Коли риба стає отрутою

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ФІДЖІ

Аребонто був дуже голодний, а смажена риба так спокусливо пахла... «Їсти чи не їсти?» — ніяк не міг вирішити він. Хоча хлопець розумів, що це ризиковано, але голод зрештою переміг. Не пройшло багато часу, як Аребонто відчув нудоту, сильний біль у животі, в нього почалась блювота й діарея. Тож Аребонто гірко пошкодував, що поласився на ту рибу.

НА ЩАСТЯ, друзі не розгубилися і вчасно доставили напівсвідомого Аребонто до лікарні. Він вже був у дуже важкому стані: юнаку докучав біль у грудях, його організм сильно обезводнився, різко впав кров’яний тиск, а пульс ледь прослуховувався. Пройшло кілька днів, але Аребонто не ставало краще. Натомість з’являлися нові симптоми. Окрім головного болю, втоми та запаморочення, йому стало віднімати ноги й почалися болі при сечовипусканні. Виник ще один дивний симптом: відчуття холоду замінювало відчуття тепла і навпаки. Через вісім днів пульс Аребонто стабілізувався, проте втома та оніміння ніг залишались ще довго.

Цей бідолашний мешканець одного з тихоокеанських островів став жертвою отруєння токсином, який потрапив у його організм з рибою. Таке отруєння називають сігуатерою. Від нього найчастіше страждають жителі тропічних та субтропічних регіонів Індійського та Тихого океанів, а також Карибських островів, де риба — основний продукт харчування.

Сігуатера відома тамтешньому населенню здавна. Як свідчать історики, симптоми такого отруєння докучали ще Куку і його команді. Сьогодні туристи, скуштувавши екзотичної риби, теж відчувають на собі дію небезпечного токсину. Саме це і стримує розвиток рибної промисловості та туристичної індустрії в тих краях. Також чимало країн стали імпортувати свіжу та морожену рибу з тропічних регіонів, і тому про сігуатеру почули в різних куточках світу *.

А звідки береться токсин в організмі риби? Чи можна визначити, що м’ясо отруєне? Розгляньмо деякі наукові факти.

Прихована небезпека

До складу планктону входять перидинієві водорості. Один з видів цих водоростей *  вважається джерелом сігуатоксину — отрути, що викликає сігуатеру. Цей вид селиться на водоростях чи мертвих коралах. Спершу він потрапляє в організм малої риби, а потім накопичується в тканинах морських хижаків, які харчуються тією дрібною рибою. Тому в кожній наступній ланці такого ланцюга живлення концентрація сігуатоксину зростає. А втім, рибі він не шкодить.

Сігуатоксин вважається однією з найсмертоносніших отрут. Щоправда, як повідомляє Австралійська урядова газета, «цей токсин накопичується лише в деяких видах морських риб». Сігуатоксин не має ні кольору, ні запаху, ні смаку. Він не розкладається при термічній обробці, при солінні чи маринуванні. Не дивно, що риба, яку з’їв Аребонто, не видалася йому підозрілою. Лише згодом кишково-шлункові й неврологічні розлади та порушення серцево-судинної діяльності виявили, що та риба була отруйною.

Діагностика й лікування

Існує два способи діагностики цього захворювання. Здебільшого сігуатеру виявляють, взявши до уваги ряд симптомів, які виникають приблизно через кілька годин після того, як токсин потрапив у людський організм. Іноді її діагностують на основі аналізу отруєної риби. (Дивіться супровідну інформацію на наступній сторінці). Якщо у вас з’являється найменша підозра на сігуатеру, негайно зверніться до лікаря. Хоча не існує жодної протиотрути, але медики, приписавши відповідні ліки, полегшать ваші страждання. Крім того, не варто зволікати з лікуванням, оскільки ускладнення після отруєння можуть стати хронічними.

У людей, які отруїлися сігуатоксином, захворювання може протікати по-різному. Це залежить від ряду факторів, як-от: вмісту токсину в рибі, кількості спожитого м’яса і навіть від того, яку частину риби було з’їджено. Цікаво, що на концентрацію токсину впливає і те, звідки походить отруєна риба. Слід також зауважити, що імунітет до сігуатоксину в організмі людини не виробляється. Навпаки, з кожним наступним отруєнням важкість симптомів зростає. Аби нейтралізувати дію токсину, в жодному випадку не вживайте алкоголь. Адже це лише погіршить ситуацію. Тим, хто переніс сігуатеру, радиться взагалі відмовитись від риби протягом трьох — шести місяців після одужання.

В особливо важких випадках симптоми не проходять тижнями, місяцями, навіть роками і з часом можуть перерости в синдром хронічної втоми. Смертельні випадки трапляються рідко, переважно внаслідок шоку, обезводнення, легеневої чи серцевої недостатності. До таких серйозних порушень призводить споживання голови чи внутрішніх органів риби, де вміст сігуатоксину значно вищий, ніж у м’ясі.

Нерозгадана загадка

Майже всі мешканці коралових рифів містять сігуатоксин. Проте вчені й досі не розуміють, від чого залежить наявність токсину в рибі. Скажімо, риба, яка живе на коралових  рифах, може мати високий вміст сігуатоксину, тоді як така ж риба, зловлена поряд,— зовсім не шкідлива. Також вид риби, який в одному куточку світу викликає сильне отруєння, в іншому — вважається цілком безпечним. Через те що кількість отрути, яку виробляють водорості, не завжди однакова, дуже важко передбачити, коли риба буде особливо токсичною.

До того ж аналіз риби досить дорогий і не дуже ефективний. То як зменшити кількість отруєнь сігуатоксином? Передусім слід повідомляти людей про найбільш небезпечні види риби та місця її вилову. Корисною може бути інформація зі звіту про випадки захворювання на сігуатеру. Варто бути обережними, споживаючи м’ясо таких риб, як барракуда, групер, ментицирус, червоний і морський окуні, люціан чи муреновий вуж. Чим крупніша та старіша риба, тим більша ймовірність отруєння. До речі, у деяких країнах заборонений продаж певних видів екзотичних риб. А втім, морські види, які не харчуються рифовими рибами, й риби з помірних широт, зазвичай не містять сігуатоксину.

Згідно з певними даними, кількість випадків захворювання на сігуатеру зростатиме. Чому? По-перше, на мертвих коралових рифах з’являються сприятливі умови для розвитку перидинієвих водоростей. А по-друге, дедалі більше коралових рифів хворіють і помирають.

Та все ж якщо ви дотримуватиметесь певних порад, то уникнете небезпеки. (Дивіться супровідну інформацію вгорі). Аребонто, знаючи про можливість отруєння, з’їв цілого морського окуня і тому ледь не втратив життя. Він уже не раз їв таку рибу, але ще ніколи не отруювався нею. Цей хлопець, як і більшість остров’ян, став легковажно ставитись до попереджень про ймовірність захворіти на сігуатеру.

Однак якщо ви вирішили провести відпустку на тропічних островах, вам необов’язково відмовлятися від морепродуктів. Просто будьте розважливими у виборі риби й завжди пам’ятайте про пересторогу.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 21]

Загальні симптоми

▪ Діарея, нудота, блювота, спазми в шлунку.

▪ Озноб, сильна пітливість, свербіж, запаморочення та головний біль.

▪ Оніміння кінцівок або легка затерплість довкола рота.

▪ Сенсорні порушення — відчуття холоду замінюється відчуттям тепла і навпаки.

▪ Біль у м’язах і суглобах та болісне сечовипускання.

▪ Сповільнене серцебиття, низький кров’яний тиск і сильна втома.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 21]

Як уникнути небезпеки

▪ Дізнайся в місцевих фахівців, які види риби потенційно небезпечні і де їх виловлюють.

▪ Не споживайте риби, привезеної з регіонів, де часто трапляються випадки захворювання на сігуатеру.

▪ Пам’ятайте: чим старша і крупніша риба, тим більша ймовірність отруєння.

▪ Не їжте голови, печінки та інших внутрішніх органів риби.

▪ Якщо ви спіймали екзотичну рибу, негайно випотрошіть її.

[Ілюстрації на сторінках 20, 21]

Риби, що становлять потенційну небезпеку

(В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД МІСЦЕВОСТІ НАЗВИ МОЖУТЬ РІЗНИТИСЯ)

Люціан.

Групер.

Барракуда.

Морський окунь.

Ментицирус.

Муреновий вуж.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Перидинієві водорості вважаються джерелом отрути.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 20]

Усі риби окрім вужа: Illustrated by Diane Rome Peebles - Provided by the Florida Fish and Wildlife Conservation Commission, Division of Marine Fisheries Management; вуж: Photo by John E. Randall; перидинієві водорості: Image by D. Patterson and R. Andersen, provided courtesy of micro*scope (http://microscope.mbl.edu)

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

Тло: Illustrated by Diane Rome Peebles - Provided by the Florida Fish and Wildlife Conservation Commission, Division of Marine Fisheries Management