Губки. Такі прості й загадкові

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В АВСТРАЛІЇ

ЧИ МОЖЕТЕ собі уявити, що ви миєтесь скелетом якоїсь тварини? Уже сама думка про таке здається безглуздою. Однак натуральна банна губка — це і є м’який пористий кістяк незвичайного морського створіння, яке так і називається — губка.

«Губки — одні з перших найпростіших представників царства тварин»,— зазначається у виданні «Нешнл джіоґрефік ньюс». Саме цей факт спонукав декого з еволюціоністів висунути теорію, ніби губки були предками тварин і людей. В одному документальному фільмі губку навіть назвали «Євою тваринного світу», «яка дала початок усьому живому на Землі».

А що науковцям відомо про цих морських мешканок? І чи вони справді такі прості, як може здаватися на перший погляд?

Легке життя без серця і розуму

Хоча губки зовні схожі на рослини, проте ще багато століть тому Арістотель і Пліній Старший віднесли їх до тварин. Сьогодні науковцям відомо приблизно 15 000 видів губок, серед яких є морські й прісноводні. Губки вражають розмаїттям кольорів та форм. Вони можуть скидатися на тендітні гілки, опуклі бочечки, розкішні віяла, делікатні кришталеві вази або ж барвисті килими. Деякі губки такі крихітні, мов рисове зерно, інші ж — вищі від людини. Вчені кажуть, що губки певних видів можуть жити сотні років.

«Губки відрізняються від решти тварин будовою тіла, а також процесами життєдіяльності й розвитку»,— говориться в «Британській енциклопедії». Як саме? У губок немає внутрішніх органів. Але хіба можливе життя без серця, мозку та нервової системи? Можливе. Тіло цих створінь складається з маленьких клітин, що виконують чимало життєво важливих функцій. Одні клітини поглинають їжу, переносять поживні речовини або усувають відходи. Інші ж утворюють скелет та зовнішню оболонку. Деякі клітини, в залежності від потреби, можуть перетворюватися з одного виду в інший.

Ці найпростіші організми мають ще одну унікальну особливість. Якщо пропустити губку крізь сито, то з часом її клітини знову зростуться. А коли розтерти і змішати дві різні губки, клітини кожної з них згодом знайдуть одна одну, й губки знову набудуть попереднього вигляду. Як сказано в «Нешнл джіоґрефік ньюс», «жодна інша рослина чи тварина не наділена такою здатністю воскрешати себе».

Губки розмножуються різними способами. Для деяких видів характерне нестатеве розмноження. Представники цих видів виробляють маленькі бруньки, що складаються з групи клітин. Ці бруньки вирушають у мандри, аби оселитися на іншій території. Щоправда, у них на деякий час сповільнюються процеси життєдіяльності. Але коли бруньки потрапляють у сприятливі умови, то проростають і дають життя новим губкам. Інші ж види губок розмножуються статевим способом. Залежно від необхідності губки можуть набувати ознак чоловічої або жіночої статі. А деякі види «відкладають яйця». Палеонтолог Пол Морріс із захопленням висловився: «Чим більше ми дізнаємося про найпростіші організми, тим більше переконуємось, наскільки вони складні».

Морські порохотяги

За словами зоолога Аллена Коллінза, губки мають «незвичайну травну систему». Зовнішню оболонку губки вкривають дрібні пори. Вони ведуть до численних тунелів та камер,  які пронизують тіло губки. Стінки цих тунелів вистелені мільйонами хоаноцитів — клітин з «комірцями». Кожна така клітина має рухливий батогоподібний джгутик. Антрополог Бен Гардер пояснює: «Рухи джгутиків подібні до рухів веслярів на галері. Ці невтомні працівники проганяють воду крізь спеціальні клітини, які затримують і перетравлюють дрібні частинки їжі». Губка за годину перекачує таку кількість води, яка в десять разів перевищує її власну вагу. Таким чином вона поглинає не лише поживні,  але й токсичні речовини, а також приблизно 90 відсотків бактерій, які містяться у воді. Губки навіть можуть регулювати рухи джгутиків, аби пристосовуватись до змін течії чи виштовхувати назовні неорганічні рештки. «Губки... немов потужні порохотяги, ретельно очищають море»,— каже д-р Джон Гупер.

Оскільки губка пропускає через себе велику кількість води й поживних речовин, вона стає ідеальною домівкою для креветок, крабів й інших маленьких морських мешканців. Наприклад, в одній губці налічувалось аж 17 128 жителів. А ще губки чудово співпрацюють з численними бактеріями, водоростями й грибами. Бактерії, скажімо, можуть становити до 50 відсотків живої маси губки.

Науковці з’ясували, що з губок та їхні симбіонтів можна виробляти цінні ліки. На думку деяких учених, такі ліки допоможуть у боротьбі зі СНІДом, раком, малярією й іншими захворюваннями. Ось що каже дослідниця Шерлі Помпоні стосовно певної речовини, отриманої з губок: «Той матеріал, який дає нам природа, значно унікальніший, ніж синтезовані людиною сполуки».

Кришталеве диво

Окрім м’яких, волокнистих губок, існують тверді й шершаві. Їхній скелет складається з мільйонів мікроскопічних кристаликів, що називаються спікулами. Неповторна краса й чудернацькі форми спікул нікого не залишили б байдужим. Завдяки різноманітним поєднанням спікул деякі губки вкриваються твердим панциром, інші — вигадливим мереживом. Є й такі, що схожі на довгі стеблини (іноді до трьох метрів завдовжки і одного сантиметра в діаметрі). А от м’ясоїдна губка за допомогою гачкоподібних спікул ловить живу здобич.

Губка за назвою квітковий кошик Венери, що мешкає в глибоких океанічних водах, вкрита витонченим кришталевим плетивом зі спікул. Її прозорі скляні волокна нагадують волоконно-оптичні кабелі. «Ці природні волокна надзвичайно міцні,— пояснює одна дослідниця.— На відміну від штучних, вони не зламаються, навіть якщо зав’язати їх у тугий вузол». Науковці досі не можуть зрозуміти, як на морському дні при таких низьких температурах можуть утворитися настільки складні волокна. «Як не дивно, але цей примітивний організм знає вирішення важливої проблеми матеріалознавства й інтегральної оптики»,— каже Черрі Мурей з лабораторії компанії «Белл».

Випадок чи задум?

Д-р Гупер, що досліджує губки, говорить: «Ці так звані найпростіші тварини насправді дуже складні й криють у собі багато таємниць». Тож виникає запитання: як і чому з’явилися такі дивовижні організми? Чи це лиш наслідок сліпого випадку? Чи, може, губки свідчать про розумного Творця?

Хоча дехто заперечує існування Бога, все ж чимало людей погоджується зі словами псалмоспівця: «Які то численні діла Твої Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля! Ось море велике й розлогошироке,— там... звірина мала та велика!» (Псалом 104:24, 25).

[Схема/Ілюстрації на сторінці 23]

Будова губки. Збільшено зображення клітин з «комірцями».

[Ілюстрація на сторінці 24]

Спікули.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Квітковий кошик Венери.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 23]

Морський коник: Rudie H Kuiter; 3 вставки справа: Dr. John Hooper, Queensland Museum

[Відомості про ілюстрації, сторінка 24]

Вгорі: Eye of Science/Photo Researchers, Inc.; унизу: Kim Taylor/Warren Photographic