Коротко про історію пурпуру

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В МЕКСИЦІ

«Ти ж, сину чоловічий, заголоси голосним плачем по Тирі... Мережані полотна з Єгипту брано на вітрила твої, блакитні пурпурові тканини з островів Елиських були покривалом у тебе... Торгували вони з тобою дорогою одіжжю» (Єзекіїля 27:2, 7, 24, Кул.).

МІСТО Тир (сьогодні територія Лівану) — головний порт стародавньої Фінікії — був відомим торговим центром. Тут можна було купити славнозвісний пурпур. Саме тому в Римській імперії яскравий колір, яким вирізнялася ця тканина, називали тирським пурпуром.

Оскільки пурпур коштував дуже дорого, пурпуровий колір почали пов’язувати з честю, багатством і царською владою *. До речі, в стародавньому Римі, згідно з імператорським наказом, простолюдин, який наважився одягнути шати з пурпуру найвищого ґатунку, був винний у державній зраді.

Як в минулому, так і тепер джерелом цього особливого барвника є молюски, які виділяють його в дуже малій кількості. Мешканці Тира для добування барвника використовували два види пурпурних равликів, поширених у Середземномор’ї—Murex brandaris та Murex trunculus. Відтінок пурпурової барви залежить від того, у якій місцевості знаходять равликів.

Мексиканський пурпур

Багато століть тому іспанські конкістадори вирушили в Південну Америку. Коли вони  вперше побачили там тканину пурпурового кольору, то були просто в захваті від незвичайної стійкості цієї барви. Вони також зауважили, що, коли тканину попрати, колір стає ще насиченішим. Корінні жителі носили різноманітні вироби з пурпуру, і це підтверджують численні археологічні знахідки.

Тубільні народи Мексики, особливо міштеки, фарбували тканину виділеннями молюска Purpura patula pansa, що споріднений з молюсками, яких використовували мешканці Тиру. Усі ці молюски виділяють бліду речовину, що під дією повітря і сонячних променів стає темно-фіолетовою. Цей барвник унікальний, оскільки при фарбуванні тканини не потрібно додавати фіксуючих речовин.

Міштеки діставали молюсків Purpura в Тихому океані. Щоб отримати барвник, тиряни і римляни вбивали молюсків. Навіть дотепер збереглися цілі гори порожніх черепашок. Однак міштеки діставали барву дуже обережно. Вони дмухали на молюска, і він сам випускав цінну речовину, яка скапувала прямо на тканину. Після цього молюска відпускали в море. Під час періоду розмноження молюсків не турбували. Завдяки тому, що барвник добували дуже обережно, численні популяції цих молюсків збереглися дотепер.

За даними Національної комісії з дослідження і використання біорозмаїття, до початку 1980-х років міштеки добували пурпур з жовтня по березень, долаючи для цього відстань у 200 кілометрів до заток в Уатулько. Їхні методи не шкодили популяції морських равликів. Однак екологічний баланс було порушено, коли з 1981 по 1985 рік добуванням пурпуру займалася одна іноземна компанія. Кількість молюсків Purpura різко скоротилася. Відтак було офіційно заборонено вбивство молюсків, а добування пурпурової барви дозволено лише місцевим мешканцям, які користуються виключно традиційними методами.

Проте сьогодні чимало туристів навідується до теплих заток мексиканського побережжя, тому популяції молюсків Purpura знову загрожує небезпека. Та все ж хочеться вірити, що це незвичайне створіння і далі даруватиме людям свою прекрасну барву.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 16]

Молюск Purpura.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Добувши барвник, молюска відпускають у море.

[Відомості про джерело]

© FULVIO ECCARDI

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Пурпурова пряжа готова до ткання.

[Ілюстрації на сторінці 17]

Виготовлення «посаванко» (спідниці).