Усі хочуть знати останні новини

«ВСІ ж афіняни і чужинці, які тимчасово там жили, у вільний час тільки те й робили, що говорили і слухали щось нове». Так написав апостол Лука майже 2000 років тому (Дії 17:21). Сторіччям раніше римський уряд, щоб задовольняти прагнення своїх підданих знати останні новини, почав регулярно виставляти в людних місцях бюлетень «Щоденні вісті».

У сьомому сторіччі в Китаї стали випускати першу у світі друковану газету, яка називалась «Жібао». А в Європі, де багато людей були неграмотні, новини про війни, нещастя, злочини тощо приносили мандрівні оповідачі. Пізніше на ринках і ярмарках стали продавати рукописні, ілюстровані гравюрами листівки, які повідомляли про різні новини.

До справи долучились теж торгові доми — вони додавали до своїх ділових листів важливі новини. Зрештою такі додатки, звані нова (новини), стали виходити на окремих аркушах, які можна було розповсюджувати.

Перші газети

Перші дві газети вийшли друком у Німеччині на початку XVII сторіччя. Одна, за назвою «Реляціон» (репортаж), з’явилась 1605 року в Страсбурзі, інша — «Авіза реляціон одер цайтунґ» (повідомлення про новини) — 1609 року в місті Вольфенбюттель. А перша в Європі щоденна газета, яка називалась «Айнкомменде цайтунґен» (свіжі новини), побачила світ 1650 року в Лейпцигу (Німеччина).

Ця перша щоденна газета мала чотири сторінки кишенькового формату. У ній друкувались різні новини, не згруповані за тематикою. Окремі екземпляри цієї газети були відносно недорогими, але річна підписка дорівнювала місячній зарплатні добре оплачуваного робітника.  Попри це попит на газети невпинно зростав. Лише в Німеччині 1700 року регулярно друкувалось 50—60 різних газет, які читали кількасот тисяч людей.

Попервах джерелами інформації для газет були листи, інші газети, керівники поштових контор, які отримували новини з листами і переписували їх. До газет потрапляли також чутки, підхоплені збирачами новин у шинках і заїздах. Але зріст конкуренції змусив видавців газет друкувати більше новин і точніше їх викладати. З’явилися перші професійні редактори. І оскільки більшість видавців не мали змоги утримувати великий штат кореспондентів, то почали організовуватись інформаційні агентства. Вони збирали новини для видавців, з якими укладали відповідні угоди.

Важливі технічні новинки

Газетний бізнес не досяг би свого розквіту, якби не ціла низка важливих винаходів. Чи не найголовніший серед них — друкарський станок з рухомими літерами Йоганна Гутенберга. Подальші нововведення зробили друкування газет значно простішою справою. Приміром, у 1860-х роках почали використовувати ротаційну друкарську машину. Вона уможливила друкування газет на рулоні паперу, а не, як раніше, на окремих аркушах. Невдовзі винайшли лінотип — друкарський верстат, який дозволяв складати і відливати суцільні рядки тексту. А в другій половині XX сторіччя на зміну дорогій ручній роботі прийшов комп’ютерний фотонабір.

За той же час змінився і спосіб передачі новин. Завдяки телеграфу, яким почали широко користуватись у 1840-х роках, новини стали поширюватись значно швидше. У 1870-х винайшли друкарську машинку і приблизно тоді ж — телефон. А зовсім недавно лише за життя одного покоління з’явились комп’ютери, електронна пошта і телефакси. Усе це широко використовується для підготовки і друкування газет. Крім того, репортери мають змогу дуже швидко добиратися до місця проведення репортажу — поїздом, автомобілем чи літаком. Швидкісний транспорт за лічені години також розвозить свіжу пресу до читачів.

Про що пишуть газети?

Нині у світі, який перетворюється на глобальне село, знайти свіжі новини зовсім не важко. За словами редакторів газети «Франкфуртер альґемайне цайтунґ», «проблема радше в тому, як з величезного й нескінченного потоку новин вибрати потрібне». Агентства преси щодня постачають німецьким газетам 2000 повідомлень і репортажів. Кореспонденти, репортери, трансляції новин та інші джерела буквально засипають редакторів газет найрізноманітнішою інформацією.

Дві третини змісту газет — це оголошення. Серед них офіційні повідомлення та оголошення про заплановані події, скажімо концерти, спортивні змагання, різні з’їзди та збори. Редактори мусять добре знати свою аудиторію, щоб зацікавлювати її статтями про місцеві справи, такі як звіти про врожай, чиїсь роковини або свята.

Найпопулярнішими в газетах вважають спортивні новини, сторінки з коміксами, політичні карикатури та тематичні статті. Крім того, сенсаційні історії, вісті з інших країн, інтерв’ю з відомими людьми чи фахівцями в якійсь галузі можуть бути і повчальними, і розважальними.

Криза газетної індустрії

Газета «Цайт» 2002 року писала: «Німецька  газетна індустрія переживає чи не найбільшу фінансову кризу за всю історію свого існування». А 2004 року Швейцарська асоціація видавців газет повідомила, що за останні десять років спостерігається значне зменшення тиражів газет. Що ж трапилося з популярністю преси?

По-перше, світова економіка нині переживає спад. А це призводить до скорочення кількості рекламних оголошень, які раніше приносили багатьом видавництвам дві третини прибутків. Від 2000 до 2004 року американська газета «Уолл-стрит джорнел» втратила 43 відсотки прибутків, які надходили від розміщення реклами. Чи прийде час, коли газети знову подаватимуть більше рекламних оголошень, як результат економічного зросту? Багато оголошень про нерухомість, роботу, машини перекочували з друкованих видань до Інтернету. Нині преса змушена конкурувати з електронними засобами масової інформації — радіо, телебаченням та Інтернетом.

З другого боку, потреба в новинах зовсім не маліє. Професор економічних наук у галузі мас-медіа Аксель Цердік в одному франкфуртському часописі написав: «Криза газетної справи не така вже й катастрофічна, як дехто з журналістів вважає». Головний редактор іншої щоденної газети в Німеччині твердить: «Регіональні газети зовсім не втрачають своїх позицій».

Якщо друковані видання й надалі будуть подавати ґрунтовну інформацію і не втратять впливу на суспільство, то їх, можливо, ніщо з ринку не витіснить. Попри це нас цікавлять такі запитання: «Чи варто довіряти всьому, що в них друкується? І що цінного можна з них почерпнути?»

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

БУТИ ЖУРНАЛІСТОМ НЕЛЕГКО

Хтось, можливо, заздрить журналістам. «Прізвище й ім’я журналіста з’являється в газеті, і це приносить йому певну славу»,— говорить один французький журналіст з багатолітнім стажем. Але ця професія може приносити також розчарування. Скажімо, ви готували репортаж, а вас несподівано випередив інший дописувач. Ви хотіли взяти інтерв’ю, а вам відмовили. Ви годинами чекали на цікаву подію, а вона так і не відбулась.

Одна кореспондентка польської газети звернула увагу на ще одну проблему: «Іноді ми навіть не знаємо, коли в нас будуть вихідні. Тому нам нерідко бракує часу для особистих справ. Постійна зайнятість роботою може негативно вплинути і на наше родинне життя». Колишній радянський журналіст вказав на інше джерело розчарування: «Я так важко трудився, але багато моїх статей досі ніхто не опублікував».

Спортивна оглядачка найбільшої нідерландської газети визнає: «Мені часто кажуть, що я — невіглас у спорті. Деякі читачі злостяться або розчаровуються. А коли якісь спортивні змагання розпалюють емоції, то дехто навіть погрожує мене вбити». Якщо такі та інші проблеми знеохочують журналістів, то що все-таки спонукує їх працювати далі?

Звісно, декого приваблює зарплата. А от журналіст певної французької газети каже, що він просто любить писати статті. Журналіст з Мексики визнав: «Ти принаймні готуєш щось таке, про що людям варто знати». Старший редактор щоденної японської газети, яка за тиражем займає друге місце у світі, сказав: «Я дуже радію, коли можу комусь допомогти і справедливість перемагає».

А втім, газета — це не лише результат журналістської праці. Залежно від обсягу інформації та структури видавництва над нею працюють також редактори, коректори, перевірники фактів, архівісти й багато інших працівників, які, часто залишаючись в тіні, важко трудяться, щоб ви могли читати свіжу пресу.

[Ілюстрації на сторінці 4]

Давня німецька газета і сучасний кіоск з пресою.

[Відомості про джерело]

Early German newspaper: Bibliothek für Kunst - und Antiquitäten-Sammler, Vol. 21, Flugblatt und Zeitung, 1922