Чому нам потрібні газети

«Немудрий той, хто не читає газет. Але більш немудрий той, хто вірить усьому, про що вони пишуть» Авґуст фон Шльоцер, німецький історик та журналіст кінця XVIII сторіччя.

НЕДАВНО кільком тисячам британців та французів поставили запитання, яким з 13 інституцій вони довіряють найбільше, а яким — найменше. Останнє місце зайняла преса: їй довіряли навіть менше, ніж політикам і бізнесменам. У США більшість усе ще довіряє газетам. Але опитування, проведене Дослідницьким центром П’ю, виявило, що кількість таких людей зменшується.

Дехто скептично ставиться до газет через те, що ті обстоюють передусім державні інтереси. При цьому преса нерідко жертвує правдою. Артур Понсонбі, англійський політик XX сторіччя, якось сказав: «Коли оголошують війну, першою жертвою стає правда».

Але навіть у мирний час не варто ставитись до газет з цілковитою довірою. У Біблії є така приказка: «Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої» (Приповістей 14:15). Тому якщо бути обачним, то в газетах можна знайти справді корисну інформацію.

Цікавтесь новинами

Засоби масової інформації відіграють важливу роль у житті суспільства. Адже вони повідомляють про світові події. І це дуже важливо. Чому? Тому що чимало сучасних подій були передбачені найбільшим за всю історію пророком — Ісусом Христом. Коли його запитали про кінець нинішньої системи, він пояснив, що в часі кінця будуть війни, ріст беззаконня, голод, епідемії, землетруси та  інші жахливі явища (Матвія 24:3—14; Луки 21:7—11).

У Біблії також сказано: «В останні дні прийдуть скрутні часи, коли жити буде дуже важко. Бо тоді люди будуть самолюбні, грошолюбні... неслухняні батькам... не матимуть природної любові, самовладання, не йтимуть на жодні поступки, не любитимуть великодушності. Крім того, люди будуть жорстокі, наклепники, зрадники, свавільні, горді, вони любитимуть задоволення, а не Бога» (2 Тимофія 3:1—5).

Ви, напевно, бачите, як у вашій місцевості сповняються ці пророцтва. А те, що відбувається по цілому світі,— про що ми довідуємося з газет,— тим більше підтверджує правдивість біблійних пророцтв. Чи це означає, що газетам можна повністю довіряти? Ні, адже навіть ті, хто тісно пов’язаний з газетною справою, радять бути обережними.

Писати правду нелегко

Кожен робить помилки, навіть дуже чесний та вмілий фахівець. Ось що написала Аріель Гарт у часописі «Коламбія джорналізм рів’ю»: «Я вже три роки перевіряю газетні статті. І ще жодна з них — чи на п’ять сторінок, чи на два абзаци — не була без помилок». За її словами, трапляються такі огріхи, як «помилково вказаний рік, застарілі дані, орфографічні помилки, поширена, але неправдива інформація з другорядних джерел».

Журналістам вряди-годи потрапляє до рук інформація з ненадійних джерел. Тому інколи в пресу просочуються явні фальсифікації. Приміром, 1999 року якийсь жартівник придумав історію про «парк-цвинтар для розваг». Він розмістив в Інтернеті цікавий веб-сайт фірми, яка нібито має побудувати цей парк. Також подав номер телефону, по котрому можна розмовляти з представником фірми, яким насправді був той же шахрай. Інформаційне агентство Ассошіейтед Пресс не запідозрило цього обману, і в результаті багато щоденних газет Сполучених Штатів поширили фальшивку. Успіх таких шахраїв пояснюють тим, що вони «створюють спокусливу вигадку і підсилюють її наочним матеріалом, який, хоча й буває дещо неординарним, видається гідним довір’я».

Навіть сумлінні журналісти не завжди правдиво висвітлюють факти. Одна авторка статей  з Польщі пояснила: «Зазвичай журналісти працюють у швидкому темпі. Газети між собою конкурують. Кожна хоче першою опублікувати якісь цікаві новини. Ось чому багато з нас, попри бажання бути об’єктивними, не в стані написати статті, яка беззаперечно ґрунтується на фактах».

Тиск на журналістів

У книжці «Свобода друку 2003. Всесвітнє дослідження незалежності мас-медіа» сказано, що в 115 зі 193 країн зовсім не існує вільної преси або вона має лише часткову свободу. Проте навіть у тих країнах, де є незалежні газети, трапляються спроби маніпуляцій та махінацій у висвітленні новин.

Буває, деяких журналістів свідомо не ознайомлюють з важливою інформацією, натомість іншим, схильним танцювати під чиюсь дудку, дають нагоду готувати ексклюзивні інтерв’ю чи запрошують їх супроводжувати політичних діячів у різних поїздках. Іноді на зміст газети впливають також прибутки від розміщення реклами. Про це один польський журналіст сказав: «Рекламодавець може погрожувати, що забере з газети свої оголошення, якщо редактор надумає писати про нього щось негативне». А помічник редактора японської газети застерігає: «Повірте, дуже важко подавати новини, які справді були б об’єктивні та неупереджені».

Тож ви, можливо, запитуєте: «Якщо професійні журналісти, щоб опублікувати достовірну інформацію, стикаються з такими проблемами, то звідки читач може знати, вірити їй чи ні?»

Зрівноважений погляд

Перш за все потрібно бути проникливим. Патріарх Йов поставив таке запитання: «Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?» (Йова 12:11). Читач повинен добре зважувати все написане і розмірковувати, чи інформація виглядає правдивою. Він, так би мовити, пробує, смакує, аби визначити, що є правдою, а що — ні. Один з учнів Ісуса в першому  сторіччі описав, як люди слухали апостола Павла, а тоді звіряли почуте з тим, що сказано в Писаннях (Дії 17:11; 1 Фессалонікійців 5:21).

Подібно читачі газет можуть запитувати себе: «Хто написав цю статтю? Чи її автор неупереджений? Чи стаття ґрунтується на достовірних фактах, які можна перевірити? Чи не було комусь вигідно перекрутити факти?» Добре, коли читач має доступ до різних джерел — так він зможе перевірити достовірність викладеної в газеті інформації. Крім того, варто обговорювати наведені факти з іншими людьми. Щодо цього біблійне прислів’я каже: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20).

А втім, не треба сподіватися досконалості. Як ми вже побачили, існує чимало факторів, котрі не дозволяють пресі стати повністю об’єктивною та неупередженою. Та все ж, газети — цінна річ. Вони допомагають бути в курсі світових подій. І для нас це важливо, адже Ісус, говорячи про теперішній час, заохотив: «Пильнуйте» (Марка 13:33). Тож нехай ваша улюблена газета, попри ті чи інші обмеження чи необ’єктивність, допомагає вам пильнувати.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

КОЛИ ГАЗЕТИ СІЮТЬ УПЕРЕДЖЕННЯ

Спотворені факти в газеті — це зазвичай наслідок поспішності або неправильної поінформованості. Такі статті, хоча й пишуться з добрими намірами, можуть швидко сіяти грубу брехню. Проте інколи хтось спеціально старається ввести читачів в оману. Так було в нацистській Німеччині, коли про певні національності чи релігії поширювали явну неправду.

Розгляньмо приклад з Росії. Недавно в Москві організували наклепницьку кампанію під час судового процесу для захисту прав людини. Газета «Ґлоб енд мейл» (Торонто, Канада) писала: «Коли три дівчини в Москві вчинили самогубство, російські засоби масової інформації одразу почали натякати, ніби ті дівчата були фанатичними послідовниками організації Свідків Єгови».

Такі повідомлення з’явились 9 лютого 1999 року, в день, коли суд відновив слухання справи щодо заборони діяльності Свідків Єгови в Москві. Джефрі Йорк з московського видавництва «Ґлоб енд мейл» повідомив: «Згодом міліція встановила, що загиблі дівчата не мали нічого спільного з релігійною сектою. Але на той час один московський телеканал уже розпочав нову наклепницьку кампанію проти цієї секти, повідомляючи глядачам, наче Свідки Єгови в нацистській Німеччині підтримували Адольфа Гітлера. І це попри незаперечні свідчення того, що тисячі членів цієї релігії стали жертвами нацистських таборів смерті».

У результаті такої кампанії в розумах багатьох обманутих і, можливо, наляканих людей Свідки Єгови були або сектою самогубців, або прибічниками нацистів.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ісус Христос передрік багато з того, про що нині пишуть газети.

[Ілюстрації на сторінці 8]

Газетні повідомлення підтверджують правдивість біблійних пророцтв.

[Відомості про джерело]

FAO photo/B. Imevbore

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Біблія схвально відгукується про людей, які слухали Павла, а тоді звіряли почуте зі сказаним у Писаннях. Мудро наслідувати цей приклад, коли читаємо сумнівні повідомлення.