Скільки ми можемо прожити?

«Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности» (ЙОВА 33:25).

СОБАКА, проживши 10—20 років, встигає зробити все, на що він здатен: привести на світ потомство, побігати за котами, погризти кості та послужити своєму господареві. А от людина за 70—80 років життя навряд чи повністю реалізовує себе. Якщо хтось займається спортом, то може досягнути успіхів лише в кількох видах. То́му, хто любить музику, під силу опанувати гру на двох — трьох інструментах. Люди з лінгвістичними здібностями не встигають оволодіти всіма мовами. Якби ми жили довше, на нас чекало б ще стільки цікавого — приємні знайомства, нові відкриття та щораз тісніші взаємини з Богом.

Бог створив людину з безмежним бажанням пізнавати довколишній світ. Але чому ж тоді він не дав їй довшого життя, щоб задовольняти це прагнення? На відміну від іншого творива, ми не встигаємо за такий короткий період реалізувати всі свої можливості. Декого також цікавить питання, чому разом із почуттям справедливості та співчуттям Бог заклав у нас схильність до зла?

Побачивши вм’ятину на гарному, дорогому автомобілі, ви ніколи не подумаєте, що це задум виробника. Кожен розуміє: машину просто хтось пошкодив. Подібно й людина не була створена такою недосконалою, якою є сьогодні. Наше коротке життя та схильність до зла — ніби вм’ятини на гарній машині. І в Божому Слові чітко вказано, хто зробив ці «вм’ятини».

Якщо ми створені для вічного життя, то хто винний у тому, що ми так швидко вмираємо? Вина, безумовно, лежить на прародичеві цілого людського роду. Якби це був хтось інший, то лише частина людства успадкувала б смерть. Така ж думка висловлюється і в Біблії: «Через одного чоловіка [першу людину, Адама] у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей» (Римлян 5:12). Отож Боже Слово недвозначно вказує, що саме з вини Адама наше життя таке коротке. А яким воно  мало би бути згідно з початковим наміром Бога?

Чудовий Божий намір

Біблійні слова про те, що смерть ‘увійшла в світ’, доводять: люди не мали помирати. Старість і смерть стали наслідком бунту першої людини проти Бога. На відміну від людей, тварини не були створені, щоб жити вічно (Буття 3:21; 4:4; 9:3, 4).

Люди відрізняються від тварин, оскільки належать до вищої форми життя. Так само й ангели — вищі від людей (Євреїв 2:7). До того ж люди, а не тварини, були створені «на образ Божий» (Буття 1:27). Першу людину, Адама, навіть названо «сином Божим» (Луки 3:38). Тож у нас є вагома підстава вірити, що ми не мали б старіти й помирати. Адже Бог не вмирає, тому не повинні вмирати і його сини (Авакума 1:12; Римлян 8:20, 21).

Історичні записи про перші покоління людей теж допомагають ліпше зрозуміти початковий намір Бога. Раніше люди жили значно довше. Скажімо, Адам прожив 930 років. Син Ноя, Сим, жив 600 років, а Ноїв онук, Арпахшад,—438 років * (Буття 5:5; 11:10—13). Пізніше Авраам жив уже 175 років (Буття 25:7). Через гріх люди поступово відходили від досконалості, і тривалість їхнього життя ставала чимраз коротшою. Отже, немає сумніву, Творець хотів, аби ми жили вічно. Але чи його намір не змінився?

Звільнення від старості

Бог Єгова попередив людей, що за непослух їм доведеться платити життям. Так усі недосконалі нащадки Адама, схоже, опинились у безвиході (Буття 2:17). А втім, Святе Письмо дає надію на те, що старіння й смерть зникнуть назавжди. У Біблії сказано: «Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він,— Я викуп знайшов». Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности» (Йова 33:24, 25; Ісаї 53:4, 12). З цих слів ми дізнаємось про чудову перспективу: знайдеться особа, яка заплатить викуп і звільнить нас від старості.

Що ж це за викуп? Тут не йдеться про гроші. До того ж його не можуть заплатити недосконалі люди, бо в Біблії сказано: «Жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові... щоб міг він ще жити навіки» (Псалом 49:8—10). Для цієї ролі підходив лише Ісус, адже він мав щось значно цінніше, ніж гроші. Ісус як Божий Син не успадкував Адамового гріха, тому був досконалою людиною. Сам Ісус сказав, що прийшов на землю, аби «дати душу свою як викуп за багатьох». Іншим разом він промовив: «Я прийшов, щоб вівці отримали життя і втішалися ним без кінця» (Матвія 20:28; Івана 10:10).

Проповідуючи, Ісус навчав про вічне життя. Якось Петро, його вірний послідовник, сказав Ісусові: «У тебе слова вічного життя» (Івана 6:68). Що ще можна дізнатись з Біблії на цю тему?

Життя без кінця

На апостолів чекало вічне життя на небі, де вони мали правити разом з Ісусом  у його Царстві (Луки 22:29; Івана 14:3). Однак Ісус також часто говорив про Божий намір стосовно землі (Матвія 5:5; 6:10; Луки 23:43). Ісусові вчення й чуда підтверджують те, що передрік пророк Ісая багато століть тому: «Він знищить смерть навіки. І повтирає Господь з усіх облич сльози» (Ісаї 25:8, Хом.). Коли це пророцтво сповниться, людство забуде, що таке неміч і старість.

У Божому новому світі всі вірні люди досягнуть досконалості й завжди втішатимуться квітучою молодістю. Біблія каже: «Саме́ створіння стане вільним від неволі тління та отримає славну свободу дітей Божих» (Римлян 8:21). Лише уявіть собі: люди будуть повні сил і зможуть вічно здобувати нові знання й досвід. Чи хотіли б ви дочекатися того часу?

Скільки ви зможете прожити?

За словами Ісуса, в день Божого суду багато людей буде стерто з лиця землі (Матвія 24:21, 22). Він пояснив: «Широка і простора дорога, яка веде до знищення, і багато хто йде нею. Натомість вузькі ворота й тісна дорога ведуть до життя, і мало хто знаходить її» (Матвія 7:13, 14).

Вічне життя Творець подарує тим, хто отримає його схвалення. А для цього треба здобувати знання про Бога. Ісус говорив: «Щоб отримати вічне життя, потрібно пізнавати тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого тобою Ісуса Христа» (Івана 17:3). Якщо ми хочемо пізнавати Бога, мусимо докладати чимало зусиль. Навіть для того, аби прогодувати себе, ми повинні щодня важко працювати. Тому не дивно, що Ісус заохочував: «Працюйте не заради поживи, яка пропадає, а заради поживи, що залишається надовго і приносить вічне життя» (Івана 6:27). Погодьтеся, така чудова перспектива варта зусиль (Матвія 16:26).

Ісус сказав: «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Івана 3:16). Якщо ви відгукнетеся на Божу любов, то зможете жити без кінця.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 7]

За 80 років життя людина навряд чи повністю реалізує себе.

[Вставка на сторінці 8]

Люди належать до вищої форми життя, ніж тварини.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чи вм’ятина входила в задум виробника?

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Боже Слово обіцяє, що люди ‘повернуться до днів юності’.