Погляд Біблії

Чи Бог виявляє прихильність до окремих націй?

ІНОДІ представники деяких націй з упевненістю заявляють, що Бог найбільше любить їхній народ. На доказ цього вони перераховують численні здобутки свого народу, скажімо перемоги у війнах, або ж згадують про стрімкий економічний розвиток. Інші ж вважають, що їхня нація заслужила особливу ласку в Бога, оскільки зробила вагомий внесок у розробку численних програм боротьби з голодом та злиднями. Ще інші звертають увагу на процвітання демократії в їхній державі або ж на зусилля уряду встановити справедливість. Є і такі, що думають, ніби Бог любить їхній край за чудову, живописну природу.

Справді, почуття національної гордості притаманне мешканцям майже кожної держави. Але чи в Біблії говориться, що Бог виявляє прихильність до окремих націй?

Важлива Божа риса

Аби відповісти на вищезгадане запитання, розгляньмо одну важливу рису нашого Всемогутнього Творця, про яку йдеться в Божому Слові. Це — безсторонність. Наприклад, у Дії 10:34 дуже просто говориться, що «Бог дійсно неупереджений». Також написано, що Бог ‘не дивиться на обличчя’, Єгова «завжди праведний і до всіх ставиться однаково» (Повторення Закону 10:17; 2 Хронік 19:7, НС). Отож Бог ненавидить будь-які вияви упередженості і прирівнює їх до неправедності.

Але чому Бог колись вважав ізраїльтян своїм вибраним народом? Чи в такому разі Бога можна назвати безстороннім? Дійсно, у біблійні часи Єгова виділяв ізраїльський народ з-посеред інших народів і нерідко захищав їх у війнах. У Біблії сказано: «Своє слово звіщає Він Якову, постанови Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю: для жодного люду Він так не зробив» (Псалом 147:8, 9). Тож хіба стосунки Бога з ізраїльтянами не доводять, що Він таки виявляє особливу прихильність до певних народів? Зовсім ні. Розгляньмо три причини.

По-перше, Бог вибрав Ізраїль на благо всім народам. Коли він укладав угоду з прабатьком ізраїльтян Авраамом, то промовив: «Всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе» (Буття 22:17, 18). Божий намір полягав у тому, аби з цього народу вийшов нащадок, через якого змогли б отримати благословення не лише ізраїльтяни, але й «всі народи землі».

По-друге, Бог ніколи не стримував благословень від інших народів. Він дозволив, аби разом з ізраїльтянами йому поклонялися люди з різних націй (2 Хронік 6:32, 33). Багато хто прийняв це запрошення, і Бог щедро поблагословив їх. До таких людей належала, наприклад, моавітянка Рут (Рут 1:3, 16).

По-третє, виняткова близькість Бога з ізраїльтянами була тимчасовою. У 29 році н. е. в Ізраїлі народився пророкований нащадок — Месія, Ісус Христос (Галатів 3:16). Однак Ісусові співвітчизники відкинули його. Тож він сказав до них: «Ось ваш дім покинутий і залишений вам» (Матвія 23:38). Після цього Бог більше не виявляв особливої прихильності до якоїсь нації і не втручався у справи жодної держави. Але він охоче зливає свої благословення на всіх людей. Розгляньмо приклади.

 Божі щедрі дари для всіх

Викупна жертва Ісуса Христа — це найбільший Божий дар для людства (Римлян 6:23). Завдяки ньому кожен може жити вічно, звільнившись від пут гріха та смерті. Цей дар був даний людям, які належать до «усіх племен і мов, і народів, і націй» (Об’явлення 5:9). Бог хоче, аби «кожен, хто виявляє, що вірить» в Ісуса, отримав вічне життя (Івана 3:16).

Єгова щедро винагородить тих, хто прийме добру новину про Боже Царство (Об’явлення 14:6, 7). Такі люди вже сьогодні мають міцну надію на майбутнє, а також завдяки мудрим порадам з Божого Слова провадять щасливе життя. Єгова без жодного упередження подбав, аби та добра новина була проповідувана «по цілій населеній землі на свідчення всім народам» (Матвія 24:14; 28:19, 20; Дії 16:10). Ця новина міститься в Біблії — книзі, яка перекладена повністю або частково на понад 2300 мов. Єгова, мов дбайливий Батько, потурбувався, щоб «слова вічного життя» були доступні кожному мешканцю нашої планети (Івана 6:68; Ісуса Навина 1:8).

Ці та інші щедрі дари Єгова дає всім людям, незважаючи на їхню національність, колір шкіри чи мову. Тож Боже схвалення не залежить від нашого етнічного походження чи місця проживання.

Кому Бог виявляє прихильність?

Що ж тоді слід робити, аби подобатися Богові? Відповідь на це запитання дає апостол Петро: «В кожному народі йому [Богові] до вподоби той, хто боїться його та чинить праведність» (Дії 10:34, 35). Звичайно, недостатньо лише говорити про Бога й нічого більше не робити. Людина, яка хоче сподобатись Творцю, мусить розвивати щиру любов до нього, боячись образити його якимось учинком. Також необхідно чинити праведність, тобто робити те, що приємне Богові.

Приміром, кожна дитина може ходити до школи, але отримає користь з навчання лише той, хто відвідуватиме уроки та виконуватиме домашні завдання. Так само Боже схвалення доступне всім людям. Однак отримає його тільки той, хто докладає зусиль: регулярно читає Біблію, виявляє віру в Христову викупну жертву та щодня живе згідно з біблійними принципами. Якщо ми наполегливо ‘шукатимемо Господа’, то він обов’язково виявлятиме до нас прихильність (Псалом 105:3, 4; Приповістей 2:2—9).

[Ілюстрація на сторінці 15]

Бог подбав, аби «слова вічного життя» були доступні людям з усіх народів.