«Забутий геній» з Туманного Альбіону

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

СУЧАСНИКИ називали його «найвидатнішим винахідником в історії», сьогодні ж він знаний як англійський Леонардо да Вінчі *. Йдеться про Роберта Гука. Він народився 1635 року. У 1662 році його призначили куратором експериментальних робіт при Лондонському королівському товаристві, а в 1677 він стає секретарем цього Товариства. Помер Гук 1703 року і похований десь у північних околицях Лондона. Хоча за життя він був досить відомою людиною, нині його співвітчизники навіть точно не знають, де могила того вченого.

Упродовж років учені докладали неабияких зусиль, аби відновити славне ім’я цього «забутого генія». Саме так назвав Гука біограф Стівен Інвуд. У 2003 році Королівська обсерваторія в Гринвічі приурочила до 300-х роковин з дня смерті Гука виставку його унікальних винаходів. Тож хто такий Роберт Гук і чому його називають «забутим генієм»?

Багата спадщина Гука

Гук отримав чудову освіту і став геніальним винахідником. До його численних винаходів належать кардан, який сьогодні використовують в машинобудуванні; ірисова діафрагма, за допомогою якої регулюється величина отвору об’єктива у фото- та відеокамерах; пружина, що регулює хід годинника. Він також сформулював закон, відомий нині як закон Гука. Цим законом і досі користуються, аби визначити величину деформації пружного тіла. Далі вчений сконструював повітряний насос, котрий використав у своїх дослідженнях британський фізик і хімік Роберт Бойль.

Однак найбільшим досягненням Гука було вдосконалення мікроскопа. Він створив креслення, за яким відомий лондонський конструктор Крістофер Кук зібрав цей  складний оптичний прилад. Відтак Гук почав розглядати в мікроскоп корок і помітив, що за структурою він нагадує стільник. Аби описати побачене, вчений вводить термін «клітина». Згодом цим терміном стали називати найпростішу одиницю будови живого організму.

Найвідоміша праця Гука, «Мікрографія» («Дрібні зображення»), побачила світ у 1665 році. Вона містила чіткі, гарно виконані малюнки комах, яких Гук вивчав під мікроскопом. Серед них виділявся малюнок блохи, розміром 30 на 45 сантиметрів. На ньому добре видно її кігтики, щетинки та лусочки. У ті часи блохи паразитували й на людях, тому не дивно, що навіть заможні читачі «Мікрографії» були шоковані. Кажуть, що жінки, побачивши цей малюнок, мліли.

Також Гук порівняв збільшене зображення звичайної голки із голкоподібними утвореннями, які існують у природі. Розглядаючи під мікроскопом численні зразки, як-от волосини, щетинки, кігтики комах, колючки, гачки, ворсинки різноманітних рослин, Гук дійшов висновку, що «вони в тисячі разів гостріші». Усі ці «витвори Природи», на його думку, свідчили про Всемогутність Творця. А от в «Британській енциклопедії» сказано, що завдяки мікроскопу «людям вперше в історії вдалось заглянути в надзвичайно складний світ живих організмів».

Гук був першим, хто дослідив під мікроскопом різні скам’янілості. Він зрозумів, що це всього лиш залишки давно померлих живих організмів. Загалом у праці «Мікрографія» Гук описав чимало вражаючих наукових спостережень. У своєму щоденнику сучасник Гука, Самуель Пепіс, назвав «Мікрографію» «найоригінальнішою книгою» з усіх книг, які йому доводилось читати. Ален Чапмен, науковець з Оксфордського університету, заявив, що цей твір Гука — одна з основоположних праць сучасної науки.

Внесок у відбудову Лондона

Роберт Гук був ще й талановитим архітектором. Після великої пожежі 1666 року, яка сталася в Лондоні, Гука призначено інспектором з відбудови міста. Він  тісно співпрацював зі своїм другом Крістофером Реном, який теж був науковцем і входив до Комітету з відбудови. Саме в той період в Лондоні за проектом Гука на честь загиблих у пожежі зведено 62-метровий пам’ятник, який став найвищою у світі безопорною колоною. За допомогою цієї споруди Гук хотів перевірити правдивість своїх теорій гравітації.

Можна згадати ще два приклади, які свідчать про архітектурні здібності Гука. Так головним архітектором Королівської обсерваторії в Гринвічі вважається Рен, проте значну частину проекту розробив Гук. Монтегю-хауз — споруда, де спершу розміщувався Британський музей,— теж споруджений за кресленнями цього вченого.

Значних успіхів Гук досягнув і в астрономії. Він сконструював першу модель телескопа-рефлектора й назвав її на честь шотландського математика та астронома Джеймса Грегорі. За допомогою цього телескопа Гукові вдалось провести спостереження за рухом Юпітера довкола своєї осі, а також накреслити схему руху Марса. Пройшло два століття, і цю схему використали для визначення швидкості обертання Марса довкола Сонця.

Чому про нього забули?

У 1687 році, через 22 роки після виходу в світ «Мікрографії» Гука, Ісак Ньютон видає свою найвизначнішу працю «Математичні начала натуральної філософії». У ній вчений викладає закони руху, в тому числі відомий закон тяжіння. Проте, як зазначає Ален Чапмен, Гук «обґрунтував теорію гравітації ще до Ньютона». Окрім того, саме праці Гука спонукали Ньютона взятися за вивчення природи світла.

На жаль, обидва вчені по-різному підходили до законів тяжіння та оптики, і це стало причиною натягнутих стосунків між ними. Про глибину їхнього конфлікту свідчить той факт, що Ньютон усунув з «Математичних начал» будь-які посилання на праці Гука. І, як зазначає одне джерело, Ньютон доклав неабияких зусиль, аби про наукові досягнення Гука взагалі забули. До того ж щойно Ісак Ньютон став президентом Королівського товариства, він наказав знищити всі інструменти, які Гук зробив власноручно, його рукописи і навіть портрет цього вченого. Власне тому ім’я Гука більше ніж на два століття кануло в небуття.

Як не дивно, але в листі до Гука за 5 лютого 1675 року Ньютон написав свої відомі слова: «Я бачив далі за інших, лише тому що стояв на плечах велетнів». Немає сумніву, що винахідник, астроном, експериментатор та архітектор — Роберт Гук був справжнім велетнем свого часу.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 26]

Гукові малюнки сніжинок та морозяних візерунків.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Мікроскоп Гука.

[Ілюстрація на сторінці 27]

Аби описати структуру корка, вчений вводить термін «клітина».

[Ілюстрація на сторінці 27]

У своїй праці «Мікрографія» Гук зобразив те, що побачив під мікроскопом.

[Ілюстрації на сторінці 27]

Приблизний розмір блохи.

Кажуть, що жінки, побачивши цей малюнок, мліли.

[Ілюстрація на сторінці 28]

Монтегю-хауз — один з архітектурних шедеврів Гука.

[Ілюстрація на сторінці 28]

Схема, яка ілюструє закон пружності.

[Ілюстрація на сторінці 28]

Цей Лондонський пам’ятник — найвища у світі безопорна колона.

[Ілюстрація на сторінці 28]

Королівська обсерваторія.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

Пружина, мікроскоп і сніжинки: Images courtesy of the Posner Memorial Collection, Carnegie Mellon University Libraries

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 27]

З люб’язного дозволу Posner Memorial Collection, Carnegie Mellon University Libraries

[Відомості про ілюстрації, сторінка 28]

Пружина: Image courtesy of the Posner Memorial Collection, Carnegie Mellon University Libraries; лондонський пам’ятник: Matt Bridger/DHD Multimedia Gallery; Королівська обсерваторія: © National Maritime Museum, London