Фотографія. Вчора і сьогодні

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ШВЕЦІЇ

Якось італійський фізик Джамбаттіста делла Порта (1535? — 1615) вирішив показати своїм гостям щось незвичайне. Коли гості ввійшли до темної кімнати, то побачили, як на стіні догори ногами рухалися маленькі фігурки людей. Присутніх охопила паніка, і вони одразу вибігли з кімнати. Невдовзі делла Порта був звинувачений у чаклунстві.

АЛЕ насправді перелякані гості не побачили нічого надприродного. Бідолашний фізик хотів лише представити своїм гостям камеру-обскуру, що в перекладі з латинської означає «темна кімната». Хоча принцип дії цієї камери дуже простий, все ж завдяки їй можна було отримувати непогані зображення. Як же вона працює?

Коли в темну кімнату чи коробку крізь невеличкий отвір потрапляють промені світла, на протилежній стіні вимальовуються о́брази, щоправда, догори ногами. Все, що побачили гості делла Порти,— це зображення гри акторів, які перебували в той час за межами кімнати. Сьогодні фотоапаратом уже нікого  не здивуєш, адже він є майже в кожній сім’ї. А втім, саме ця простенька камера-обскура вважається прабабусею сучасних фотоапаратів.

Проте делла Порта не відкрив чогось нового. Ще Аристотель (384—322 р. до н. е.) описав оптичний ефект, який згодом отримали за допомогою камери-обскури. Пізніше, у X столітті, цей ефект вивчав арабський учений Альгацен, а в XV столітті у своїх записках про нього згадував і Леонардо да Вінчі. У XVI столітті було винайдено лінзи, які дали можливість зробити зображення чіткішим. Чимало художників стали використовувати лінзи, аби правильно передати перспективу і пропорції. Однак до XIX століття зафіксувати зображення, отримані за допомогою камери-обскури, не вдалося нікому.

Перші фотографи

Схоже, що в 1816 році французький фізик і винахідник Жозеф Нісефор Ньєпс взявся за пошуки способу фіксації зображення. Але справжнього успіху він досягнув лише через деякий час. Експериментуючи з літографічним каменем, цей винахідник відкрив світлочутливі властивості сирійського асфальту. Одного разу в середині 1820-х років Ньєпс вставив у камеру-обскуру свинцево-олов’яну пластинку, покриту тонким шаром асфальту, і помістив камеру навпроти вікна з виглядом на своє подвір’я. Після восьмигодинної експозиції він отримав нечітке зображення дерева, старої клуні та ще однієї будівлі. Нині навіть фотограф-початківець був би розчарований такою якістю, але для Ньєпса це стало справжнім досягненням. Адже він, очевидно, зробив першу в історії фотографію.

Аби й далі проводити свої дослідження, Ньєпс у 1829 році починає співпрацю із заможним підприємцем Луї Дагером. На жаль, 1833 року Жозеф Ньєпс помирає, і Дагер продовжує його справу та добивається значних успіхів. Скажімо, він додумався покрити мідну пластинку йодидом срібла, бо виявив, що в цієї речовини значно вища світлочутливість, ніж в асфальту. Крім того, зовсім випадково Дагер помітив, що під дією парів ртуті на пластинці проявляється чітке зображення. Це також дозволило значно зменшити час експозиції. Відтак Дагер відкрив, що, коли обробити пластинку розчином кухонної солі, зображення на ній з часом не темніє. Отож тепер фотографія була цілком готова завоювати світ.

Світ знайомиться з фотографією

У 1839 році Дагер представив громадськості свій винахід, названий в його ж честь дагеротипом. Реакція виявилась неочікуваною. Науковець Гельмут Ґернсхайм у книжці «Історія фотографії» пише: «Не знаю, чи ще якесь відкриття полонило людську уяву так сильно і підкорило світ з такою нечуваною швидкістю, як дагеротип». Один з присутніх на офіційній презентації дагеротипу пізніше написав: «Не пройшло й години, як армія охочих зайнятися дагеротипією захопила всі оптичні крамниці Парижа. Однак задовольнити їхній шалений попит було просто неможливо. Уже за кілька днів навпроти кожної церкви чи палацу на трьох тоненьких ніжках стояли темні ящики. Фізики, хіміки та інші вчені годинами полірували срібні пластинки. А найзаможніші торговці вважали за честь жертвувати матеріальні засоби на йод та ртуть, кладучи таким чином свою частку на вівтар прогресу». У паризькій пресі це модне захоплення швидко отримало назву дагеротипоманія.

Надзвичайні можливості дагеротипії спонукали англійського вченого Джона Гершеля написати: «Мабуть, не буде перебільшенням назвати цей винахід чимось надприродним». У той час дагеротипу навіть приписували магічну силу.

Але не всі були в захопленні від такого винаходу. Приміром, 1856 року в Неаполі наклали офіційну заборону на фотографування, можливо, тому, що об’єктив камери асоціювали зі злим оком, яке може наврочити.  Цей винахід також виклика́в замішання серед художників, які побоювались, що він забере в них хліб. Французький митець Поль Делароше, побачивши дагеротип, вигукнув: «Від сьогодні живопис мертвий!» Один коментатор сказав: «Така технічно точна передача реальності позбавить людей відчуття прекрасного». Цю думку поділяло багато його сучасників. До того ж фотографію критикували за суворе відображення дійсності, яке розвіювало романтичну ілюзію краси та молодості.

Дагер і Талбот

Англійський фізик Вільям Генрі Фокс Талбот був переконаний, що саме він першим винайшов фотографію. Тому оголошення про відкриття Дагера дуже здивувало цього англійського вченого. Під час своїх дослідів Талбот вставив у камеру-обскуру аркуш паперу, просочений хлоридом срібла. Відтак аркуш із зображенням він покрив воском і завдяки цьому отримав негатив. Потім Талбот наклав негатив на світлочутливий папір. І під дією сонячного проміння на аркуші проявилось позитивне зображення.

Фотографії, отримані методом Талбота, мали гіршу якість і тому не відразу набули популярності. Однак невдовзі і цей метод отримав визнання, оскільки дозволяв робити чимало відбитків з одного негатива. Крім того, паперові фотографії були значно дешевші та зручніші, ніж делікатні дагеротипи. Фотографічний процес Талбота й донині широко використовується по цілому світі, у той час як дагеротипи відійшли в минуле.

А втім, Ньєпс, Дагер і Талбот — не єдині, кого можна назвати батьками фотографії. Після оголошення 1839 року про винахід Дагера щонайменше 24 чоловіки з різних куточків світу заявили, що теж винайшли спосіб фіксації зображення.

Фотографія змінює світ

Почувши про перші фотографії, реформатор Джекоб Август Рііс відразу здогадався, що це чудова можливість привернути увагу загалу до бідності та страждань. З 1880 року він почав фотографувати життя нью-йоркських нетрів у сутінках. Для цього Ріісу був необхідний спалах, який він отримував доволі небезпечним способом,— спалюючи магнієвий порошок на сковороді. Будинок, де працював Рііс, двічі горів, а якось на фотографу навіть зайнявся одяг. Вважають, що фотографії Рііса спонукали президента Рузвельта розпочати ряд соціальних реформ. А от під впливом фотографованих пейзажів іншого фотографа — Вільяма Генрі Джексона — Конгрес США в 1872 році прийняв рішення перетворити Єллоустон на перший у світі національний парк.

Доступна всім

Ще в 1880-х роках фотографія залишалась для багатьох недоступним заняттям, оскільки фотографічний процес був дорогим і доволі складним. Але в 1888 році Джордж Істмен створив перший компактний фотоапарат «Кодак», в який вставлялася котушка з гнучкою плівкою. Завдяки цьому перед мільйонами фотолюбителів відкрилися необмежені можливості.

Після того як плівка закінчувалась, фотограф відсилав фотоапарат на підприємство. Там плівку витягували, проявляли і друкували фотографії. У фотоапарат вставляли нову плівку, і все це відправляли фотографу. Такі послуги коштували доволі недорого. Отож гасло компанії: «Ви натискаєте кнопку, а ми робимо решту» — не було перебільшенням.

Так народилась фотографія для широкого загалу. Сьогодні щороку в світі друкуються мільярди фотографій, і це свідчить, що фотосправа завжди матиме своїх прихильників. Тим більше тепер, коли з’явилися цифрові фотоапарати, в яких розмір і якість знімка залежить від кількості пікселів — мінімальних елементів зображення. У таких фотоапаратах на невеличких картках пам’яті поміщаються сотні фотографій. Високоякісні знімки можна друкувати в домашніх умовах, маючи комп’ютер і фотопринтер. Тож, безсумнівно, пройшовши довгий шлях становлення і розвитку, фотографія відкрила нам чудовий спосіб сприйняття дійсності.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Панорама Парижа (дагеротип, бл. 1845 року).

[Ілюстрація на сторінці 20]

Перша фотографія (бл. 1826 року).

[Ілюстрація на сторінці 20]

Камеру-обскуру часто використовували художники.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Ньєпс.

 [Ілюстрації на сторінці 23]

Луї Дагер (дагеротип, 1844 рік) і його камера.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Студія Вільяма Талбота (бл. 1845 року) і його камери.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Джордж Істмен із камерою «Кодак № 2» в руках; поряд — його камера № 1 з котушкою плівки.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Фото В. Джексона, 1871 рік (тепер Єллоустонський національний парк).

[Ілюстрація на сторінці 23]

Зображення в сучасних цифрових фотоапаратах визначається кількістю мегапікселів.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 20]

Панорама Парижа: Photo by Bernard Hoffman/Time Life Pictures/Getty Images; фотографія Ньєпса: Photo by Joseph Niepce/Getty Images; камера-обскура: Culver Pictures

[Відомості про ілюстрації, сторінка 22]

Сторінка 23: студія Талбота: Photo by William Henry Fox Talbot & Nicholaas Henneman/Getty Images; камера Талбота: Photo by Spencer Arnold/Getty Images; фотокамери «Кодак» і камера Дагера: Courtesy George Eastman House; Єллоустон: Library of Congress, Prints & Photographs Division, LC-USZ62-​52 482