Терміновий виклик. Лондон

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

«ЩОБ допомогти важкохворому чи пораненому, ми намагаємось за менш ніж 8 хвилин дістатися до будь-якої точки Лондона, котрий має площу 1600 квадратних кілометрів,— каже Роб Ашфорд, адміністратор Служби невідкладної допомоги.— І в 75 випадках зі 100 нам це вдається, хоча рік у рік кількість викликів збільшується».

Мене запросили побувати в Центральному диспетчерському пункті Служби невідкладної допомоги міста Лондона. Цей пункт розташовується на залізничному вокзалі Ватерлоо (південний берег Темзи). Це найбільша служба такого типу в Європі. Щодня оператори відповідають на приблизно 3000 термінових викликів. Сюди телефонують мешканці майже 7-мільйонного міста, які розмовляють понад 300 мовами. Штат диспетчерського пункту налічує 300 працівників. Як же організована їхня нелегка робота?

Класифікація викликів

Я спостерігав за оператором, який відповідав на виклик за номером 999. Саме цей номер набирають у Великобританії, коли виникає потреба в невідкладній допомозі. Оператор швидко визначає місце події і найближчі перехрестя. На екрані його комп’ютера одразу з’являється карта доріг. Щоб оцінити серйозність ситуації, він ставить тому, хто телефонує, кілька запитань: «Скільки людей постраждало? Який їхній вік і стать? Чи вони притомні? Чи дихають? Чи є в них кровотеча або біль у грудях?»

Оператор вводить ці дані, і комп’ютер одразу встановлює ступінь важливості виклику. Червоний колір означає, що ситуація невідкладна і небезпечна для життя; жовтий —  що ситуація серйозна, але не загрожує життю; зелений — ситуація не загрожує життю і не серйозна. Тоді оператор пересилає інформацію колезі, який безпосередньо відповідає за надання допомоги.

Допомога на місці події

У своєму розпорядженні Служба має 395 карет швидкої допомоги і 60 санітарних автомобілів. Коли надходить виклик, до місця події вирушає найближча машина. На допомогу можуть прийти також фельдшери на мотоциклах, адже їм легше добратися, коли на дорогах затори. Крім того, з ними співпрацюють 12 лікарів-добровольців, котрі в будь-який час готові виїхати на виклик.

Під час мого перебування в диспетчерському пункті поліція повідомила Службу про серйозну аварію на метушливій автомагістралі. І хоча машина швидкої допомоги вже була на місці події, поліцейські все одно зателефонували в диспетчерську. Для чого? Аби повідомити, що може виникнути потреба послати на підмогу вертоліт. Цей червоний вертоліт здійснює приблизно 1000 вильотів у рік. На його борту зазвичай є фельдшер і лікар. Серйозно поранених часто транспортують у Лондонську королівську лікарню, де їм надають невідкладну допомогу.

У 2004 році було організовано велосипедну бригаду невідкладної допомоги в лондонському аеропорту Хітроу. Така бригада вже існувала в одному з районів Лондона — Вест-Енді. В аеропорту Хітроу тепер працює окрема група лікарів і фельдшерів. Це дозволило дещо зменшити навантаження на бригади, які працюють на машинах швидкої допомоги. Кожен велосипед оснащений сиреною, синім маячком і контейнером з 35 кілограмами обладнання, включаючи дефібрилятор і кисневий інгалятор, а також знеболювальні засоби.

Усього лиш за кілька днів існування велосипедної бригади стало очевидно, наскільки мудрим кроком було її заснування. Якось у 4-му терміналі аеропорту Хітроу в 35-річної жінки стався приступ, і вона перестала дихати. Хтось зателефонував 999, і за кілька секунд прибули два фельдшери. Вони зробили інгаляцію киснем і негайно розпочали реанімацію. Відтак машина швидкої допомоги відразу доставила її в найближчу лікарню. Після одужання жінка особисто подякувала фельдшерам за те, що врятували їй життя.

Непроста робота

Коли в Службу телефонує особа, яка не говорить англійською мовою, розмову переадресовують перекладачеві. Звичайно, не завжди легко визначити, якою мовою звертається людина, особливо коли вона через хвилювання і стрес говорить дуже швидко.

Для освіченості громадськості нещодавно було випущено короткий фільм на DVD з англійськими субтитрами, в котрому показується, як надавати невідкладну допомогу. За повідомленням у «ЛАС Ньюс», виданні Служби невідкладної допомоги міста Лондона, творці фільму мали на меті заохотити лондонців, які походять з Південної Азії, «навчитися робити серцево-легеневу реанімацію». У фільмі також показано, що відбувається після того, як хтось телефонує 999.

Мешканці багатонаціональної столиці Англії вдячні за те, що працівники Служби негайно приходять на допомогу у важку хвилину, хоч би скільки людей постраждало — одна особа чи багато — і хоч би де стався нещасний випадок — десь під землею чи на верхньому поверсі хмарочоса. Про персонал цієї лондонської служби один лікар-доброволець сказав: «Вони справжні професіонали, і я радий співпрацювати з ними». Це чудова похвала для колективу найбільшої у світі Служби невідкладної допомоги, послуги якої, до речі, безкоштовні.

[Рамка на сторінці 11]

Труднощі та розчарування

Нерідко буває, що люди набирають 999 випадково, телефонують заради розваги або звертаються з приватними запитаннями. Крім того, дехто викликає швидку через незначні ушкодження чи нездужання. Це створює працівникам Служби невідкладної допомоги неабиякі проблеми. Більш того, іноді пацієнти чи інші особи, скажімо родичі пацієнтів, ображають і навіть нападають на членів бригади, що прибула на допомогу! Люди вдаються до таких дій під впливом стресу чи наркотиків. Причиною може бути й те, що їм здається, ніби бригада зволікала з приїздом. Певні освітні програми деякою мірою допомагають зменшити кількість таких випадків, однак повністю уникнути їх не так уже й легко.

[Ілюстрації на сторінці 10]

У диспетчерському пункті щодня відповідають на приблизно 3000 термінових викликів.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 10]

All photos: Courtesy of London Ambulance Service NHS Trust