Як кава підкоряла світ

Розповідь про те, як один чоловік щиро дбав про паросток кавового дерева, називають «найзахопливішою сторінкою в історії розведення кави» (книжка «Все про каву», англ.). Той маленький саджанець відіграв важливу роль у кавовій промисловості, щорічний дохід якої становить сьогодні 55 мільярдів євро. Згідно з журналом «Саєнтифик америкен», якщо говорити про прибутки, то виробництво кави поступається хіба що нафтовій промисловості.

ЗАХОПЛИВА історія кави бере свій початок у гірській місцевості Ефіопії. Ця країна вважається батьківщиною дикого кавового дерева, з якого вивели Coffea arabica — аравійське кавове дерево. Дві третини усієї кави у світі виготовляють саме з цього сорту. Невідомо, коли саме люди довідалися про чудові якості смажених зерен. А втім, каву арабіка вже в XV столітті вирощували на Аравійському півострові. Незважаючи на те, що експорт насіння кави був заборонений, у 1616 році голландцям вдалося придбати саджанці або зерна кави. Незабаром вони засадили кавові плантації на островах Цейлон (сьогодні Шрі-Ланка) та Ява (сьогодні належить Індонезії).

У 1706 році голландці привезли молоде деревце з Яви, яке висадили в ботанічному саду Амстердама (Нідерланди). Воно добре прижилося. Звідти кавові дерева потрапили в голландські колонії — Суринам і країни Карибського басейну. А 1714 року бургомістр Амстердама подарував  одне з цих дерев королю Франції Людовіку XIV. Монарх розпорядився, щоб посадити його в теплиці Королівського ботанічного саду в Парижі.

Французи прагнули розпочати торгівлю кавою. Вони купили зерна та саджанці й перевезли їх на острів Реюньйон. Однак зерна не проросли. Як повідомляють авторитетні джерела, всі кавові дерева, крім одного, загинули. А втім, з нього все-таки зібрали близько 15 000 зерен і в 1720 році засадили плантацію. Кавові дерева вважалися великою цінністю. Кожен, хто завдавав шкоди бодай одному з них, підпадав смертній карі. Французи також хотіли засадити плантацію кавових дерев у країнах Карибського басейну, проте перші дві спроби були безуспішні.

Офіцер французького морського флоту Габріель Матью де Кліе, який був у відпустці в Парижі, вирішив на зворотному шляху завезти кавове дерево у свої володіння на Мартиніці. У травні 1723 року він відплив на острів з паростком паризького дерева.

Як розповідається в книжці «Все про каву» (англ.), Габріель Матью де Кліе помістив рослину в ящик зі скляною покришкою, в який проникало сонячне світло і де зберігалося тепло. Однак подорожній, який заздрив де Кліе й не хотів, щоб він досягнув слави та успіху, намагався забрати в нього рослину. Йому це не вдалося, і деревце вціліло. Воно перенесло також важку подорож: напад піратів Тунісу, шалений шторм і найгірше — нестачу питної води під час зупинки в екваторіальній штильовій смузі. «Води так бракувало, що мені доводилось більш як місяць ділитися своїм скромним запасом із саджанцем, на який я покладав всі свої надії і який був моєю втіхою»,— писав де Кліе.

Щира турбота офіцера де Кліе була винагороджена. Його саджанець прибув на Мартиніку живим і згодом у тропічному кліматі розрісся та почав плодоносити. «Відтак Мартиніка прямо чи опосередковано постачила зерна в усі країни Америки, за винятком Бразилії, Французької Гвіани і Суринаму»,— пише Гордон Ріглі у своїй книжці «Кава».

А втім, Бразилія і Французька Гвіана також хотіли вирощувати кавові дерева. У Суринамі голландці володіли саджанцями з Амстердама, але пильно їх охороняли. Однак у 1722 році один злочинець, утікши в Суринам, вкрав там кілька кавових зерен. В обмін на ці зерна урядовці Французької Гвіани погодилися подарувати йому свободу.

Перші приховані спроби перевезти зерна або саджанці в Бразилію зазнали невдач. Згодом Суринам і Гвіана втягнулися в конфлікт щодо кордону і попросили Бразилію призначити арбітра. Офіцера Франсиску де Мейлу Паєта направили до Гвіани з метою залагодити конфлікт і привезти трохи кавових саджанців.

 Слухання справи пройшло успішно, і губернатор організував для Паєти прощальний бенкет. Жінка губернатора подарувала почесному гостю на знак вдячності чудовий букет. Серед квітів були приховані кавові зерна та паростки. Тому можна сказати, що кавова промисловість у Бразилії, яка приносить мільйонні прибутки, народилася 1727 року з букета квітів.

Отже, молоде деревце, що 1706 року потрапило з острова Ява в Амстердам, а також його паризький саджанець стали прародичами всіх кавових дерев у Центральній та Південній Америці. Тож Гордон Ріглі зазначає: «Генетична основа кави сорту арабіка є дуже вузькою».

Сьогодні приблизно у 80 країнах світу налічується понад 25 мільйонів плантацій, на яких росте 15 мільярдів кавових дерев. З їхніх плодів готують ароматний напій — щоденно 2,25 мільярда чашок.

Парадоксально, але в наші дні проблему становить надвиробництво кави. Ця ситуація ускладнюється певними політичними й економічними чинниками. Скажімо, монополія на виробництво кави спричиняє те, що в багатьох країнах дрібні виробники втрачають прибутки і навіть розорюються. Такий стан речей дивує, особливо коли згадаємо про чоловіка, який близько 300 років тому ділив свій скромний запас води з маленьким саджанцем.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 20]

ДВА НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ СОРТИ КАВИ

У журналі «Саєнтифик америкен» розповідається: «Зерна кави — це насіння рослини з родини маренових, до якої належать щонайменше 66 видів кавових дерев. Промислове значення мають два види — Coffea arabica і Coffea canephora, з плодів яких виготовляють такі відомі сорти кави, як арабіка (дві третини світового виробництва) та робуста (одна третина загальної продукції)».

Кава робуста має міцний терпкуватий аромат. Використовують її переважно для виготовлення розчинної кави. Дерево дуже плодоносне й стійке до захворювань. Воно виростає до 12 метрів, тобто вдвічі вище за дерево арабіки, котре делікатніше і менш родюче. Кофеїн у каві робуста становить 2,8 відсотка маси зерна, а в арабіці — не більш як 1,5 відсотка. Хоча арабіка має 44 хромосоми, а робуста і всі дикі види кави лише 22, іноді арабіку вдається схрестити з іншими видами й отримати гібрид.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 20]

ЯК КАВУ «ОСВЯТИЛИ»

Коли в XVII столітті кава вперше потрапила до Європи, деякі католицькі священики назвали її варивом Сатани. Вони вважали, що кава витіснить вино, котре, на їхню думку, освятив сам Христос. Проте, як розповідається у книжці «Кава» (англ.), папа Климент VIII нібито спробував напій і швидко змінив свою думку про нього. Він символічно освятив каву і так розв’язав релігійну дилему. Відтоді цей напій став прийнятним для католиків.

[Таблиця/Карта на сторінках 18, 19]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ІСТОРІЯ КАВИ

1. 1400-ті Каву арабіка вирощують на Аравійському півострові.

2. 1616 Голландці придбали кавові дерева та зерна.

3. 1699 Голландці завозять саджанці на Яву та інші о-ви Ост-Індії.

4. 1700-ті Каву вирощують у Центральній Америці і в країнах Карибського басейну.

5. 1718 Французи привозять каву на о. Реюньйон.

6. 1723 Г. М. де Кліе вивозить саджанець кави з Франції на о. Мартиніка.

7. 1800-ті Каву вирощують на Гаваях.

[Відомості про джерело]

Джерело: з книжки «Uncommon Grounds».

[Ілюстрація на сторінках 18, 19]

По дорозі на Мартиніку Габріель де Кліе ділився з саджанцем кавового дерева питною водою (1723 рік).

[Відомості про ілюстрації, сторінка 19]

Карта: © 1996 Visual Language; де Кліе: Tea & Coffee Trade Journal