Мігель Сервет. Одинокий шукач правди

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІСПАНІЇ

Двадцять сьомого жовтня 1553 року на одному з пагорбів Женеви (Швейцарія) зійшовся великий натовп. Усі ці люди стали очевидцями того, як живцем спалювали Мігеля Сервета. Вікарій Жана Кальвіна — Гійом Фарель, який виконував обов’язки ката, звернувся до присутніх: «[Сервет], безумовно, був розумною людиною і думав, що навчав інших правди. Але він потрапив у руки Диявола... Стережіться, аби подібного не сталося і з вами!» Дізнаймось, чому Мігель Сервет загинув такою мученицькою смертю.

МІГЕЛЬ СЕРВЕТ народився 1511 року в іспанському селі Біянуба-де-Сіхена. Ще з самого дитинства Мігель прагнув знань і був дуже здібним учнем. За словами одного письменника, «у віці 14 років він уже володів грецькою, латинською та староєврейською мовами і мав глибокі знання з філософії, математики й теології».

У підліткові роки Мігель став служити пажем у Хуана де Кінтани — особистого духівника іспанського імператора Карла V. Подорожуючи Іспанією разом з Кінтаною, хлопець бачив жахливі наслідки релігійної нетерпимості. У ті часи юдеїв і мусульман силою навертали на католицизм або ж змушували покидати країну *.

У віці 16 років Сервет їде до Франції і вступає до Тулузького університету, де вивчає юриспруденцію. Там йому вперше потрапляє до рук Біблія, очевидно, Комплютенська поліглота — видання, в якому містились єврейський і грецький тексти, а також їх переклад латинською мовою *. Так Мігель починає таємно читати Біблію, хоча тоді це було суворо заборонено. Перегорнувши останню  сторінку Божого Слова, він присягнув собі прочитати його «ще тисячу разів». Ретельне дослідження Біблії та неприємні спогади про моральний занепад іспанського духівництва зруйнували його довір’я до католицизму.

Розчарування Сервета зросло ще більше після коронації Карла V. Цього іспанського монарха коронував на імператора Священної Римської імперії папа Климент VII. Під час церемонії, коли папа сидів на розкішному троні, король мав поцілувати йому пантофлю. Згодом Сервет писав: «Я на власні очі бачив, як принци несли папу на троні, бачив, як ця пишна процесія йшла вздовж вулиць, переповнених людьми, і як кожен, побачивши папу, падав ниць». На його думку, така безглузда помпезність абсолютно суперечила простоті Христа.

У пошуках правди

Сервет покинув службу в Кінтани і, аби не викликати зайвих підозр, обережно почав сам шукати правду. Він був переконаний, що Христос залишив свої вчення не лише теологам і філософам, а й простим людям, котрі теж можуть збагнути їх і застосовувати у своєму житті. Щоб з’ясувати, які вчення духівництва суперечать Божому Слову, Мігель вирішив глибше дослідити грецький і єврейський текст Святого Письма. Цікаво, що в працях Сервета найчастіше з’являється слово «правда» і його похідні.

Завдяки вивченню Біблії та історії Сервет дійшов висновку, що за перші три століття нашої ери в християнство прокралося безліч відступницьких ідей. Він дізнався, що імператор Константин і його наступники впровадили фальшиві вчення, які згодом призвели до офіційного визнання доктрини про Трійцю. У 20 років Сервет видав свою книжку «Про хибність Трійці», котра викликала велике незадоволення з боку інквізиції.

Під час своїх досліджень Сервет багато чого відкрив для себе. Він писав: «У Біблії немає жодної згадки про Трійцю... Ми пізнає́мо Бога не через премудрі філософські концепції, а через Христа» *. Сервет також зрозумів, що святий дух — це не особа, а Божа діюча сила.

Слід зауважити, що ідеї Сервета знайшли своїх прихильників. Скажімо, протестантський реформатор Себастьян Франк зазначив: «Цей іспанець, Сервет, твердить у своїй праці, що Бог — це окрема особа. У той час як римська церква вчить, що Бог — це три особи в одній. Я швидше погоджуюся з іспанцем». Однак ні римо-католицька церква, ні протестантські церкви так ніколи і не пробачили Сервету те, що він піддав сумніву одне з їхніх фундаментальних учень.

Розуміння біблійних істин спонукало Сервета відкинути й інші церковні доктрини. Приміром, він вважав, що поклоніння образам суперечить Божому Слову. Через півтора року після опублікування праці «Про хибність Трійці» Сервет з повагою звернувся до католиків і протестантів: «Я не можу бути ані прихильником, ані противником жодної з цих релігій. Адже, на мою думку, в кожній з них є як правдиві, так і хибні вчення. Обидві релігії готові критикувати помилки інших, проте не поспішають визнавати власних». До кінця свого життя Мігель Сервет залишився одиноким шукачем правди *.

А втім, попри всі свої щирі намагання знайти правду Сервет таки допустився деяких помилок. Наприклад, він підрахував, що Армагеддон і Тисячолітнє правління Христа настануть за його життя.

 Невтомна наукова праця

Утікаючи від переслідувань, Сервет змінив своє прізвище на Вільянуева й оселився в Парижі. Там він серйозно зайнявся вивченням мистецтва і медицини та здобув певний науковий ступінь. Аби більше дізнатися про функціонування організму людини, Сервет почав проводити розтини людського тіла. Таким чином він відкрив мале коло кровообігу, яке описав у своїй праці «Відновлення християнства». Лише через 75 років Уїльям Гарвей представив повний опис системи кровообігу.

Крім того, Сервет опублікував «Географію» Птолемея зі своїми коментарями. Ця книжка здобула широке визнання, тому Сервета почали називати батьком порівняльної географії й етнографії. Згодом на суді в Женеві противники звинуватили Сервета в тому, що він назвав Палестину пустельним краєм. У відповідь Мігель пояснив, що його опис стосувався сучасності, а не часів Мойсея, коли та земля текла молоком і медом.

Також з-під пера цього науковця вийшла праця «Про медичні сиропи». Там він уперше згадав про важливість деяких органічних сполук (які сьогодні називають вітамінами) для здоров’я людини, а також виклав новий підхід до застосування ліків. Таке ґрунтовне медичне дослідження зробило Сервета піонером у галузі фармакології. З огляду на численні досягнення Мігеля Сервета, певний історик назвав його «одним з найвидатніших мислителів, унікальна спадщина якого збагатила скарбницю людських знань».

Давній недруг Сервета

Поборники правди завжди мають чимало противників (Луки 21:15). Одним із найзапекліших недругів Сервета був Жан Кальвін, який установив у Женеві авторитарний протестантський лад. За словами історика Вілла Дюранта, диктатура Кальвіна ґрунтувалась не «на законі й силі, а на його незламній волі й твердому характері. Як і католицькі папи, Кальвін заперечував право людини на свободу вірувань».

Очевидно, Сервет і Кальвін були знайомі ще з юнацьких років. Вперше вони зустрілися в Парижі. Між ними одразу виникла сильна неприязнь, яка з часом ставала щораз більшою. І хоча Кальвін очолював реформаторський рух, він все ж доніс на Сервета католицькій інквізиції. Унаслідок цього католики спалили зображення Сервета на вогнищі. Тож йому довелося виїхати з Франції до Женеви. Але оскільки тут слово Кальвіна вважалося законом, Сервета невдовзі схопили і вкинули до в’язниці.

За наказом Кальвіна, у в’язниці з Серветом поводилися вкрай суворо. Проте, коли Сервета привели на суд, він заявив, що готовий змінити свої погляди, якщо Кальвін наведе переконливі аргументи зі Святого Письма. Але в Кальвіна таких аргументів не знайшлося. Суд закінчився смертним вироком. Мігель Сервет був єдиним єретиком, якого католики засудили до символічної страти, а протестанти спалили живцем.

Провісник релігійної свободи

Хоча на перший погляд Кальвін вийшов із цього двобою переможцем, він таки втратив колишній авторитет. Крім того, смерть Сервета викликала невдоволення мислячих людей у Європі і підштовхнула до рішучих дій борців за громадянські свободи. Вони з новими силами почали відстоювати релігійну свободу, оскільки вважали, що ніхто не має права забирати комусь життя через його вірування.

 Італійський поет Камілло Ренато заявив: «Ця страта не була керована ані Богом, ані його духом. Христос інакше поводився з тими, хто відкидав його вчення». Французький гуманіст Себастьян Шатейон писав: «Вбивство лише позбавляє людину життя, а не утверджує якусь доктрину». Сам Сервет колись казав: «Безглуздо вбивати людину тільки через те, що вона хибно розуміє Святе Письмо. Адже помилятися можуть навіть вибрані».

А ось як описані наслідки цієї страти в книжці «Мігель Сервет. Геній, гуманіст і мученик»: «Смерть Сервета похитнула віру багатьох людей у безпомилковість ідеології, яка домінувала [в Європі] ще з четвертого століття». Там також говориться: «Аналізуючи подальший хід історії, можна вважати, що Сервет віддав своє життя заради того, аби кожен громадянин сучасного суспільства мав право на свободу совісті».

У 1908 році Мігелю Сервету було зведено пам’ятник у французькому місті Анмас, що приблизно за 5 кілометрів від місця його страти. На пам’ятнику поміщено напис: «Мігель Сервет... географ, лікар, фізіолог, якому людство безмежно вдячне за його численні наукові відкриття, безкорисливу відданість хворим і вбогим, а також за те, що він жодного разу не пішов проти власного сумління і не зрікся своїх світлих ідей... Нікому не вдалось його зламати. Він віддав своє життя, ревно захищаючи правду».

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 21]

Боже ім’я в працях Сервета

Під час своїх досліджень Сервет усвідомив, наскільки важливо вживати Боже ім’я, Єгова. Через кілька місяців після виходу П’ятикнижжя в перекладі Вільяма Тиндаля, в якому з’являється Боже ім’я, Сервет видав свою працю «Про хибність Трійці». У ній він також неодноразово вживає Боже ім’я. Сервет пояснив: «Це найсвятіше ім’я, יהוה... можна перекласти як... «він спричиняє ставати», «той, хто дає існування», «причина буття»... Ім’я Єгова стосується тільки Отця».

У 1542 році Сервет видає переглянутий латинський текст Сантеса Пан’їно (зображено внизу). У детальних примітках до цього видання Сервет знову вживає ім’я Єгова. Він подає Боже ім’я також у примітках до таких важливих біблійних віршів, як Псалом 83:19, де це ім’я замінено титулом «Господь».

У своїй останній праці «Відновлення християнства» Сервет зазначає: «Очевидно... в давнину чимало людей знало ім’я Єгова».

[Ілюстрація]

Пам’ятник Сервету в місті Анмас (Франція).

[Ілюстрація на сторінці 18]

Насильне хрещення мусульман в Іспанії (рельєф, XV століття).

[Відомості про джерело]

Capilla Real, Granada

[Ілюстрація на сторінці 19]

Перша сторінка праці «Про хибність Трійці».

[Відомості про джерело]

From the book De Trinitatis Erroribus, by Michael Servetus, 1531

[Ілюстрація на сторінці 20]

Сервет відкрив мале коло кровообігу.

[Відомості про джерело]

Anatomie descriptive et physiologique, Paris, 1866-7, L. Guérin, Editor

[Ілюстрація на сторінці 20]

Праця Сервета «Про медичні сиропи» містила революційні ідеї в галузі фармакології.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Жан Кальвін став запеклим ворогом Сервета.

[Відомості про джерело]

Biblioteca Nacional, Madrid

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]

Biblioteca Nacional, Madrid