Шовк. Тканина, гідна королів

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ЯПОНІЇ

ЯПОНСЬКЕ кімоно, індійське сарі, корейський ханбок — усі вони мають щось спільне. Адже зазвичай їх шиють із шовку — розкішної, блискучої тканини, яка справді гідна королів. Пишні вельможі й горді імператори захоплювались вишуканістю та елегантністю шовку впродовж багатьох століть. А сьогодні ця шляхетна тканина стала доступною багатьом. Однак так було не завжди.

У сиву давнину секретами виробництва шовку володів лише Китай. Мешканець Китаю, який насмілювався видати цю таємницю іншій країні, ставав державним зрадником і йому загрожувала смертна кара. Тож не дивно, що колись шовк був надзвичайно дорогою тканиною. Наприклад, у Римській імперії шовк вважався таким же цінним, як і золото.

З бігом часу Персія стала контролювати продаж китайського шовку і встановлювати нечувано високі ціни. Кожна країна прагнула звільнитись від такого посередництва, однак нікому це не вдавалося. Зрештою візантійський імператор Юстиніан I знайшов вихід. Приблизно 550 року н. е. він таємно послав до Китаю двох ченців. Через два роки вони повернулися з дорогоцінним скарбом — яйцями шовкопряда, схованими в бамбукових тростинах. Секрет виробництва цієї найкоштовнішої тканини було відкрито. І китайській монополії прийшов кінець.

Як повстає шовк

Шовк одержують від гусені метелика шовкопряда. У світі існують сотні видів шовкопрядів, але шовк найвищої якості отримують від тутового шовкопряда (Bombyx mori). Для виготовлення шовкової тканини потрібна наполеглива праця тисяч шовкопрядів. Саме тому виникло шовківництво — галузь сільського господарства, що займається розведенням цієї гусені. Шоічі Кавахарада з японської префектури Гумма є власником шовківницької ферми. А загалом в Японії функціонує приблизно 2000 таких господарств. Двоповерхова ферма Кавахаради розташована в ідеальному місці, поблизу великої плантації шовковиці (1).

Самка тутового шовкопряда за раз відкладає до 500 крихітних яєць,  завбільшки з голівку шпильки (2). Приблизно через 20 днів з них вилуплюються гусенички. Ці маленькі ненажери день і ніч жують тільки листя шовковиці (3, 4). Лише за 18 днів вони стають в 70 разів більшими. Протягом всього свого життя гусінь шовкопряда 4 рази линяє.

На фермі Кавахаради розводять коло 120 000 шовкопрядів. Коли вся та гусінь накидається на листя шовковиці, кругом стоїть такий хрускіт, що здається, ніби плантацією йде сильна злива. Завдяки своєму непогамовному апетиту гусениці ростуть дуже швидко, і за весь цей період їхня вага збільшується аж у 10 000 разів! Згодом вони досягнуть зрілості і будуть готові плести кокони.

Німі прядильники

Коли тіло гусениці стає напівпрозорим — це означає, що час закручувати кокон. Тоді гусінь починає метушливо шукати зручне місце. Тож дбайливі господарі поміщають її на спеціальні етажерки з невеличкими квадратними отворами, де вона відразу починає плести тоненьку білу нитку (5).

Для Кавахаради настає гаряча пора, оскільки всі 120 000 його годуванців одночасно беруться до роботи. Безліч етажерок з невтомними прядильниками переносять на прохолодне горище, яке добре перевітрюється (6).

Тимчасом в організмі шовкопряда відбуваються дивовижні зміни. З’їджене листя під впливом хімічних реакцій перетворюється у двох спеціальних залозах на складний білок — фіброїн. Ці залози проходять вздовж усього тіла гусені, і в них фіброїн вкривається клейкою речовиною — серицином, яка склеює дві фіброїнові волокнини. Тоді шовкопряд  з прядильного органа, розташованого в нього на губі, випорскує цівку шовкової рідини, що відразу застигає під дією повітря.

Шовкопряд працює без перепочинку. Швидко вертячи головою, він за хвилину пряде приблизно 30—40 сантиметрів шовкової нитки. В одному джерелі зазначалося, що, поки гусениця закрутить кокон, їй доведеться зробити приблизно 150 000 обертів головою. Лише за дві доби гусениця може випрясти 1500 метрів нитки. А це в чотири рази більше, ніж висота хмарочоса!

Через тиждень, коли прядильники закінчують свою роботу, Кавахарада збирає готові кокони і відправляє їх на обробку. До речі, на одне шовкове кімоно потрібно майже 9000 коконів шовкопряда, на краватку — 140, а на шовковий шарфик — понад 100.

Виготовлення шовкової тканини

Процес намотування шовкової нитки з кокона на котушку називається кокономотанням. Сьогодні цей процес повністю автоматизований. Але як люди здогадалися, що кокон шовкопряда можна розмотати? Стосовно цього існує чимало легенд. Ось одна з них. Якось китайська імператриця Сі Лінь відпочивала біля кущів шовковиці. І раптом в її горнятко з чаєм упав кокон шовкопряда. Вона хотіла мерщій витягнути його і побачила, що з нього розмотується тоненька біла нитка. З того часу люди почали ткати таку дорогу шовкову тканину.

Аби одержати високоякісні шовкові нитки, лялечку в коконі необхідно вбити. Річ у тім, що коли лялечка, ставши метеликом, вибереться з кокона, вона пошкодить його. Отож лялечку вбивають струменем гарячої води чи пари. Потім відсортовані добрі кокони запарюють, щоб розм’якшити серицин, який склеює нитки. Відтак спеціальні щітки, які обертаються, ловлять кінці ниток (7). Коконна волокнина надто тонка. Тому нитки з двох або більше коконів скручують і так отримують шовкову пряжу різної товщини. Щоб висушити пряжу, її намотують на котушки. Згодом з цього шовку-сирцю формують великі мотки з конкретною вагою та довжиною нитки (8, 9).

Вам, мабуть, цікаво, чому шовкова тканина така м’яка, гладенька й приємна на дотик. Перш за все тому, що під час обробки ниток усувається серицин, котрим покритий фіброїн. Шовк, у якому залишився серицин,— грубший, і його важко фарбувати. Також якщо лише частково усунути серицин, то поверхня тканини буде шорсткуватою, як-от у шифону.

Структура шовку залежить теж від того, наскільки туго скручені шовкові нитки. Наприклад, хабутаі — один з видів японського шовку — надзвичайно м’який і гладенький, оскільки пряжа слабо скручена, а то й узагалі не скручена. А от пряжа крепу скручена туго, тож ця тканина жорстка і не така приємна на дотик.

Крім того, шовк добре піддається фарбуванню. Завдяки хімічній структурі фіброїну барвник глибоко проникає у шовкову нитку. На відміну від синтетичних, волокна шовку мають позитивні та негативні заряди, тому легко поглинають будь-які види барвників. Ось чому фарбують як шовкову пряжу, (10) так і готову тканину. Приміром, в Японії дуже популярний ручний розпис шовку в стилі юзен, яким прикрашають традиційні кімоно.

Сьогодні найбільшими виробниками шовку вважаються Індія та Китай. А найелегантніший та найвишуканіший одяг із цієї матерії придумують провідні кутюр’є з Франції та Італії. Щоправда, нині на світовому ринку з’явилося чимало недорогих замінників шовку, скажімо віскоза і нейлон. Та все ж людям поки не під силу відтворити природне волокно шовку. «Навіть з допомогою сучасних наукових досягнень нам не вдається синтезувати шовк,— каже директор Музею шовку в місті Йокогама (Японія).— Ми знаємо все про шовк: як його формулу, так і структуру молекули. А втім, й досі не можемо створити його точну копію. Саме це я називаю незбагненною таємницею шовку».

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 26]

Властивості шовку

Міцність. Волокнина шовку така ж міцна, як і волокнина сталі відповідної товщини.

Блиск. Шляхетний блиск шовку порівнюють до блиску перел. Він зумовлений будовою молекул фіброїну, які, наче крихітні призми, розсіюють світло.

Сприйняття на дотик (туше). Шовк приємний на дотик завдяки специфічному амінокислотному складу волокон. Вважається, що шовкова тканина захищає від різних шкірних захворювань. Крім того, з шовкового порошку навіть виробляють деякі косметичні засоби.

Гігроскопічність. Амінокислотний склад і пориста структура шовкових волокон дозволяє їм вбирати вологу, що виділяється шкірою людини. Власне тому шовк «дихає» і не парить у спеку.

Вогнестійкість. Шовк погано горить, а при згоранні не виділяє токсичних газів.

Захисні властивості. Шовкова тканина поглинає ультрафіолетове проміння і захищає шкіру.

Електричні властивості. Оскільки шовкові волокна мають як позитивні, так і негативні заряди й вбирають вологу, шовк, на відміну від багатьох інших тканин, не наелектризовується.

Як доглядати за шовком

Прання. Шовкові речі найкраще здавати в хімчистку. Якщо ж ви вирішили попрати їх, використовуйте нейтральний миючий засіб. Для шовкових виробів рекомендують делікатне, ручне прання в теплій воді (приблизно 30°C). Виріб не викручуйте, а дайте висохнути йому на повітрі.

Прасування. Шовкові речі прасують через тканину. Налаштуйте праску на відповідний режим і рухайте нею лише в напрямку ниток основи. Бажано використовувати якомога менше пари.

Виведення плям. Пляму слід виводити якнайшвидше. Покладіть виріб лицевою стороною на клаптик матерії. Мокрою шматиною інтенсивно промокайте, але в жодному випадку не тріть виворітну сторону. Після цього краще здати виріб у хімчистку.

Зберігання. Тримайте шовкові речі в сухому темному місці й слідкуйте, аби там не завелася міль. Краще не вішати виробів на плічка, а акуратно складати їх на поличці.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Кокони шовкопряда.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 26]

Фотографії 7—9: Matsuida Machi, Annaka City, Gumma Prefecture, Japan; 10 і зразок тканини: Kiryu City, Gumma Prefecture, Japan