«Боже, я так хочу послужити тобі, перш ніж помру»

РОЗПОВІЛА МЕММІ ФРІ

У 1990 році в Ліберії вибухнула громадянська війна. Саме в той час Меммі Фрі, 12-літня дівчинка з народу кран, та її сім’я мешкали в Монровії — столиці Ліберії. У місті йшли бої, довкола лунали постріли. «Зовсім поряд ми почули вибух,— пригадує Меммі.— Це реактивний снаряд влучив у сусідній будинок, який вмить охопило полум’я. Через деякий час вогонь перекинувся і на наш дім». Так Меммі, її мати та дядько стали в’язнями у власній домівці. А втім, вони таки вибралися з палаючого дому і почали щодуху втікати.

Меммі пригадує, як раптом щось її сильно вдарило. Мама, занепокоївшись, спитала:

— Що трапилося?

— Здається, в мене влучила куля,— відповіла дівчинка.

Від нестерпного болю Меммі впала на землю і почала молитись: «Боже, я так хочу послужити тобі, перш ніж помру. Благаю, вислухай мене!» Після цього Меммі знепритомніла.

Сусіди думали, що дівчинка померла, і хотіли поховати її на березі моря. Однак мати наполягала, аби Меммі відвезли до місцевої лікарні. На жаль, лікарня була переповнена і там не могли надати допомогу всім пораненим. До речі, дядько Меммі, який також був поранений, помер тієї ж ночі. А дівчинка вижила, хоча їй відняло ноги.

У Меммі відкрилась внутрішня кровотеча, і вона страждала від нестерпного болю. Через чотири місяці лікарі зрештою зробили рентген і побачили, що між серцем і легенями застрягла куля. Оскільки робити операцію було доволі ризиковано, мама забрала доньку додому і вирішила показати її травнику. «Він за допомогою бритви зробив надріз,— пригадує Меммі,— потім нахилився до рани і спробував висмоктати кулю. «Операцію закінчено»,— сказав він і витягнув з рота кулю. Мама розплатилася з ним, і ми попрощалися».

 Після наступного рентгену виявилось, що травник їх обманув: куля і далі залишалася між серцем та легенями. Мати вдруге звернулася до нього, і він переконав її, що рентген покаже результат лише через дев’ять місяців. Меммі залишалось тільки чекати. Аби хоч трошки втамувати біль, вона постійно приймала різні ліки. Через дев’ять місяців дівчинці знову зробили рентген. Але куля й далі була всередині. Коли мама почала шукати цього травника, з’ясувалось, що він зник.

Отож куля залишалася в тілі Меммі вже протягом півтора року. Один родич вирішив показати дівчину знахарці. Однак і від неї Меммі не отримала допомоги. Знахарка лише назвала день, в котрий Меммі або її мати помре. Дівчинці було тоді 13 років. «Я безперестанку плакала,— розказує Меммі.— І ось настав той день, та ні я, ні мама не померли».

Потім інший родич повіз Меммі до одного релігійного провідника, який запевняв, що бачив видіння про Меммі. Тож він дійшов висновку, що причина паралічу Меммі не в кулі, а в якомусь магічному проклятті. Також він сказав, що коли дівчина виконуватиме певні ритуали, то за тиждень знову почне ходити. Меммі розповідає: «Я багато разів проходила священне очищення в океані, постила, опівночі по кілька годин качалась по землі. Проте всі старання були марними, мій стан не поліпшився».

Зрештою в лікарні з’явилась можливість прийняти Меммі на лікування. Після довгих страждань їй зробили операцію та видалили кулю. Загалом дівчині довелося більш ніж два роки зносити невимовний біль. «Після операції,— каже Меммі,— біль почав вщухати і стало легше дихати. Хоч я і далі була паралізована, але могла пересуватися за допомогою ходунків».

Меммі знайомиться зі Свідками Єгови

Пройшло кілька тижнів після операції. Одного дня мати Меммі зустріла двох Свідків Єгови. Знаючи, що донька любить читати Біблію, мама попросила їх прийти до них додому. Так з Меммі розпочали біблійне вивчення. На жаль, через декілька місяців дівчинка була змушена знову повернутись у лікарню і втратила контакт зі Свідками.

Проте Меммі не покидало прагнення поглиблювати свої знання з Біблії. Тому, коли релігійний провідник однієї з місцевих церков запропонував їй свою допомогу, Меммі погодилась і стала відвідувати недільну школу. Якось під час занять один учень запитав учителя, чи Ісус рівний Богові.

«Так,— відповів вчитель.— Але Ісус не однаковою мірою рівний Богові».

«Не однаковою мірою? — замислилась Меммі.— Як це зрозуміти? Тут щось не так». Дівчина засумнівалась, чи дійсно вона навчається правди з Біблії, і перестала ходити до тієї церкви.

У 1996 році в Монровії вдруге спалахнув збройний конфлікт. Меммі втратила ще двох родичів, і її дім вдруге загорівся. Через кілька місяців до дівчини зайшли Свідки Єгови, які проповідували від дому до дому. Меммі відновила біблійне вивчення. Коли вона вперше відвідала зібрання, то була здивована,  що всі — у тому числі старійшини збору — прибирають Зал Царства. Приблизно через рік Меммі побувала на обласному конгресі «Посланці Божого миру». Раніше вона ніколи не була на такому великому зібранні Свідків Єгови.

Меммі розповідає: «Мене сильно вразило те, що, хоча Свідки й належали до різних племен, вони виявляли щиру любов один до одного. І все було дуже добре організовано та продумано».

Бажання служити Богові здійснилось

У 1998 році війна змусила маму з Меммі втекти до Кот д’Івуару, де вони разом з 6000 ліберійців жили в таборі біженців «Мирне місто». Меммі продовжувала вивчати Біблію зі Свідками Єгови й робила швидкий поступ. Невдовзі вона захотіла розповідати про свою віру іншим. Під час проповідування духовні брати та сестри возили Меммі в інвалідному візку. І це було дуже хорошим свідченням для інших біженців.

Хоча Меммі було доволі нелегко щоразу долати шість кілометрів, аби добратися до Залу Царства, однак дівчина не пропускала жодного зібрання збору. А 14 травня 2000 року вона подолала відстань понад 190 кілометрів, аби прибути на спеціальний одноденний конгрес, на якому символізувала своє присвячення Богові водним хрещенням (Матвія 28:19, 20). Багато хто не міг стримати сліз, коли Меммі несли до річки, в якій вона охрестилася. Коли її підняли з води, обличчя дівчини сяяло радістю.

Нині Меммі мешкає в таборі біженців у Гані та мріє стати сталою піонеркою, тобто повночасною благовісницею. Її мати теж почала вивчати Біблію зі Свідками і вже розповідає іншим про те, чого навчилася. Вони обидві з нетерпінням чекають обіцяного в Біблії часу, коли «буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик» (Ісаї 35:5—7).

[Ілюстрація на сторінці 22]

Куля, яку витягли з тіла Меммі.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Меммі несуть в річку для хрещення.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Біблійне вивчення з Емою, мамою дівчини.