Я був блудним сином

Розповів Мерос Вільям Сандей

Батьки змалечку вчили мене любити Бога. Але у 18-літньому віці я збунтувався і пішов з дому. Протягом 13 років я жив, як блудний син з Ісусової притчі (Луки 15:11—24). Я займався торгівлею наркотиками і ледве не втратив життя. Дозвольте розповісти, що допомогло мені змінитися.

Я НАРОДИВСЯ 1956 року в християнській сім’ї. Всього батьки виховували дев’ятеро дітей, а я був другою дитиною. Ми жили в місті Ілеша, що на південному заході Нігерії. У 1945 році моєму татові, який тоді був католиком, дядько подарував книжку «Гарфа Божа» *. Прочитавши її, тато став шукати Свідків Єгови. Уже 1946 року він охрестився. Невдовзі охрестилася й мама.

Пригадую, наскільки реальним у дитячі роки був для мене Єгова і як ревно я проповідував разом з батьками. Тато вивчав зі мною Біблію, також час від часу на вивчення приходила Еліс Обара, чоловік якої служив у нашій місцевості роз’їзним наглядачем. Батьки мріяли, що я стану повночасним служителем. Однак мама хотіла, аби спершу я здобув освіту.

Я почав навчання в 16 років, і в мене відразу з’явилися друзі, котрі не поважали біблійних принципів. Тепер я дуже шкодую, що зв’язався з таким товариством! Не пройшло багато часу, як я вже курив і займався неморальністю. Я розумів, що моя поведінка не узгоджується з християнськими нормами, тож припинив відвідувати зібрання і перестав проповідувати. Батьки дуже страждали через це, але мене зовсім не хвилювали почуття інших.

Покидаю рідний дім

Після двох років навчання я пішов з дому і став жити з друзями. Іноді я проникав у батьківський дім, набирав харчів і втікав. Тато був у розпачі й припинив платити за моє навчання. Він сподівався, що це змусить мене змінитися.

Приблизно тоді я почав одержувати стипендію. Навчання стало фінансуватися з Шотландії, і звідти я, бувало, отримував гроші та різні подарунки. Крім того, в той час двоє моїх братів теж припинили спілкуватися зі збором. Усе це завдало невимовного болю батькам. Мама не раз плакала і благала мене отямитися. Хоча такі розмови і засмучували мене, але я не збирався змінюватися.

Життя у великих містах

Закінчивши в 1977 році навчання, я поїхав у Лагос і там влаштувався на роботу. Відтак, діставши гроші незаконним шляхом, я придбав таксі. Мої  прибутки збільшувалися, і я почав проводити час в нічних клубах, публічних домах та вживати наркотики. Згодом мені стало нудно в Лагосі, й 1981 року я поїхав до Лондона, а звідти подався до Бельгії. Там я брав уроки французької мови і по кілька годин на день працював у ресторані. Проте в основному я займався тим, що переправляв у Нігерію автомобілі та електронну апаратуру.

Батько написав до філіалу Свідків Єгови в Бельгії і попросив, аби брати відвідали мене і спробували розпочати біблійне вивчення. Але я не хотів навіть розмовляти зі Свідками. Натомість я став ходити до церкви, де після відправи можна було поїсти, випити та пограти в спортивні ігри.

Наркобізнес

У 1982 році я особисто намагався переправити до Нігерії дуже дорогу машину. Нігерійські митники виявили, що документи на авто — фальшиві, тож мене затримали на 40 діб. Однак батько вніс за мене заставу. Аби покрити витрати, пов’язані із судовою справою, я повіз на продаж у Бельгію деякі товари і кілька кілограмів марихуани. Після того як мене визнали невинним у фальсифікації документів, я зайнявся торгівлею наркотиками.

Під час однієї з подорожей до Нідерландів мене заарештували і депортували літаком до Нігерії. У літаку я познайомився з торговцем наркотиками, і ми домовились про співпрацю. У січні 1984 року я переїхав в іншу африканську країну, де розмовляють французькою мовою. Тож я використав своє знання цієї мови, аби нав’язати контакти з тамтешніми поліцейськими, військовими і працівниками імміграційної служби. Завдяки цьому ми змогли постачати в ту країну тисячі кілограмів марихуани.

Ще одне ув’язнення

Як не дивно, але я знову зазнав невдачі. Один військовий, котрий мав допомогти мені пройти митний контроль в аеропорту, запізнився, і мене арештували. Жандарми били мене доти, доки я не знепритомнів. Потім вони відвезли мене до лікарні і залишили там помирати. Проте я вижив, й згодом мене засудили до ув’язнення.

Будучи у в’язниці, я попросив свого друга доглянути за домом, натомість він продав усе моє майно й зник. Коли я звільнився, то не мав на що жити й відразу взявся за торгівлю марихуаною. Але через десять днів мене вдруге заарештували і на три місяці посадили до в’язниці. На волю я вийшов такий хворий, що був за крок від смерті. А втім, якось зміг дістатися до Лагоса.

Знов у «бізнесі»

У Лагосі я зустрівся зі своїми колишніми партнерами. Ми поїхали до Індії і там закупили героїну на 600 тисяч доларів. З Бомбею (тепер Мумбай) ми вирушили спочатку до Швейцарії, потім до Португалії та Іспанії. Кожен з нас отримав досить великі прибутки. Заради власної безпеки до Лагоса ми добиралися окремо. Наприкінці 1984 року я продав ще одну партію наркотиків. Я мріяв заробити мільйон доларів і осісти в США.

У 1986 році у Лагосі на всі гроші я закупив чистий героїн і повіз його в іншу країну одному наркоторговцеві, та він не заплатив мені ні копійки. Побоюючись за своє життя, я повернувся до Лагосу і нікому не розповів про те, що сталося. Я був розорений і емоційно спустошений. Вперше я задумався про мету життя. «Чому я постійно потрапляю в різні халепи?» — питав я себе.

Повертаюсь до Бога

Одного вечора я молився до Єгови і просив у нього допомоги. Наступного ранку до мене завітав літній чоловік з дружиною. Вони були Свідками. Я уважно вислухав їх, взяв у них журнал й сказав: «Мої батьки — Свідки Єгови. Колись зі мною вивчала Біблію Еліс Обара».

 Той літній чоловік, брат П. Оґбанефе, вигукнув: «Ми добре знаємо подружжя Обара! Вони тепер служать у нігерійському філіалі в Лагосі». Мої нові знайомі порадили відвідати Обарів. Зустріч з ними принесла мені багато радості. Потім брат Оґбанефе розпочав зі мною біблійне вивчення, і я поступово став змінюватися. А втім, покинути вживати наркотики було доволі нелегко. Та я прагнув вести морально чисте життя.

Мені також довелось боротися ще з багатьма іншими спокусами. Не раз приходили мої так звані друзі й підштовхували мене до неправильних учинків. Якось я не встояв, і знову став курити та займатись неморальністю. Тоді я часто палко молився до Бога і виливав йому своє серце. Зрештою я зрозумів, що треба порвати зі світськими друзями, адже саме вони звели мене з правильного шляху. І для того, щоб рости духовно, я мушу покинути Лагос. Мені було так соромно повертатись до Ілеша. Та все ж я написав батькові й старшому братові листа, у якому просив у них дозволу повернутися.

Батько відписав, що вдома всі на мене чекають, а брат пообіцяв матеріально підтримати. Тож через 10 років я повернувся додому. Мене так радісно зустріли! Мама вигукнула: «Єгово, дякую тобі!» Коли прийшов тато, то сказав: «Єгова обов’язково подбає про тебе». Після того як зібралася вся сім’я, тато звернувся до Бога в молитві і попросив, щоб він допомагав мені виконувати його волю.

Надолужую втрачене

Відновивши біблійне вивчення, я почав швидко прогресувати і 24 квітня 1988 року охрестився. Я відразу став дуже активним у проповідуванні, й 1 листопада 1989 року розпочав повночасне служіння. Згодом у 1995 році мене запросили відвідати десятий клас Школи удосконалення служіння. А в липні 1998 року я був призначений роз’їзним наглядачем, який відвідує збори Свідків Єгови. Через рік я одружився з Рут. Вона й досі є чудовою супутницею в роз’їзному служінні.

Інші члени моєї родини також зробили значний духовний поступ. Один з братів теж повернувся до чистого поклоніння й охрестився. Це принесло татові безмежну радість. На жаль, 1993 року у віці 75 років мій батько помер. До самої смерті він був служителем збору. Мама й дотепер ревно служить Єгові в місті Ілеша.

У пошуках багатства я побував у Європі, Азії та Африці — загалом у 16 країнах. Але все це лише принесло мені величезні страждання (1 Тимофія 6:9, 10). Сьогодні я дуже шкодую, що витратив стільки часу на неморальність та наркотики. Я приніс біль Єгові та своїй сім’ї. Однак я дуже щасливий, що вижив і зміг навернутися. Прагну і далі залишатись вірним Єгові й служити йому вічно.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Коли я відійшов від правди.

[Ілюстрація на сторінці 15]

У день мого хрещення.

[Ілюстрація на сторінці 15]

З дружиною Рут.