Від наших читачів

Матері Дякую вам за чудову серію статей «Роль матері в навчанні дитини» (22 лютого 2005 року). Вона дуже зворушила мене і спонукала одразу зателефонувати мамі. Мама сама виховувала нас з братом. Їй довелось здобути додаткову освіту, щоб мати змогу нас забезпечувати. Завдяки мамі ми завжди ходили на християнські зібрання і в служіння. Мамині зусилля сповна окупилися. Дякую, що нагадали мені про те, який чудовий приклад вона подає.

М. С., США

Завдяки цим статтям я пригадала, з якою саможертовністю мама прищеплювала мені моральні принципи і духовні цінності. Тато не підтримував її ані емоційно, ані фінансово, але вона навчила мене любити Єгову. Вона також заохотила мене почати повночасне проповідування. Думаю, я дещо недооцінювала її зусиль. Але, як говорилося в статтях, мама заслуговує на подяку і похвалу. Я живу далеко від неї, тож зателефонувала, щоб їй подякувати.

Ч. Г. К., Республіка Корея

Мій батько не поділяє наші з мамою християнські переконання. Саме мама виховала мене, «використовуючи ті виховні заходи, які радить Єгова, і допомагаючи... розвинути таке ж мислення, як у нього» (Ефесян 6:4). Це було нелегко з огляду на те, як я себе часом поводила. Тепер мені 24 роки і я вдячна, що вона не зневірилась у мені, а наполегливо зрощувала в моєму серці біблійну правду.

Д. М., Італія

ДНК Мені надзвичайно сподобалась стаття «Непотрібні» ДНК» (22 лютого 2005 року). Кілька років тому я проходив курс з молекулярної біології. Мене обурювало те, що в підручнику 95 відсотків ДНК були названі непотрібними. Автор на чудових прикладах пояснював, як працює ДНК, і тут же приписував її існування еволюційному процесу. Тепер ви розумієте, наскільки мені було приємно прочитати в «Пробудись!» про так звані непотрібні ДНК.

Дж. Ч., США

Молоді люди запитують Стаття «Молоді люди запитують... як панувати над своїми емоціями?» неабияк вплинула на мене (22 лютого 2005 року). Мені вже 31 рік, і з дитинства мене виховували як християнку, але я аж ніяк не можу назвати себе зрілою. Нещодавно в мене були такі приступи істеричного гніву, що це здивувало навіть мене саму. Мені допомогли поради мами і ще однієї християнки. Потім прийшов цей журнал — дуже вчасно. Я двічі прочитала статтю і тепер завжди триматиму її під рукою, щоб навчитися панувати над своїми емоціями.

І., Б., Німеччина

Мова жестів Мені не зрозуміло, чому так часто пишеться про глухих. Наприклад, останній раз у рубриці «Спостерігаємо світ» була замітка «Мова жестів в Інтернеті» (8 лютого 2005 року). Я Свідок Єгови й активно служу вже багато років, однак ніколи не натрапляв на глухих людей. Чи справді глухих так багато?

Ім’я не вказане, США

«Пробудись!» відповідає: За деякими даними, тільки в США приблизно 8 000 000 осіб, старших п’яти років, мають проблеми зі слухом, навіть якщо користуються слуховим апаратом. Приблизно 1 000 000 з них спілкується за допомогою мови жестів. Відомо також, що в США принаймні 28 000 000 осіб (усіх вікових груп) мають проблеми зі слухом, але не користуються слуховим апаратом. Глухих людей при зустрічі не завжди впізнаєш. Крім того, якщо глухий живе з тим, хто чує, то саме останній виходить до дверей.