Чаювання по-китайськи

ЯКИЙ чай ви любите? Я виросла у Великобританії, а там зазвичай п’ють міцний, запашний чай з молоком. Іноді додають цукор. Удома ми часто жартували, що мама приготувала чай, в якому аж ложка стоїть! Здебільшого ми пили чорний індійський чай. Його вирощують в Індії та Шрі-Ланці. А ще в нас був китайський чай, також чорний, але його смак і запах дуже відрізнявся від індійського. Особисто я взагалі не любила чаю, навіть коли мама трохи додавала мені його в молоко.

Пізніше я мала можливість скуштувати зовсім інший чай. Один знайомий японець якось запросив мене з подругою в гості. У маленьких горнятках без ручки господар подав блідий зелений чай. За смаком він був зовсім інакший, ніж той, який я пила в дитинстві. От цей чай мені сподобався! Моя подруга, попросивши до чаю молока і цукру, дуже здивувала господаря. Він пояснив, що в японський чай нічого не додають. Через деякий час я переїхала в Японію. Мене дуже втішило, що японці завжди пригощають гостей чаєм!

Згодом мені довелось переселитись на Тайвань. Я думала, що китайці п’ють такий самий чай, як у мене вдома. Як же я зраділа, дізнавшись, що вони також п’ють зелений чай. Правда, він дещо відрізнявся від японського. А ще тут поширений чорний чай улунг, який теж має свій смак.  Можливо, вам буде цікаво довідатися, як усі ці види чаю виготовляються і чому вони такі різні на смак.

Походження чаю

Китайський чай, або Camellia sinensis, росте в природних умовах у Китаї і Японії. Його дерева сягають 9 метрів заввишки. Як можна здогадатися з латинської назви, ця рослина — близький родич прекрасної декоративної камелії (Camellia japonicus). Камелія має темно-зелене блискуче листя і гарні білі, рожеві або червоні квітки. До речі, китайці називають камелію «ча хуа», що означає «чайна квітка».

Але звідки походить чай? Згідно з «Американською енциклопедією», перша достовірна згадка про чай з’являється в біографії одного китайського урядовця, який помер 273 року н. е. А втім, ще задовго до того Конфуцій (551—479 роки до н. е.) в одному зі своїх творів згадав рослину, яка за описом дуже подібна на чай. В англійських джерелах чай уперше згадує 1615 року Р. Вікем, представник англійської Ост-Індської компанії. Також відомо, що в середині XVIII століття величезну кількість чаю придбав Томас Ґарвей, власник лондонської кав’ярні, яка пізніше стала називатися «Ґаревейз».

Сьогодні культивовані сорти чаю вирощують у багатьох країнах. У 1826 році голландці завезли чай на острів Ява, а приблизно 1836 року англійці, відомі любителі чаю, завезли його до Індії. Пізніше, 1870 року, коли в Шрі-Ланці грибок знищив кавові плантації, тут почали садити чай.

Вирощування чаю на Тайвані

Острів Тайвань, хоча і невеличкий, став одним з провідних виробників чаю. Особливо знаний гірський регіон довкола Нантоу. Адже чим вище розташована плантація, тим ліпший з неї збирають чай. Ми вирішили побувати на чайних плантаціях у цих мальовничих, вкритих зеленню горах. Запрошуємо і вас приєднатися до нашої подорожі.

Ось ми на території фермерського кооперативу в Лу-Гу (Долина оленів). Тут розташований Музей чаю. Нам було цікаво дізнатися, що зелений чай і улунг перед сушінням скручують. У минулому для цього чай зав’язували в мішку і топтали ногами. Нині, звичайно, цей процес виконують машини. Тепер ми розуміємо, чому китайський чай, коли його залити окропом, розкручується і заповнює мало не півгорнятка. Також ми довідались, що високоякісний чай насправді коштує дуже дорого. Нас пригостили чудовим чаєм улунг, кілограм якого продається приблизно за 75 доларів. Є й інші сорти, які коштують до 95 доларів. Якщо ж чай — призер якихось конкурсів, то його ціна може становити понад 2300 доларів за кілограм!

Розмаїття чаю

Мешканці країн Заходу переважно полюбляють чорний чай. На Сході його називають червоним. Для виготовлення цього чаю молоді пагони спершу зав’ялюють, скручують, а тоді піддають повній ферментації. Останній етап обробки — сушіння.

Що ж до чаю улунг, то процес ферментації при його виробництві відбувається природним шляхом. Для цього зібраний чай залишають у відкритих низьких ящиках. Коли досягнуто необхідного рівня ферментації, листя обсмажують при температурі 120°C. Завдяки цьому ферментація припиняється. Цей чай п’ють без молока, цукру чи лимона.

 Зелений чай проходить найкоротший процес ферментації. У Японії, Індії і Шрі-Ланці листя чаю стерилізують парою, щоб звести ферментацію до мінімуму. Китайці для цього використовують сухе тепло. У зелений чай також ліпше нічого не додавати.

Як китайці п’ють чай

Родина Чаі запросила нас у гості. Стіл, за яким ми сиділи, був насправді величезним, ретельно відполірованим пнем. Перед господарем — Чаі Шен Шаном — стояла таця з невеличкою електроплиткою і чайником. На ній була менша таця з дивним заварником — малесеньким, сантиметрів сім завбільшки, а також з крихітними горнятками двох видів. Пізніше ми зрозуміли, для чого вони. Спершу господар облив заварник і горнятка кип’ятком, і вода стекла крізь дірочки в таці. Тоді він насипав на дно заварника трохи чаю, залив його гарячою водою, яку одразу злив. Як пояснив господар, це робиться для того, щоб промити листя і «розкрити» аромат.

Відтак він наповнив заварник окропом. Чай настоювався близько хвилини, і господар вилив його в невеликий глечик. З глечика він розлив його у високі, так звані «ароматні», горнята циліндричної форми, які мали близько трьох сантиметрів у діаметрі. Тоді він накрив їх іншими, «питними» горнятами, і, перевернувши, перелив у них чай. Господар сказав нам зняти вже порожні «ароматні» горнята і понюхати. «Пахне просто чудово!» — вигукнули ми із захопленням.

Ми обережно взяли «питні» горнятка за краєчки, бо вони були страшенно гарячі і не мали ручок. Скуштувавши чаю, ми сказали: «Яка смакота!» Виявляється, китайці смакують не лише сам чай, але і його аромат. Тільки-но ми відпивали з горняток, господар знову і знову їх наповнював. Після шостого-сьомого разу аромат поволі розвіявся, і господар викинув чайне листя. «Чи не хотіли б ви спробувати іншого чаю?» — запитав він. Однак невдовзі нам треба було йти спати, тож ми ввічливо відмовилися. Оскільки чай містить кофеїн, він додає бадьорості. Після кількох горнят високоякісного чаю улунг нам може бути важко заснути.

У чайній кімнаті

Ми ще ніколи не були в чайній кімнаті, тому вирішили туди завітати. Іноді такі кімнати розташовані в саду, інші ж — у горах. Тож завдяки прекрасному краєвиду чаювання стає ще приємнішою подією.

Ми відвідали чайну кімнату в горах поблизу Тайбею. Там панувала справжня китайська атмосфера. На другому поверсі в підлозі звивалися штучні потічки із золотими рибками. Ми перебралися через потічки по каменях і зайшли до кімнатки, подібної на альтанку, де мали пити чай. У меню до чаю пропонували бобове печиво (червоні й білі боби з цукром), насіння кавуна, сушене тофу (соєвий сир), рисові тістечка і консервовані або сушені фрукти. Ми замовили насіння кавуна, сушене манго, а також сливи, мариновані з листям чаю. Солодощі чудово доповнюють чайний смак. Коли нам налили чаю, ми наче перенеслися в стародавній Китай!

Корисні властивості чаю

Як вважають китайці, споживання чаю під час або після прийняття їжі покращує травлення. А це у свою чергу певною мірою сприяє схудненню. Якщо це насправді так, то чай пити дуже корисно! Останнім часом науковці стверджують, що чай також має протиракові властивості. Крім того, від зеленого і чорного чаю в роті залишається приємний присмак.

То який чай ви любите? Можливо, тепер, дізнавшись про цей напій трошки більше, ви захочете посмакувати його по-новому. А чому б не спробувати чаю по-китайськи? (Надіслано).

[Ілюстрація на сторінці 21]

Чай улунг.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Жінки збирають чай.

[Відомості про джерело]

Taiwan Tourism Bureau