«Підступний нашіптувач»

ЗАВДЯКИ телебаченню ми дізнаємося чимало нового. Приміром, знайомимося з країнами, в яких ніколи не бували, потрапляємо до спекотних джунглів чи скутих кригою полюсів, підносимось на шпилі гір чи опускаємося в океанські глибини. Ми заглиблюємось у захопливий світ атомів або пізнаємо таємниці далеких зірок. Також стаємо очевидцями найостанніших подій, які відбуваються в іншому куточку нашої планети. Телепередачі багато розповідають про політику, культуру та історію. З телеекранів ми довідуємось про життя різних людей, про їхні радощі і печалі. Телебачення навчає, розважає, а навіть спонукує до дій.

Однак більшість телевізійних програм не несуть нічого доброго. Скажімо, багато хто гостро критикує засилля відвертих сцен насильства та сексу. Як виявило одне дослідження, проведене в США, приблизно дві з трьох телепередач змальовують насилля, і за годину глядач може стати свідком шести насильницьких сцен. Так протягом підліткових років дитина побачить тисячі вбивств та актів насилля. До того ж надзвичайно популярні й теми сексу. Дві третіх усіх телепрограм обговорюють різні сексуальні питання, а 35 відсотків  показують, ніби випадкові статеві стосунки між неодруженими — цілком безпечні *.

Секс і насилля на телеекрані користуються великим попитом у всьому світі. По телебаченню в різних країнах стали часто показувати американські бойовики. Ці фільми з простим сюжетом та посередньою грою акторів не вимагають від глядача особливих розумових зусиль. Бійки, вбивства, спецефекти та секс — ось що полонить увагу багатьох. Проте з часом це набридає, і сенсація стає буденністю. Тому, аби не втратити аудиторію, продюсери намагаються наповнити фільми ще більшою кількістю насильницьких, сексуальних та садистичних сцен, які б шокували глядача.

Суперечливі погляди

Тож до чого призводить постійний перегляд програм, які пропагують насилля та секс? На думку фахівців, це робить людей агресивнішими і менш співчутливими. Вони також вважають, що сексуальні сцени на телеекрані не лише підштовхують глядачів до безладних статевих стосунків, а й занижують їхні моральні норми.

Чи можна погодитись з такими висновками? Цій темі присвячено сотні досліджень, тисячі книжок та статей; її жваво обговорюють уже не одне десятиліття. Приміром, одна з причин таких гарячих дискусій криється в тому, що важко довести залежність між переглядом насильницьких програм  у ранньому віці та агресією в подальшому житті. Адже часто вкрай важко встановити причинно-наслідковий зв’язок. Припустімо, що хтось уперше прийняв ліки і через кілька годин у нього з’явилась висипка. Легко визначити, що алергію викликали саме ці медикаменти. Але іноді алергічна реакція виникає не відразу, тоді з’ясувати причину значно важче.

Подібно годі довести, що насилля, яке показують по телебаченню, призводить до злочинів чи порушень громадського порядку. Проте ряд досліджень засвідчує, що такий зв’язок існує. Більш того, за словами деяких зловмисників, саме під впливом телебачення вони ступили на злочинний шлях. Щоправда, до агресії людей спонукує не лише те, що вони бачать по телевізору, але й насильницькі відеоігри, погане товариство, важкі сімейні обставини та незадовільні умови життя.

Тому не дивно, що існують протилежні погляди. Наприклад, один канадський психолог написав: «Немає наукових доказів того, що перегляд насильницьких програм породжує в людей агресію чи робить їх байдужими до страждань інших». А втім, Американська асоціація психологів, яка проводила вивчення впливу мас-медіа на суспільство, дійшла висновку: «Безсумнівно, люди, котрі більше часу присвячують перегляду насильницьких програм, стають терпимішими до насилля і частіше вдаються до агресії».

Вплив телебачення на нас

Як згадувалось раніше, фахівці й досі шукають доказу того, що агресія на екрані породжує агресію в житті. Однак навряд чи хтось стане сперечатися, що телебачення впливає на наше мислення і поведінку. Скажімо, лише одна фотографія може викликати в нас гнів, смуток чи радість. Музика теж глибоко зворушує нас. Навіть кілька рядків з книжки чи журналу змушують думати, збуджують почуття та спонукують до певних учинків. Наскільки ж потужніший вплив має мистецьке переплетення зображень, музики та слів. Тож зрозуміло, чому телебачення, що стало надзвичайно доступним, вабить людей. В одній книжці сказано: «Відколи люди навчились висловлювати свої думки на письмі... жоден інший технічний засіб передачі інформації не мав такого сильного впливу на цивілізацію».

Кожного року різні компанії витрачають мільярди доларів на рекламу, адже вони добре усвідомлюють, як сильно на людей впливає те, що вони бачать і чують. Вони твердо переконані, що це спрацьовує. Люди дійсно охочіше купують товари, які рекламуються. Наприклад, у 2004 році «Кока-кола» витратила 2,2 мільярда доларів, аби по всьому світі з’явилась її друкована реклама, реклама на радіо і телебаченні. Чи окупилися такі затрати? Того ж року «Кока-кола» отримала майже 22 мільярди прибутку. Рекламодавці знають, що одним показом рекламного ролика нічого не доб’єшся, натомість вони вважають за необхідне протягом років впливати на розуми людей.

Якщо півхвилинний ролик підштовхує нас до якихось дій, то немає сумніву, що багатогодинний перегляд телепрограм також впливає на нас. «Така звичайна річ як телевізор може легко перетворитися на підступного нашіптувача, що непомітно формує нас»,— говориться в книжці «Історія світового телебачення» (англ.). А от в «Ілюстрованій історії телебачення» (англ.) зазначається: «Телебачення змінює наш спосіб мислення». Отож варто запитати себе: «Чи воно справляє позитивний вплив на мене?»

Для служителів Бога це питання особливо актуальне, оскільки багато з того, що ми бачимо на екрані телевізора, суперечить викладеним у Біблії високим нормам моралі. Учинки та стиль життя, які засуджує Боже Слово, зображаються прийнятними і навіть модними. Водночас християнські цінності та тих, хто їх дотримується, зневажають і висміюють. Один письменник з сумом визнав: «Те, що колись викликало осуд, тепер вважається правильним. Більше того, засуджується те, що раніше було нормою  доброго виховання». Справді, цей «підступний нашіптувач» безперестанку навіює думку, ніби добро — це зло, а зло — добро (Ісаї 5:20).

Отже ми мусимо бути дуже розбірливими. У Біблії написано: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20). Цікаву думку підкреслив біблеїст Адам Кларк: «Ходити з якоюсь особою означає бути їй відданим і любити її; а тих, кого любимо, ми обов’язково наслідуємо. Недарма існує приказка: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Тож наше товариство формує нашу особистість». Як уже говорилося, більшість людей проводять чимало часу в товаристві телегероїв, яких важко назвати мудрими. І правдивий християнин ніколи б не приймав таке товариство в себе вдома.

Якби лікар призначив вам сильнодіючі ліки, ви, мабуть, насамперед уважно ознайомилися б із показаннями, протипоказаннями та їхньою побічною дією. Якщо препарат вам не підходить або ви приймете надто велику дозу, то це серйозно зашкодить вашому здоров’ю. Щось подібне можна сказати і про перегляд телепередач. Тому мудро проаналізувати, що ви дивитесь по телевізору.

Апостол Павло під натхненням заохотив християн роздумувати про все, що правдиве, заслуговує належної уваги, що праведне, чисте, що викликає почуття любові, про що схвально говорять, що чеснотне і гідне хвали (Филип’ян 4:6—8). Коли ви прислухаєтесь до цієї поради, то обов’язково станете щасливішими.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 5]

«Через екран телевізора до тебе додому приходять люди, яких ти б ніколи не запросив» (Дейвід Фрост, диктор британського телебачення).

[Рамка на сторінці 5]

ЧОМУ В БІБЛІЇ ГОВОРИТЬСЯ ПРО СЕКС І НАСИЛЛЯ?

У Божому Слові іноді описується насилля і статеві стосунки. Чим же це відрізняється від того, що ми бачимо на екрані телевізора? Річ у тім, що такі оповіді поміщені в Біблії з виховною метою, а не задля розваги (Римлян 15:4). Вони допомагають розуміти Божий погляд на насилля і статеві стосунки, а також дають змогу вчитися на помилках інших.

Зазвичай рекламу показують для того, щоб витягнути в людей гроші. А сцени насилля і сексуальний підтекст найкраще утримують увагу телеглядачів. У результаті люди купують те, що їм пропонує реклама. Якщо говорити про випуски новин, то редактори керуються принципом: «Чим більше крові, тим цікавіше». Тож перевагу надають повідомленням про злочини, стихійні лиха та війни, подробиці яких бентежать і хвилюють глядачів та притягують їх до екрану телевізора.

Справді, в Біблії говориться про насилля, але вона вчить людей вирішувати проблеми мирним шляхом і не віддавати злом за зло. До того ж Святе Письмо заохочує завжди дотримуватися принципів моралі. Це, безсумнівно, разюче контрастує з тим, що показують сьогодні по телебаченню (Ісаї 2:2—4; 1 Коринфян 13:4—8; Ефесян 4:32).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

ТЕЛЕВІЗОР І ДІТИ

«На основі численних досліджень, які проводилися протягом кількох десятиліть, науковці та медики дійшли висновку, що перегляд насильницьких програм надзвичайно шкідливий для дітей» (Фонд сім’ї імені Генрі Кайзера).

«[Ми цілком погоджуємося із] заявою фахівців Американської педіатричної академії. У ній говорилось, що дітям до двох років не можна дивитись телевізор. Адже в цьому віці у дітей відбувається інтенсивний розумовий розвиток. І для того, щоб вони фізично й психічно розвивалися, а також набували вміння поводитись у колективі, з ними потрібно гратись і спілкуватися» (Національний інститут дослідження впливу медіа на сім’ю).

[Ілюстрація на сторінках 6, 7]

Чи телебачення справляє позитивний вплив на мене?