Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Незмінна принадність золота

Незмінна принадність золота

Незмінна принадність золота

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В АВСТРАЛІЇ

КРІЗЬ колючі чагарі австралійського скребу пробирається золотошукач. Ось він підходить до русла висохлої річки. Полуденне сонце пече йому в спину, і запорошена сорочка просякає потом. Але він невтомно продовжує свої пошуки. Чоловік водить над землею металевим штирем, до якого прилаштовано пристрій розміром з тарілку. Це — сучасний металошукач. Магнітне поле металошукача на метр проникає в кам’янистий ґрунт. Навушники приймають сигнал металошукача і видають свист.

Раптом серце чоловіка починає сильно битися: високий свист у навушниках змінився на глухе уривчасте клацання. Це точна ознака того, що десь під землею є метал. Чоловік стає навколішки і починає копати. Квапливими ударами маленької кирки він поступово роздовбує тверду породу. Можливо, детектор зреагував лише на іржавий цвях. Можливо, на стару монету. Але з кожним ударом кирки чоловік сильніше напружує очі, не втрачаючи надії побачити хоч крихітний шматочок золота.

Золота лихоманка не минає

Жага до золота притаманна людям з давніх-давен. Змінилися лише методи його видобування. За даними Всесвітньої ради золотовидобувних підприємств, упродовж 6000 років було видобуто 125 000 тонн золота *. Стародавні народи в Єгипті, Офірі й Південній Америці уславилися своїми запасами цього металу (1 Царів 9:28). А втім, 90 відсотків усього золота видобуто за останні 150 років.

Епоха великих видобутків почалася 1848 року, коли золото знайшли на території Саттерс Мілл, у Каліфорнії (США), поблизу річки Амерікен. Звістка про знахідку швидко облетіла чимало країв, і в цю місцевість хлинув потік золотошукачів. Розпочалася так звана золота лихоманка. Всі прибулі сподівалися, що їхні зусилля будуть винагороджені. Щастило, звичайно, не всім, але дехто таки казково розбагатів. За один тільки 1851 рік у золотоносних районах Каліфорнії було видобуто 77 тонн золота.

Приблизно в той самий час золото знайшли і в іншій частині світу — у новоутвореній колонії, в Австралії. Едвард Харґравз, який здобув цінний досвід на золотих копальнях Каліфорнії, прибув до Австралії. Золото він знайшов у річці неподалік містечка Батерст (Новий Південний Уельс). У 1851 році великі родовища жовтого металу було знайдено також у містах Балларат і Бендіґо (штат Вікторія). Ця новина привабила до Австралії чимало шукачів золота. Деякі з них були професійними гірниками, але більшість — фермерами чи офісними працівниками, які ніколи в житті кирки в руках не тримали. Описуючи події в місті, що «заразилося» золотою лихоманкою, тогочасна місцева газета писала: «Батерст знову збожеволів. Золота лихоманка трясе людей щораз сильніше. Чоловіки зустрічаються, тупо дивляться одне на одного, говорять якісь нісенітниці й очікують, що станеться далі».

Отже, населення Австралії різко зростало. Оптимістично настроєні старателі з усіх куточків світу заполонили континент. За десять років, починаючи з 1851-го, число мешканців Австралії подвоїлося. Золото в різних кількостях знаходили по цілому континенту. Лихоманка то спадала, то вибухала з новою силою. Лише 1856 року тут було видобуто 95 тонн золота. Пізніше, 1893 року, поблизу Калгурлі-Боулдера (Західна Австралія) відкрили родовище, яке назвали «найбагатшою квадратною милею золотоносної землі». З того часу в цьому родовищі видобули понад 1300 тонн золота. Розробки там ведуться й досі. Це найбільша в світі золота копальня, де золото добувають відкритим способом. Розміри її становлять приблизно 2 кілометри завширшки, 3 кілометри завдовжки і 400 метрів завглибшки.

Сьогодні Австралія посідає третє місце з видобування золота. У цій галузі тут працює 60 000 людей, які щороку видобувають близько 300 тонн жовтого металу загальною вартістю 5 мільярдів австралійських доларів. Друге місце посідає США, а першість уже понад сто років належить Південно-Африканській Республіці. Майже 40 відсотків усього золота, що було знайдено на нашій планеті, видобули на території ПАР. Взагалі по цілому світі щороку видобувають понад 2000 тонн цього коштовного металу. Що ж з ним роблять?

І цінне, і гарне

Частина видобутого золота і в наш час іде на карбування золотих монет. Монетний двір у місті Перт (Західна Австралія) знаний як один з провідних виробників таких грошей. У грошовий обіг ці монети не надходять — їх збирають колекціонери. Крім того, приблизно чверть усього добутого в світі золота перетворили на золоті зливки, які зберігають у банківських сховищах. Найбільша кількість таких зливків ретельно охороняється у банках США.

Кожного року майже 80 відсотків добутого золото — близько 1600 тонн — переробляють на ювелірні вироби. Хоча США є головним володарем золота в зливках, все ж найбільша кількість золота належить Індії, коли брати до уваги коштовності. Цей метал не лише цінний і гарний. Золото ще має певні властивості, завдяки яким воно доволі широко застосовується.

Сучасне застосування

Фараони стародавнього Єгипту, ймовірно, знали, що золото не піддається корозії, адже саме з нього робили маски, якими накривали обличчя померлих. Свідченням цієї властивості золота є маска, знайдена в гробниці юного фараона Тутанхамона. І хоча після його смерті пройшли тисячі років, золота маска зовсім не потьмяніла.

Золото зберігає свій блиск завдяки тому, що на нього не впливають вода і повітря, котрі руйнують інші метали, приміром залізо. Висока корозійна тривкість і чудова електропровідність роблять цей метал ідеальним для застосування в електротехніці. Щороку близько 200 тонн золота використовується у виробництві телевізорів, відеомагнітофонів, мобільних телефонів і близько 50 мільйонів комп’ютерів. Крім того, тонкий шар золота є у високоякісних компакт-дисках, завдяки чому інформація може довше зберігатися.

Золото, розкатане в тонку плівку, має незвичайні властивості. Розгляньмо, приміром, взаємодію золота зі світлом. Якщо золото розкатати в ультратонкий лист, воно стане прозорим. Такий лист відбиває інфрачервоні промені, а зелені хвилі пропускає. Шиби, вкриті золотою плівкою, пропускають світло, але відбивають тепло. Тому вікна офісних будівель і вікна кабіни екіпажу в літаках часто вкривають золотою плівкою. Непрозорою золотою фольгою покривають вразливі частини космічних літальних апаратів, щоб захистити їх від інтенсивної радіації і тепла.

Золото також не боїться бактерій. Тому його застосовують у лікуванні й протезуванні зубів. Останніми роками золото успішно використовують для виготовлення імплантантів, наприклад стентів — тоненьких трубочок, якими укріпляють пошкоджені вени чи артерії.

Золото, безсумнівно, завжди буде вабити людей своєю універсальністю, цінністю і красою. Вони й далі докладатимуть чимало зусиль, аби добувати цей благородний метал.

[Примітка]

^ абз. 6 Густина золота настільки велика, що куб цього металу зі стороною лише 37 сантиметрів важитиме майже тонну.

[Рамка на сторінці 25]

Де знаходять золото?

Породи. У невеликих кількостях золото знаходять у породах вулканічного походження. Якщо в породі виявляють досить великий вміст золота, починається розробка. Видобуту породу дроблять і за допомогою хімічних розчинів вимивають золото. Багатою вважається руда, в якій на тонну породи припадає близько 30 грамів золота.

Золотоносні жили. Іноді золото залягає у вигляді пластів або жил між шарами кварцу — це так звані золоті жили.

Річки. Коли золотоносні породи під впливом сонця, дощу й вітру поступово руйнуються, з руди вивільняється золото. У вигляді зернинок чи піщинок воно накопичується в затоках і річках. Таке золото називають розсипним.

Верхні шари ґрунту. Шматки золота різноманітної форми, або самородки, інколи знаходять у верхніх шарах ґрунту. Вони можуть досягати дивовижних розмірів. Найбільший самородок, знайдений в Австралії, називається «Жаданий незнайомець». Він важить близько 70 кілограмів! Його знайшли 1869 року в штаті Вікторія. Взагалі в Австралії було знайдено 23 з 25 самородків-рекордсменів. У наш час самородки, навіть невеличкі, завбільшки з сірникову голівку, трапляються рідше, ніж діаманти ювелірної якості.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 27]

Як працює металошукач?

Основними частинами металошукача зазвичай є дві котушки з дротом. Завдяки електричному струму довкола однієї котушки утворюється магнітне поле. Коли металошукач проходить над металевим предметом, як-от золотим самородком, довкола цього предмета утворюється слабке магнітне поле. Друга котушка металошукача вловлює це поле і подає сигнал. Це може бути світловий, звуковий сигнал або ж сигнал на індикаторі.

[Ілюстрації на сторінці 25]

Золота лихоманка в середині 1800-х.

1. Саттерс Мілл (Каліфорнія, США).

2. Бендіґо Крік (Вікторія, Австралія).

3. Золота копальня, Балларат (Вікторія, Австралія).

[Відомості про джерела]

1: Library of Congress; 2: Gold Museum, Ballarat; 3: La Trobe Picture Collection, State Library of Victoria

[Ілюстрації на сторінці 26]

Сучасне застосування золота

Високоякісні компакт-диски покриті тонким шаром золота.

Золоту фольгу застосовують у космічних апаратах.

Золото використовують у мікрочипах.

Вкриті золотом дроти мають надзвичайну електропровідність.

[Відомості про джерела]

NASA photo

Carita Stubbe

Courtesy Tanaka Denshi Kogyo

[Ілюстрація на сторінці 26]

Найглибша у світі золота копальня в Калгурлі-Боулдері (Західна Австралія).

[Відомості про джерело]

Courtesy Newmont Mining Corporation

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

Brasil Gemas, Ouro Preto, MG