Сива Темза. Очевидиця історії Англії

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Річка Темза бере свій початок у південній частині Англії, на мальовничому гірському кряжі Котсуолд, і має чотири витоки. Ця річка, завдовжки 350 кілометрів, тече в східному напрямку. По всій довжині в Темзу впадають численні річки й потічки. Завершуючи свій шлях у Північному морі, Темза утворює естуарій, близько 29 кілометрів завширшки. Та доволі коротка річка відіграла визначну роль у довгій історії Англії.

БЛИЗЬКО 55 року до н. е. римські війська на чолі з Юлієм Цезарем уперше ступили на землі теперішньої Англії. Наступного року полководець зі своїми військами повернувся, але так і не зміг просунутися вглиб острова. На заваді йому стала велика ріка, яку він назвав Тамесіс, або Темза. Лише через 90 років римський імператор Клавдій підкорив цю країну.

У той час по обох берегах Темзи простягалися небезпечні болота. А втім, римські легіонери, пройшовши від естуарію вверх за течією лише 50 кілометрів, спорудили дерев’яний міст. На лівому березі вони заснували порт, якому дали назву Лондініум *.

Упродовж наступних чотирьох століть римські поселенці вели активну торгівлю з різними європейськими державами, завозили дорогий крам із Середземномор’я і навіть спроваджували деревину з Лівану. По Темзі до Лондона також доставляли товари з цілого острова. Тож Лондон з його густою сіткою доріг невдовзі став важливим торговим центром.

Роль Вільгельма Завойовника

У 410 році н. е., після падіння Римської імперії, легіонери назавжди залишили Британію. Гомінкі вулички Лондона обезлюдніли, а торгівля вздовж Темзи занепала. Згодом Британію захопили англосакси, які протягом довгого часу коронували своїх королів у невеличкому місті Кінгстон. Воно розташовувалося недалеко від Лондона — 19 кілометрів уверх по течії Темзи. Тут річку легко можна було перейти вбрід. В XI столітті  в країну вторгся Вільгельм Завойовник, герцог Нормандський. І вже 1066 року у Вестмінстері його було проголошено королем. Згодом на території Лондона, в межах давнього римського міста, він побудував королівський замок Тауер. Це допомогло монарху вдихнути життя в опустіле місто, а також дозволило контролювати торгові шляхи і доступ до порту. Тож у Лондоні знову розцвіла торгівля, і його населення зросло до 30 000.

На захід від Лондона, приблизно 35 кілометрів, розташовувалась колишня резиденція англосакських королів. Власне тут, на вапняковому пласті, Вільгельм Завойовник побудував свій замок. Тепер у цій місцевості лежить місто Віндзор. Із Віндзорського замку відкривається чудовий вигляд на широку долину Темзи. Замок, який неодноразово реконструювали і добудовували, тепер відвідує безліч туристів.

У 1209 році в Лондоні було завершено 30-річний проект — кам’яний міст через Темзу. Він став одним з перших подібних мостів у Європі. На тій дивовижній споруді побудували крамнички, будинки, а навіть каплицю. До того ж цей міст був розвідний у двох місцях. На південному кінці мосту звели оборонну вежу, з якої відкривається вигляд на передмістя Саутуорк.

У 1215 році в Ранніміді, що лежить на березі Темзи поблизу Віндзора, англійський король Іоанн (1167—1216) підписав відому Велику хартію вільностей. Цей документ не лише став гарантією прав англійського люду, але й забезпечив певні привілеї мешканцям Лондона, зокрема свободу внутрішньої і зовнішньої торгівлі.

Темза приносить заможність

Упродовж наступних століть на берегах Темзи велася жвава торгівля. Тож рух по водній артерії країни ставав чимраз інтенсивніший. Приміром, ще два століття тому лондонські порти могли одночасно прийняти лише 600 суден, а на розвантаження не раз чекало до 1775 човнів. Через таке скупчення суден постала серйозна проблема — злодійство. Вночі зловмисники відв’язували судна  від причалу і грабували їх. По Темзі скрізь нишпорили контрабандисти, охочі заробити на перевезенні краденого товару. Тому місцева влада організувала річкову поліцію. Це був перший у світі поліцейський підрозділ такого типу. Він функціонує на Темзі дотепер.

А втім, аби зменшити затори на річці, треба було вжити більш вагомих заходів. Тож у XIX столітті англійський парламент ухвалив проект створення найбільшої у світі системи доків — штучних портових басейнів. Їх мали будувати в низинах по обох берегах річки. Ще на початку століття було закінчено Суррейські комерційні доки, Лондонський док, а також Вест-Індський та Іст-Індський доки. Згодом, у 1855 році — док Роял-Вікторія і в 1880-му — док Роял-Альберт.

У 1840 році два інженери, Марк Брюнель та його син Ізамбард, здійснили ще один будівельний проект — з’єднали два береги Темзи першим у світі підводним тунелем. Його довжина становить 459 метрів. Тепер це частина лондонського метро. У 1894 році було завершено Тауерський міст, який відразу став улюбленцем численних відвідувачів Лондона. Коли розкриваються його два підйомні крила, між вежами-близнюками утворюється 76-метровий прогін. Це дає можливість великим кораблям без перешкод проходити під цим мостом-красенем. А якщо ви підніметесь на 300 сходин, то потрапите на верхній пішохідний місток, який з’єднує дві вежі. З нього відкривається мальовничий вигляд на річку.

До XX століття система лондонських доків була настільки розвинута, що без особливих перешкод могла приймати чимраз більший потік великих торгових суден. У 1921 році, коли завершили останній док, названий на честь короля Георга V, Лондон став «найбільшим і найбагатшим портовим містом у світі».

Улюблениця королів

Коли Лондон ще розбудовувався, дороги в місті були небруковані. Узимку вони ставали геть непрохідними. Тож не дивно, що впродовж століть Темза вважалася найшвидшою і найважливішою магістраллю міста. По обох берегах річки скрізь снувало безліч човнярів, які пропонували свої послуги. З їхньою допомогою можна було легко дістатися на інший берег, проїхатись вниз чи вверх по течії або ж проплисти звивистими притоками, як-от Фліт і Валбрук. Сьогодні ці притоки протікають під лондонськими вулицями, що носять їхню назву.

Згодом Лондон став дещо нагадувати Венецію. Тераси численних величних палаців виходили до річки. Серед членів королівської родини було дуже модно жити саме на березі Темзи, свідченням чого є палаци у Гринвічі, Уайтхолі й Вестмінстері. Також на березі річки розташувався палац Гемптон-Корт, який свого часу був королівською резиденцією. А Віндзорський замок, що стоїть вище за течією, і далі залишається однією з офіційних резиденцій короля.

У 1717 році композитор Георг-Фрідріх Гендель написав «Мелодію на воді». Ця сюїта була створена спеціально для короля Георга I з нагоди бенкету на Темзі. Королівську баржу супроводжувало «так багато човнів, що на цілій річці не було де й яблуку впасти», повідомляла одна тогочасна газета. На баржі, яка йшла поряд з королівською, розмістилося 50 музикантів. Поки вся ця флотилія, пропливши лише 8 кілометрів, дісталася  від Вестмінстера до Челсі, оркестр тричі програв твір Генделя.

Місце розваг і відпочинку

До побудови Вестмінстерського мосту, завершеного в 1740-х роках, через Темзу вів лише Лондонський міст. Його не раз перебудовували і зрештою у 1820-х роках замінили на новий. Бики, що тримали 19 арок першого кам’яного мосту, сильно перешкоджали течії. Тому за приблизно 600 років його існування Темза замерзала щонайменше 8 разів. Коли таке траплялося, на річці влаштовувалися «морозні ярмарки», під час яких також відбувалися спортивні змагання. На Темзі смажили м’ясо, і при такому частуванні можна було побачити й членів королівської сім’ї. Книжки й іграшки з ярликом «Куплено на Темзі» розпродавалися вмить. На кризі навіть встановлювали друкарські верстати, на яких розмножували газети і тексти Господньої молитви.

Ближче до наших часів було започатковано Університетські гребні перегони — щорічні весняні змагання між Оксфордським і Кембриджським університетами. Величезні натовпи вболівальників наповнювали береги Темзи між Патні й Мортлейком. На човні-вісімці члени команд мали подолати 7 кілометрів за менш ніж 20 хвилин. Перші перегони відбулися 1829 року в містечку Генлі, що розташоване трохи вище за течією. Коли ці змагання перенесли до Патні і Мортлейка, то в Генлі було організовано королівську регату — найстарші й найпопулярніші в Європі перегони такого роду. У ній на дистанції 1600 метрів змагаються кращі веслярі світу. Змагання відбуваються влітку і вважаються важливою подією року.

У путівнику по Великобританії говориться, що мандрівник по Темзі «побачить типові для Англії краєвиди: невисокі пагорби, ліси, луки, садиби, гарні села і містечка... Іноді вздовж річки немає автодоріг, але майже завжди є пішохідні доріжки. Тому той, хто подорожує автомобілем, може помилуватися річкою в містечках, але справжня краса Темзи відкривається лише тоді, коли подорожуєш човном або пішки».

Якщо ви плануєте колись відвідати Англію, то виділіть час, щоб побувати на Темзі і пройнятися її історією. Як при витоках у сільській місцевості, так і біля метушливого естуарію, ви знайдете чимало захопливих місць, багато чого побачите і дізнаєтесь немало цікавого. Сива Темза подарує вам безліч чудових спогадів.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 27]

ТЕМЗА В ЛІТЕРАТУРІ

Джером К. Джером у своїй книжці «Троє в човні» чудово передав неповторну атмосферу, яка панує на берегах Темзи. Це розповідь про пригоди трьох друзів, які подорожували зі своїм собакою на човні уверх по Темзі, від Кінгстона до Оксфорда. Написана в 1889 році і перекладена багатьма мовами, ця повість стала популярною «класикою англійського гумору».

Також дуже відомим є твір «Вітер у вербах», що подобається як дітям, так і дорослим. Його автор, Кеннет Грем, мешкав у Панборні, містечку на березі Темзи. Цю казкову оповідь про тварин, які живуть поблизу річки, автор завершив 1908 року.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 27]

ТЕМЗА НЕПІДВЛАДНА ВОЛІ КОРОЛЯ

Король Яків I, який правив на початку XVII століття, якось вимагав в мерії Лондона 20 000 фунтів стерлінгів. Коли лорд-мер не підкорився наказу, король став погрожувати: «Я розорю тебе і вщент зруйную твоє місто. Я перенесу до Уїнчестера чи до Оксфорда свої суди, свій двір і свій парламент. Я спустошу Вестмінстер, і тоді побачиш, що́ тобі залишиться!» На це лорд-мер відповів: «У торговців Лондона залишиться одна потіха: ваша величність не може забрати з собою Темзи».

[Відомості про джерело]

From the book Ridpath’s History of the World (Vol. VI)

[Карти на сторінці 24]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

АНГЛІЯ

Лондон

річка Темза

[Відомості про джерело]

Map: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.

[Ілюстрація на сторінках 24, 25]

Біг-Бен і парламент (Вестмінстер, Лондон).

[Ілюстрація на сторінці 25]

Кам’яний Лондонський міст (1756 рік).

[Відомості про джерело]

From the book Old and New London: A Narrative of Its History, Its People, and Its Places (Vol. II)

[Ілюстрація на сторінці 26]

Гравюра, на якій зображено Темзу і сотні кораблів, що швартуються в порту.

[Відомості про джерело]

Corporation of London, London Metropolitan Archive

[Ілюстрація на сторінках 26, 27]

«Морозний ярмарок» (гравюра, 1683 рік).

[Відомості про джерело]

From the book Old and New London: A Narrative of Its History, Its People, and Its Places (Vol. III)