Молоді люди запитують...

Чому я калічу себе?

«Я так сильно порізала собі зап’ястки, що мені накладали шви. Тоді я сказала лікарю, що поранилась об розбиту лампочку. Усе так і було, я тільки не зізналася, що зробила це навмисне» (Саша, 23 роки).

«Батьки помічали мої порізи, та лише неглибокі, які були схожі на подряпини... Коли в них з’являлись якісь підозри, я вигадувала різні виправдання... Не хочу, щоб вони знали правду» (Аліна, 13 років).

«Ця звичка з’явилася в мене ще в 11 років. Я знала, як сильно Бог цінує людське тіло, але навіть це мене не зупиняло» (Жана, 20 років).

МОЖЛИВО, хтось із твоїх однокласників, рідних чи друзів займається тим же, що і Саша, Аліна чи Жана *. А може, така звичка є в тебе. Тільки в Сполучених Штатах Америки мільйони людей, особливо молодих, навмисне калічаться: б’ють себе, роблять собі порізи, припікають або дряпають свою шкіру *.

Невже люди можуть свідомо калічити себе? Ще в недалекому минулому, почувши, що хтось має таку схильність, ми пояснили б це як приналежність до якогось культу або дивну забаганку. Однак останнім часом самоскалічення стає щораз гострішою проблемою. Очевидно тому, що більше людей стало відверто зізнаватися в цьому. «Кожен клініцист погодиться, що така тенденція зростає»,— говорить Майкл Голландер, директор одного лікувального центру в США.

Самоскалічення рідко призводить до смерті, але воно вкрай небезпечне. Ось що розповідає Аня: «Я роблю собі порізи бритвою. Уже двічі мене забирали в лікарню. Одного разу я опинилася в реанімації, через  те, що зробила надто глибокий поріз». Як і більшість тих, хто калічить себе, Аня почала займатися цим у підліткові роки і не припинила навіть у дорослому віці. «Я роблю це з 15 років, а сьогодні мені вже 30»,— говорить вона.

Якщо ти або твій знайомий має таку звичку, не впадай у відчай. Усе ще можна виправити. У наступному номері «Пробудись!» обговорюватиметься, як допомогти тим, хто навмисне калічить себе *. Але спершу добре було б розглянути, які люди схильні до таких дій і чому вони це роблять.

Звичка, що поневолює різних людей

Тих, хто має звичку калічити себе, не віднесеш до якоїсь однієї категорії людей. Деякі з них виховуються в проблемних сім’ях, в інших же вдома панує стабільність і затишок. Деякі погано вчаться, інші ж — дуже добре. Зазвичай цю згубну звичку важко розпізнати, адже людина не завжди показує, що з нею щось відбувається. Як говориться в Біблії, «і при сміху болить нераз серце» (Приповістей 14:13, Кул., 1998).

Крім того, згідно з одним вивченням, дехто завдає собі фізичної шкоди лише раз на рік, а дехто — і двічі на день. Також виявилося, що цим займається значно більше хлопців, ніж вважалось раніше. Та все ж самоскаліченням займаються переважно дівчата-підлітки.

Хоча калічать себе люди різного походження, їх таки дещо об’єднує. В одній енциклопедії говориться: «Підлітки, які вдаються до самоскалічення, часто почуваються безпорадними, самотніми чи нікому не потрібними; їм важко комусь звіритися, вони відчувають страх і мають низьку самооцінку».

Звичайно, дехто може стверджувати, що цей опис міг би стосуватися будь-якої молодої особи. Адже пора юності нерідко позначається непевністю і тривогами. Але в тих, хто свідомо калічить себе, ці почуття особливо сильні. Якщо така особа не вміє висловити своїх переживань і їй нікому довіритись, то будь-які труднощі в школі, на роботі чи непорозуміння в сім’ї здаються їй нездоланними. Вона не бачить жодного виходу і не знає, до кого звернутися по допомогу. Від постійного стресу її життя стає нестерпним. І ось така людина знаходить вихід: емоційні муки можна приглушити фізичним болем. Так у неї з’являються — принаймні на якийсь час — сили жити далі.

Чому люди шукають звільнення від емоційного болю, завдаючи собі фізичного? Щоб ліпше зрозуміти це, згадайте свій візит до лікаря, який робив вам щеплення. Коли ця процедура почалася, чи не хотілося вам укусити себе або стиснути кулаки так, щоб аж нігті впилися в долоні, аби тільки не зосереджуватися на болю від уколу? Люди, які калічать себе, роблять щось схоже, лише в значно більшому масштабі. Поріз дає їм можливість відволіктися й отримати полегшення від емоційних страждань. А ці страждання настільки сильні, що тим особам легше зносити фізичний біль. Тому, мабуть, одна дівчина назвала свою звичку «ліками від сліз».

 «Засіб боротьби зі стресом»

Ті, хто мало знає про самоскалічення, вважають цей розлад спробою самогубства. Але це не завжди відповідає дійсності. За словами Сабріни Соулін Вайл, головного редактора журналу для підлітків, «такі люди, як правило, намагаються звільнитись від емоційного болю, а не піти з життя». Отже, як говориться в одному довіднику, самоскалічення — це «скоріше «рятувальний жилет», аніж знаряддя самогубства». Також цю звичку в довіднику названо «засобом боротьби зі стресом». Яким саме стресом?

Факти свідчать, що чимало з тих, хто навмисне завдає собі тілесних ушкоджень, пережили якусь емоційну травму. Дехто в дитинстві зіткнувся з наругою або байдужістю батьків. Серед чинників можуть бути також сварки в сім’ї або алкоголізм у когось із батьків. Але іноді причиною цієї звички є психічний розлад.

Проте можуть бути й інші фактори. Сара, наприклад, зізналася, що вона калічить себе через свій максималізм. Зробивши кілька серйозних помилок, Сара отримала допомогу від християнських старійшин. Проте вона щодня відчувала надзвичайну вину за свою недосконалість. «Мені здавалося, що я мушу бути вкрай сувора до себе,— говорить ця дівчина.— Тож методом дисциплінування стало самоскалічення. Така «самодисципліна» полягала в тому, що я рвала на собі волосся, різала руки і била себе до синців. Я придумувала собі й інші покарання: тримала руки в окропі, виходила на мороз без пальта або ж цілий день нічого не їла».

Самокатування в Сари було наслідком сильної зневаги до самої себе. «Я розуміла, що Єгова пробачив мою помилку,— каже вона,— але насправді мені того прощення не хотілося. Я воліла страждати, бо ненавиділа себе. Я знала, що Єгова ніколи не задумував мучити людей у пеклі, як того вчить загальновизнане християнство. Та все ж я прагнула, аби він зробив пекло для мене одної».

«Скрутні часи»

Дехто може не розуміти, чому про цю звичку стало відомо лише недавно. Однак ті, хто досліджує Біблію, знають, що тепер настали «скрутні часи, коли жити... дуже важко» (2 Тимофія 3:1). Тож не дивно, чому люди, зокрема молоді, роблять те, що важко навіть пояснити.

У Біблії також говориться, що «гноблення може призвести мудреця до безумного поводження» (Екклезіяста 7:7, НС). Труднощі підліткового віку та життєві негаразди можуть призвести до появи шкідливих звичок, як-от самоскалічення. Молода особа, котра відчуває самотність і вважає, що ніхто її не розуміє, починає шукати полегшення у фізичному болі. Але таке «полегшення» короткочасне. Рано чи пізно постають нові проблеми, і така особа вертається до цієї звички.

Ті, хто вдається до самоскалічення, часто хочуть покинути свою звичку, але зробити це нелегко. А втім, дехто все-таки зумів покінчити з цим. Що їм допомогло? На це питання дасть відповідь стаття «Як відучитись калічити себе?» з рубрики «Молоді люди запитують...» у «Пробудись!» за лютий 2006 року.

[Примітки]

ПОДУМАЙ

▪ Чому деякі молоді люди калічать себе?

▪ Як долати негативні почуття, не завдаючи собі шкоди?

[Вставка на сторінці 11]

«І при сміху болить нераз серце» (Приповістей 14:13, Кул., 1998).

[Вставка на сторінці 11]

«Такі люди, як правило, намагаються звільнитись від емоційного болю, а не піти з життя».

[Вставка на сторінці 12]

Тепер настали «скрутні часи, коли жити... дуже важко» (2 Тимофія 3:1).