Сад небувалої краси

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ГВАДЕЛУПІ

ТИСЯЧІ вільних африканців потрапили у гірке ярмо рабства. Починаючи з XVII століття, їх стали силою вивозити з рідних країв на мальовничі острови Карибського моря — Гваделупу й Мартиніку. Хоча ці знедолені опинялися в райському куточку, але їхнє життя далеко не було райським. З самісінького ранку до пізньої ночі їм доводилось важко працювати на плантаціях цукрової тростини.

Плантатори часто не хотіли годувати своїх невільників, тож ті мусили засаджувати невеликі наділи. Хоча непосильна праця на плантаціях і так їх виснажувала, однак на своїй землі вони могли вирощувати те, що їм до вподоби, скажімо, маніок та ямс. Ця їжа була значно смачнішою та поживнішою від тої, на яку «розщедрювалися» господарі. Згодом раби почали садити також лікарські й пряні трави.

У 1848 році французький уряд видав указ про скасування рабства у своїх колоніях на Карибських островах. Проте колишні раби і далі обробляли власні наділи. Нині мешканці Гваделупи та Мартиніки, багато з котрих є нащадками африканських невільників, продовжують з любов’ю доглядати за своїми присадибними ділянками, які отримали назву «креольські сади».

Тропічні ліси в мініатюрі

Ще за часів рабства африканці мали городи і сади. Город зазвичай  розташовувався на певній відстані від дому. А сад, який тут називають «жардан де каз», закладали біля самого будинку. У ньому цвіло безліч квітів, буяли різні трави та зеленіли кущі й дерева. Усе це нагадувало густий тропічний ліс, в котрому немає вільного клаптика землі. Тому на перший погляд здавалося, що цей прекрасний сад трохи занедбаний. Але насправді все було добре продумано й чітко сплановано. Вузькими стежинками садівник міг пробратися до будь-якої рослини. Саме так і сьогодні виглядає типовий креольський сад.

Завітавши на острови Карибського моря, ви можете побачити чепурні будиночки, які потопають у зелені садів. Вже при самому вході перед очима розливається море барвистих квітів. Тут яскравий цвіт кротонів та золото дзвіночків поєднались із різнокольоровим листям бугенвілії та іксори.

У прохолодній тіні будинку часто садять такі традиційні лікарські рослини, як базилік, сідач, капрарію, лаврове та коричне дерево. У креольских садах також вирощують земляний лимон, сухе листя якого спалюють, аби захиститись від москітів.

З давніх-давен для остров’ян було надзвичайно важливо знатися на лікарських травах. Адже тоді медичну допомогу міг отримати не кожен, тому трави з креольських садів не раз рятували людям життя. І хоча лікарські трави й досі використовують у медицині, однак слід зауважити, що самолікування може бути небезпечним. Отож сучасні мешканці островів радше звертаються до спеціалістів, ніж покладаються на свої знання.

Головна частина креольського саду розміщена за будинком. У ній ростуть пряні трави, овочі та фрукти, як-от: ямс, банани, баклажани, кукурудза, амарант, салат-латук. Дехто садить хлібні дерева, авокадо, гуаву чи манго.

Торкніться прекрасного

Кожного, хто потрапляє в креольський сад, зачаровує його казкова краса. Сонячне проміння, пробиваючись крізь густе листя дерев, виграє на різнобарвних пелюстках квітів. Повітря наповнює чудовий аромат, який годі зрівняти з найдорожчими парфумами. Навіть коротка прогулянка садом справляє незабутні враження, а уявіть, скільки задоволення отримує той, хто насаджує і щодня доглядає його!

А яке майбутнє креольських садів? Деякі остров’яни скаржаться, що молоде покоління майже не цікавиться тою давньою традицією. Проте чимало мешканців островів і далі з любов’ю піклуються про свої сади й дорожать цим культурним спадком. Адже кожен такий сад, наче відгомін давнини, нагадує, як африканські раби попри нелюдські умови змогли вижити та створити щось прекрасне.

[Рамка на сторінці 27]

ЧОМУ ЙОГО НАЗИВАЮТЬ КРЕОЛЬСЬКИМ?

Спершу слово «креол» стосувалося нащадків європейських колонізаторів, які народилися в Новому Світі. Згодом це слово прижилось у багатьох мовах і стало вживатися в різних значеннях. Приміром, на Гаїті креольським називають щось високоякісне або дуже гарне. Також деякі мови, якими розмовляє населення Ямайки, Гаїті й інших островів, називають креольськими. Фактично, креольські мови — це мови, що сформувались на основі мови піджин і стали рідними для різних груп остров’ян.

Незвичайну культуру і стиль життя тубільного населення островів Карибського моря теж називали креольськими. У такому ж значенні вживалося іспанське слово criollo в Пуерто-Рико та Домініканській Республіці. Протягом століть тубільне населення островів, африканці та європейці одружувались між собою і в них народжувались дуже гарні діти. А внаслідок переплетення різних культур повставали цікаві звичаї і традиції. Однією з таких традицій і було насаджування садів, які теж згодом стали називати креольськими.

 [Ілюстрації на сторінці 26]

Вставлені фото (згори): альпінія, перець, ананас, какао та кава.