край. Цей Обіцяний край був «добрим й широким... Краєм, що тече молоком та медом» (Вихід 3:8). Але ізраїльтяни були неслухняні. Тому вони блукали пустелею протягом сорока років і не мали постійного пристановища. А втім, Єгова дотримав свого слова і впровадив їх до краю, в якому вони зрештою оселились. У Біблії сказано: «Господь дав їм мир навколо... Нічого не було невиконаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому,— усе збулося» (Ісуса Навина 21:43—45).

Нарешті свій дім!

Безсумнівно, слова Єгови, записані в 65-му розділі книги Ісаї,— це не пусті обітниці. Бог як Творець має силу зробити все необхідне для того, аби очистити землю і реалізувати свій початковий намір стосовно неї (Ісаї 40:26, 28; 55:10, 11). Більш того, у Біблії міститься запевнення, що Бог справді прагне цього (Псалом 72:12, 13). У минулому він забезпечував праведних людей житлом, тож обов’язково зробить це в майбутньому.

Коли Божий син, Ісус Христос, прийшов на землю, він навчав своїх послідовників молитися, щоб Божа воля виконувалась «як на небі, так і на землі» (Матвія 6:10). У час, коли сповняться слова цієї молитви, земля перетвориться на рай (Луки 23:43). Задумайтесь, що означатимуть такі зміни? Вже не буде міських нетрів, незаконних поселень та бездомних людей. Настане справді чудове життя! Під правлінням Божого Царства житлова проблема вирішиться раз і назавжди!

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

БУДИНКИ В СТАРОДАВНЬОМУ ІЗРАЇЛІ

Очевидно, як і ханаанеяни, ізраїльтяни будували свої будинки з каменю, оскільки таке житло було більш надійним та захищало від тварин, комах і грабіжників (Ісаї 9:9; Амоса 5:11). Однак у долинах для будівництва використовували цеглу з випаленої чи висушеної на сонці глини. Дах на будинках ізраїльтян був, як правило, плоским, і на ньому зазвичай будували горішню кімнату. На подвір’ї часто ставили піч, резервуар з водою, а іноді викопували колодязь (2 Самуїла 17:18).

Мойсеїв Закон включав кілька вимог щодо житла. Надзвичайної ваги надавалось безпеці. Будинок з плоским дахом мусив мати поруччя, аби не сталось нещасного випадку. Крім того, десята заповідь Закону забороняла ізраїльтянам жадати дому свого ближнього. А той, хто продав свій будинок, мав право протягом певного часу викупити його знову (Вихід 20:17; Левит 25:29—33; Повторення Закону 22:8).

Також ізраїльські доми були осередком духовного життя сім’ї. Батькам був даний наказ навчати своїх дітей Божим вимогам, коли ті були вдома. До того ж ізраїльтянину заборонялося мати в себе вдома будь-які ідоли (Повторення Закону 6:6, 7; 7:26).

[Ілюстрація]

У стародавньому Ізраїлі дім був осередком духовного життя, скажімо, тут відзначали свято Кучок.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 12]

ПЕРШЕ ЖИТЛО

У Біблії не розповідається про помешкання першого чоловіка Адама. Однак про Каїна в Буття 4:17 сказано, що «збудував він місто, і назвав ім’я тому містові, як ім’я свого сина: Енох». Це місто, ймовірно, було звичайним укріпленим селом, в якому жили лише найближчі родичі Каїна. Але як виглядало житло в цьому селі, ми не знаємо.

Відомо, що в стародавні часи люди також жили в наметах. Одного з Каїнових нащадків, Явала, названо «батьком тих, що сидять по наметах і мають череду» (Буття 4:20). Чимало людей у той час вели кочове життя. Отож намети були досить зручним житлом, оскільки їх можна було швидко розкласти і скласти.

Згодом з розвитком міст стали будувати вишукані будинки. Скажімо, під час розкопок міста Ур, в якому жив патріарх Аврам (Авраам), знайдено рештки розкішних будинків з 13-14 кімнат, які були поштукатурені та побілені. Звичайно, чимало тодішніх жителів мріяли мешкати в таких будівлях.

 [Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Бог обіцяє забезпечити всіх праведних людей зручним житлом.