Ми відчували підтримку Бога

РОЗПОВІЛА ЕСТЕР ГАЇТАН

«Ми викрали вашу матір. Не намагайтесь зв’язатися з поліцією. Ми зателефонуємо завтра вранці».

ТАКЕ повідомлення почула моя молодша сестра. Це був вівторок, майже рік тому. Я та мій чоловік Альфредо щойно повернулись із Залу Царства Свідків Єгови і відразу дізналися про цю жахливу новину. Не гаючи часу, ми поїхали в Мехіко до будинку, де жили мої батьки. Там вже зібралися інші родичі. Моя молодша сестра і брат були вкрай засмучені, а мамині сестри плакали.

У той час батька і старшого брата не було вдома. Вони поїхали кудись у справах. Я зв’язалася з ними і розповіла, що трапилось. Тато порадив зателефонувати в поліцію. Настала тяжка ніч очікування. Усі ми благали Єгову про допомогу, і він дав нам «силу, яка перевершує людську» (2 Коринфян 4:7).

Наступного ранку рідні попросили мене, щоб я розмовляла зі злочинцями. Я дуже нервувалася, однак доклала всіх сил, аби говорити з ними спокійним тоном. Викрадачі хотіли вести переговори з татом, але я пояснила, що його немає в місті. Тоді зловмисники вирішили зачекати, поки батько повернеться, і пригрозили, що вб’ють нашу маму, коли ми не заплатимо величезної суми грошей.

Наступного дня викрадачі зателефонували знову. Та я вже спокійно реагувала на їхні погрози, тож один з них запитав: «Ви хоча б усвідомлюєте, що відбувається?»

«Звичайно,— відповіла я.— Ви викрали нашу маму. Але ми — Свідки Єгови, і цілковито впевнені, що Бог допоможе нам у цій ситуації. Крім того, Біблія підготувала нас до теперішніх важких часів».

 «Добре, добре. Ми вже це чули. Ваша мама постійно торочить те саме. Вона у всьому покладається на Бога і впевнена у вашій підтримці»,— повідомив злочинець. Так ми дізнались, що мама зберігає непохитну віру, і це дуже нас зміцнило.

Допомога, щоб вистояти

Минали дні. Наші співхристияни намагалися хоч якось підтримати нас. Вони присилали листівки, електронні повідомлення та телефонували. У цей важкий для нас час ми не переставали відвідувати зібрань і навіть ходили в проповідницьке служіння. Також щоденне читання Біблії та біблійних публікацій додавало нам сил. До того ж допомагали молитви, завдяки яким ми зберігали «Божий мир» (Филип’ян 4:6, 7).

Ось що сказав один з поліцейських: «Я вже дев’ять років працюю в цьому відділку і бачив, у який розпач впадають сім’ї, потрапивши в подібну ситуацію. Але ви зовсім інші. Вам вдається зберігати спокій. Впевнений, що вам допомагає Бог, якому ви служите».

Ми запропонували йому примірник «Пробудись!» за 22 грудня 1999 року із серією статей «Кіднепінг. Глобальна загроза». Наша сім’я сама не раз перечитувала той журнал. Поліцейський прочитав його і попросив ще кілька примірників. Також він захотів більше дізнатись про Свідків Єгови.

Зрештою після 15 днів переговорів, викрадачі звільнили мою маму. Незважаючи на те що зловмисники скували ланцюгами їй ноги і тримали в маленькій, задушливій кімнатці, вона почувалася досить добре. Загалом викрадачі ставились до мами з повагою і регулярно давали ліки, які вона мусить приймати від діабету та високого тиску.

Мама розповіла, що їй допомогло зберігати спокій. «Спершу,— каже вона,— я була дуже налякана, але почала молитись до Єгови, і він не дозволив мені впасти в розпач. Навіть між чотирьох стін я не почувалась самотньою. Єгова був дуже реальний для мене; я переконана, що він ніколи не залишив би мене. Також я благала, аби він допоміг мені виявляти плід духу та терпеливість.

Завдяки Божій підтримці я не плакала і не панікувала. Я цілими днями пригадувала біблійні вірші та вголос співала пісні Царства. Іноді уявляла, як беру участь у християнських зібраннях, проповідую і проводжу біблійні вивчення. Мій розум був настільки зайнятий цим, що я не помітила, як пройшов час.

До того ж я мала можливість дати свідчення викрадачам. Хоча в мене були зав’язані очі, кожного разу, коли мені приносили їжу, я намагалася проповідувати. Якось сказала, що Біблія передрікала, що ми житимемо у важкі часи, і я розумію, чому їм так потрібні гроші. Одного разу я розповіла їм, що Бог Єгова має необмежену силу, але ніколи нею не зловживає. Тоді попросила, аби вони не зловживали своєю силою і ставились до мене по-людськи.

Почувши це, один з викрадачів запевнив мене, що не варто хвилюватися, бо вони не збираються заподіювати мені шкоди. Озираючись назад, я безмежно вдячна Богові за те, що підтримав мене в такий напружений час. Я і далі сповнена рішучості, скільки матиму сил, служити Єгові сталим піонером [повночасним проповідником]».

Безсумнівно, цей випадок ще більше наблизив мою маму й усіх нас до Єгови. Бракує слів, аби виразити свою вдячність Творцеві за те, що всі ми знову разом. Як приємно усвідомлювати, що невдовзі під правлінням Божого Царства більше не буде злочинів. А сьогодні ми з сім’єю можемо засвідчити правдивість слів псалмоспівця: «Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх» (Псалом 34:20).