«Ув’язнені за віру»
«Ув’язнені за віру»
ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ПОЛЬЩІ
НА ПІВДНІ Польщі приблизно за 60 кілометрів від чеського кордону стоїть колишній концентраційний табір Освенцім (Аушвіц) *. На його залізних воротах до сьогодні залишились слова «Arbeit Macht Frei» («Робота робить вільним»). А втім, більшість людей, які потрапили сюди в період з 1940 по 1945 рік, так і не побачили волі. Тоді від рук нацистів в Освенцімі загинуло понад мільйон невинних людей. Проте дехто з в’язнів у будь-який час міг вийти на свободу.
Якою ж була ціна свободи? Кожен Свідок Єгови, підписавши документ про зречення від своїх релігійних переконань, міг бути вільним. Чи погодились Свідки на такі умови? Історик Іштван Деак говорить, що більшість Свідків була «подібна до перших християн, які воліли померти в пащі лева, аніж принести мізерну жертву на вівтар римського імператора». Безперечно, не можна забути про цей вияв незламної віри.
Двадцять першого вересня 2004 року в головному залі Державного музею Освенцім-Бжезінка відкрилася виставка за назвою «Ув’язнені за віру. Свідки Єгови під час нацистського режиму». Протягом двох місяців відвідувачі виставки могли ознайомитись з 27 стендами, на котрих розповідалось, як за часу нацистської окупації Свідки непохитно зберігали християнський нейтралітет.
На виставці було представлено копію листа простої голландської дівчини Деліане Радемакерс. Слова, які вона адресувала своїй сім’ї, зворушили багатьох. Вона писала: «Я пообіцяла Єгові виконувати його волю... Будьте мужніми й відважними. Адже Єгова з нами». У 1942 році Деліане забрали до Освенціма, де менш ніж через три тижні вона померла.
Загалом у концтабір Освенцім потрапило майже 400 Свідків. Троє очевидців тих жахливих подій були присутні на відкритті виставки. Вони розповідали про своє життя в таборі та відповідали на запитання журналістів. Аби перейти через усі жахіття концентраційного табору, ці люди мусили виявляти неабияку відвагу та мужність..
Тереза Вонтор-Ціхи, дослідниця, яка працює в Державному музеї, у своїй книжці «Ув’язнені за віру. Свідки Єгови в концтаборі Освенцім» написала: «Рішучість, з якою ця маленька група протистояла нацистському режиму, позитивно впливала на решту в’язнів. Непохитність Свідків, яку вони виявляли з дня на день, вселяла в інших переконання, що за будь-яких обставин людина може твердо триматися своїх поглядів».
Справді, ув’язнення і смерть не є чимось новим для послідовників Ісуса Христа. Адже самого Ісуса заарештували і стратили за віру (Луки 22:54; 23:32, 33). На смерть також засудили й одного з апостолів Ісуса, Якова. Апостол Петро зносив важке ув’язнення, а Павло неодноразово потрапляв у тюрми і терпів жорстокі побої (Дії 12:2, 5; 16:22—25; 2 Коринфян 11:23).
По цілій Європі протягом 1930—1940 років Свідки Єгови подавали бездоганний приклад вірності Богу. І вірність цих людей не забули, про що свідчить виставка, яка відбулася в Державному музеї Освенцім-Бжезінка.
[Примітка]
^ абз. 3 Освенцім складався з трьох основних частин — Аушвіц І (головний табір), Аушвіц II (Бжезінка) і Аушвіц III (Моновіц). Більшість горезвісних газових камер була в Бжезінці.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Троє очевидців жахіть, що творились в Освенцімі, тримають стенд з назвою виставки.
[Ілюстрації на сторінці 11]
Деліане Радемакерс і лист, який вона написала у в’язниці.
[Відомості про джерело]
Inset photos: Zdjęcie: Archiwum Państwowego Muzeum Auschwitz-Birkenau
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 10]
Tower: Dzięki uprzejmości Państwowego Muzeum Auschwitz-Birkenau