Стережіться «білих драконів»!

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ШВЕЙЦАРІЇ

Без крил — а літає, без рук — а б’є, без очей — а бачить? (Загадка про «білих драконів», відома ще з середніх віків)

СНІГОВІ лавини — їх ще влучно називають білими драконами — вмить можуть накрити не лише альпініста, але й поховати під собою ціле селище. Через це вони також отримали назву біла смерть. Як виникає таке грізне явище? Ви напевне знаєте відповідь, якщо живете серед вкритих снігом гір. Коли ж ваша домівка — тропіки або рівнини, то снігові лавини вам не загрожують і ви, мабуть, зовсім ними не переймаєтесь. Ви згадуєте про них лише тоді, коли вирушаєте в царство білих драконів.

Снігові лавини зароджуються високо в горах, де випадає багато снігу. Вони виникають зненацька. Велика маса снігу, криги, ґрунту, каміння, стовбурів дерев тощо починає швидко сходити з гірського схилу або обрушується в провалля. Часто ця маса змітає все на своєму шляху. Такі руйнування відбуваються не лише через вагу і потужність лавини. Повітряна хвиля, яка випереджає лавину, також спричиняє сильні пошкодження. Вона може повалити дерева, які густо вкривають схили, та знищити інші перепони, як-от мости, дороги чи залізничні колії.

Природне явище

Багатотонна біла маса, яка лякає своїм ревом і силою, переважно складається з тендітних сніжинок. Як же снігопад — таке гарне, заворожливе явище — може перетворитись на смертоносну гуркітливу лавину? Аби зрозуміти це, розгляньмо властивості снігу. Сніг випадає у вигляді кристалів або сніжної крупки. Сніжні кристали зазвичай мають форму шестипроменевих зірочок, які вражають нескінченною розмаїтістю візерунків. Кожна з них — справжнє диво. А втім, впавши на землю, сніжинки змінюються. Через перепад температури повітря та тиск сніжної маси вони стають меншими. Тридцятисантиметровий шар нового снігу протягом доби може всістися настільки, що становитиме лише десять сантиметрів.

Стабільність сніжного покрову залежить від форми сніжинок. Шестипроменеві кристали добре зчіпляються між собою, проте сніжна крупка сипка і тому утворює нестійкі пласти. Вони легко можуть зісковзувати зі щільніших верств, які лежать під низом. Отже спровокувати лавину можуть різні чинники: вид снігу, його кількість, крутизна схилу, коливання температури та сила вітру. Іноді, щоб викликати лавину, достатньо ваги лише однієї людини або тварини, які перетинають засніжений схил. Однак лавини виникають ще й з інших причин.

Коли сильний вітер здіймає в повітря порошкоподібну суміш свіжої крупки і кристаликів (до речі, саме такий сніг полюбляють лижники), виникають сухі лавини. Піднявшись у повітря, легкий сніг мчить у долину зі швидкістю до 300 кілометрів на годину. Повітряна хвиля, яка утворюється  при сході сухих лавин, настільки сильна, що може за лічені секунди зірвати дах і навіть зруйнувати будинок.

Найнебезпечніші лавини спричиняються так званими сніговими дошками, що утворюються зі старого злежаного снігу. Коли верхній шар снігу розколюється, великі брили починають сповзати з гірського схилу, набираючи швидкість до 50—80 км/год. Крім того, такі затверділі поклади снігу можуть нависати над проваллям. Снігові дошки дуже небезпечні для лижників, оскільки вага лише однієї людини може розколоти дошку та спровокувати лавину, і тоді сніжна маса вмить поглинає лижника.

Навесні ймовірність снігових обвалів зростає. Дощ або яскраве сонце підтоплюють сніг, і це часто викликає мокрі лавини. Хоча вони сходять повільніше, однак можуть привести в рух сніжний покрив цілого схилу. Сніжна маса, прихоплюючи з собою каміння, дерева і ґрунт, утворює в кінцевій точці брудні насипи.

Подібним до лавини явищем є схід льодовиків, або крижані лавини. Величезні пласти льоду утворюються в дуже холодних регіонах, у западинах або на затінених схилах — там, де сніг ніколи не тане. З часом сніг під дією сильних морозів перетворюється на лід. Льодовики сходять дуже повільно. І, оскільки їхній рух можна передбачити, вони рідко завдають великої шкоди.

Де сходять лавини?

Лавини виникають не всюди, де є сніг. Потрібна певна висота гір, а також клімат, сприятливий для випадання снігу й утворення криги. За статистикою, кожного року у світі сходить близько мільйона лавин. Деякі лавинонебезпечні райони існують у Гімалаях в Азії, в Андах Південної  Америки, в Скелястих горах Північної Америки і, звичайно ж, в європейських Альпах, які простягаються на північний схід від Франції через Швейцарію, Німеччину й Австрію. Щороку в населених частинах таких небезпечних районів внаслідок лавин гине в середньому 200 осіб. З них 26 припадає на Швейцарію.

Не так давно дві надзвичайно спустошливі лавини потрясли перуанські Анди. У 1962 році крижана брила завдовжки з кілометр відкололася від п’ятдесятиметрової льодяної верхівки гори Уаскаран, яка має висоту 6768 метрів. Ця брила вагою 4 000 000 тонн була в чотири рази більшою, ніж хмарочос Емпайр стейт билдінґ в Нью-Йорку! Вона пролетіла 18 кілометрів за 15 хвилин і поховала під снігом 7 сіл, забравши життя 3—4 тисяч людей. Зупинившись, лавина утворила 13-метровий насип сміття і снігу завдовжки 2 кілометри. У 1970 році жах повторився. Однак цього разу землетрус відколов крижаний покров північного піку гори, а сама гора розкололася. Тисячі тонн снігу, каміння та льоду неслися зі швидкістю 300 км/год вузькою ущелиною, підхоплюючи на своєму шляху валуни і будинки. Загинуло близько 25 000 людей. Що ж можна зробити, аби захистити жителів гірських районів від таких трагедій?

Чи можна запобігти лавинам?

Деякі з лавин можна відвернути, інші — ні. Наприклад, запобігти лавинам, які спричинені погодними умовами, неможливо. Вони становлять невід’ємну частину природного циклу і є такими ж звичайними, як дощова вода, що стікає з даху. З огляду на це, навчені досвідом представники влади забороняють будівництво домів у лавинонебезпечних зонах. Вони також дбають про спорудження тунелів і галерей для захисту транспортних артерій. Однак є лавини, яким можна запобігти. Це лавини, спричинені нерозсудливими людьми, скажімо, лижниками-сміливцями, що ігнорують перестороги і заборони.

У Швейцарії сумний досвід спонукав уряд вдатися до застережних заходів. У 1931 році було створено дослідницьку комісію. А 1936 року перша група сміливих вчених розпочала наукові дослідження на висоті 2690 метрів на перевалі Вайсфлуйох, який здіймається над містечком Давос. Пізніше 1942 року було засновано Федеральний інститут досліджень снігу і лавин. До того ж сьогодні в різних куточках гір розташовано кілька інших сучасних обсерваторій. Завдяки всім цим станціям можливо передбачати зміни погодних умов, вони також постійно повідомляють про небезпеку виникнення лавин.

І все ж годі передбачити всі зміни погоди та повністю усунути ризик. Кожен, хто живе в небезпечній зоні або їде туди у відпустку, повинен бути обережним, щоб раптом не спричинити лавини. Цікаво, що проведені у Франції досліди показали: ані звукові хвилі від літаків, ані людський голос не викликають лавин, як це вважалося раніше.

Державні методи захисту

Щойно люди почали селитися в горах, вони зрозуміли, наскільки грізними є лавини. Щоб убезпечити доми від сніжних обвалів, люди насаджували трохи вище своїх поселень так звані бар’єрні ліси. У багатьох випадках це давало надійний захист. Саме тому місцеві влади донині охороняють такі ліси. Бар’єрні ліси служать найліпшим природним захистом від лавин. Проте, як показав досвід, ліс  повинен бути густим: на кожен гектар має припадати кілька сотень дерев різних порід і різного віку.

У наш час інженери розробляють металеві бар’єри, які кріпляться на бетонній основі. Їх розташовують у лавинонебезпечних місцях над першою захисною лісосмугою. Вони можуть сягати до чотирьох метрів заввишки. Однак такими бар’єрами неможливо обладнати всі схили, оскільки це дуже дорого. Щоб захистити доми від руйнування, в підніжжі гір також роблять великі насипи з каміння і землі. Вони відводять лавину вбік від цілих сіл та окремих будинків, що стоять у долині. Ще інші захисні споруди — це клиноподібні земляні лавинорізи заввишки 5 метрів і 2 метри завтовшки. Гострим кінцем вони обернені до гори, щоб розбивати лавину і направляти сніг у різні боки. Крила лавиноріза мають довжину 90—120 метрів і здатні оберегти навіть міста. Проте якщо на шляху лавини лежать головні дороги чи залізничні колії, то найліпшим і водночас найдорожчим захистом будуть тунелі або галереї з дерева, сталі та бетону.

Лавині також можна запобігти, якщо розколоти сніжний пласт. Кожної зими в Канаді військові патрулі курсують між містами і розстрілюють сніг. Таким чином вони оберігають важливу автомагістраль країни від завалів. Розбиваючи пласти снігу, вони запобігають лавинам, які можуть накрити дорогу. Цей метод подекуди застосовують і у Швейцарії. Там, щоб запобігти лавинам, з вертольотів розстрілюють сніговий покрив або кидають вибухівку на схили з нестійким покривом і таким чином зрушують сніг.

Якщо ви потрапили в лавину

Насамперед лижники й альпіністи повинні зачекати, аж поки не буде перевірена безпечність схилів. Ніколи не ігноруйте плакатів з попередженнями! Пам’ятайте, що сніг може поховати навіть лижника-професіонала. Якщо вас наздогнала лавина, не панікуйте! Фахівці радять рухатися так, наче ви пливете в океані. Це допоможе утримуватися якомога ближче до снігової поверхні. Або ж ви можете підняти руку якнайвище над головою, щоб потім рятувальникам було легше віднайти вас. Іншою рукою прикрийте ніс і рот. За статистикою виживає лише половина жертв, які перебували під снігом більше 30 хвилин. Нині деякі лижники мають при собі датчики-радіомаяки, які працюють на батарейках. Оскільки на великій висоті завжди існує небезпека снігових обвалів, рятівникам потрібно бути наготові.

Протягом багатьох віків у Швейцарських Альпах монахи-августинці розводили знаменитих сенбернарів. Ці пси були надзвичайно сильними і витривалими, вони могли рухатися по глибокому снігу і зносити морозний вітер та будь-яку негоду. Вони добре орієнтувалися в просторі й були чутливі до звуків та рухів, які не могла розпізнати людина. Сенбернари врятували сотні життів, хоча і не носили на нашийнику бочечки з бренді, як це часто зображають на малюнках. Сьогодні для рятівної праці здебільшого використовують німецьких вівчарок, проте тренують також собак інших порід. Для пошуків рятувальники теж використовують електронні прилади і метод ретельного зондування. А втім, ніщо не може зрівнятися з навченими псами.

Пригадуєте слова із загадки: «Без крил — а літає, без рук — а б’є, без очей — а бачить». Як видно, це надзвичайно могутнє природне явище. Тож з білими драконами ліпше не жартувати.

[Вставка на сторінці 19]

Якщо вас наздогнала лавина, рухайтеся так, наче пливете в океані.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Сенбернарів часто зображають на малюнках з бочечкою бренді на нашийнику, хоча насправді вони її не носили.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

AP Photo/Matt Hage