Крихітні «поїзди», що мерехтять у темряві

▪ Тихого, погідного вечора у тропічному лісі в Бразилії можна побачити щось незвичайне. Просто під ногами з-поміж сухих гілок і старого листя з’являється крихітний «поїзд». Він освічує собі дорогу двома червоними «ліхтарями», а ще 11 пар жовто-зелених «ліхтариків» горять у нього по боках. Насправді цей «поїзд», який сягає завдовжки 70 міліметрів,— личинка жука з родини фенгодидів, що живе в Північній і Південній Америці. І власне самиці, які зберігають вигляд личинок, нагадують поїзди з освітленими вікнами. Тому їх називають залізничними черв’яками або крихітними поїздами.

Удень личинка має тьмяно-коричневе забарвлення, і тому її важко помітити. А вночі вона спалахує дивовижними вогниками, що горять завдяки люциферину. Люциферин — це органічна речовина, яка, окислюючись за допомогою ферменту люциферази, дає так зване холодне світло. Так личинки мерехтять червоними, оранжевими, жовтими й зеленими «ліхтариками».

Червоні «передні ліхтарі» горять майже постійно, і, ймовірно, в їхньому світлі личинка легко знаходить багатоніжок — свої улюблені ласощі. Бічні жовто-зелені вогники, що світять час від часу, мабуть, відлякують хижаків — павуків, мурашок та жаб. Світінням по боках личинка ніби говорить: «Я зовсім не смачна! Забирайтеся геть!» Крім того, ці «ліхтарі» світяться, коли личинка нападає на потенційну жертву або ж скручується навколо своїх яєць. Коли личинка не відчуває жодної загрози, бічні «ліхтарі» спалахують на кілька секунд з максимальною яскравістю й відразу гаснуть; цей цикл періодично повторюється.

Отже, навіть під ногами в лісі можна побачити щось неймовірно гарне, і тоді на думку обов’язково спадуть слова псалмоспівця, якими він славив Творця: «Твого творива повна земля» (Псалом 104:24).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]

Robert F. Sisson / National Geographic Image Collection